WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансова та грошово-кредитна політика і соціальна сфера - Реферат

Фінансова та грошово-кредитна політика і соціальна сфера - Реферат

платіжно-розрахункових відносин на внутрішньому і зовнішньому ринках. Через інерційність перехід грошової системи з одного стану в інший не міг бути здійснений без суттєвих втрат коштів населенням. Крім того, еволюційний характер розвитку грошової системи з самого початку обумовив протидію її мікроструктур реформаторським акціям "шокової терапії", різкому та практично насильницькому переведенню існуючих грошових відносин в режим дефіциту грошей. Одним з виявів такої протидії стала хронічна недовіра масового споживача до держави як головного гаранта стабільності національної валюти та до інститутів грошової системи. Спричинивши знецінення заощаджень громадян і юридичних осіб, різке знецінення рубля з початку 1992 р. при одночасній різкій руйнації діючої на той час інституційної основи грошової системи та при здебільшого стихійному характері виникнення нових кредитних інститутів призвело до повної дезорганізації грошових відносин.
2. Основна соціальна домінанта стабільності грошової системи - в об'єктивному спиранні останньої на масового споживача. Проте визначальним фактором у формуванні нової грошової системи на всіх її рівнях була тенденція прискореної концентрації капіталу у вузькому колі економічних суб'єктів. Різні стартові умови і ступені адаптаційної здатності фізичних та юридичних осіб при переважанні стихійності мали пріоритетне значення в розподільчому процесі. В результаті відбулась переконцентрація капіталу на користь комерційних структур та інших економічних суб'єктів, що з самого початку знаходились у найкращих умовах стосовно доступу до фінансових ресурсів. Тому цілком закономірними є соціальні конфлікти, загострення відносин між групами і прошарками населення та комерційними групами, відособлення регіонів та їх конфлікти з центром, що виявились у наявності різних умов при здійсненні економічних реформ.
3. Комерціалізація процесу приватизації перекреслила його вихідну цільову орієнтацію на включення масового прошарку населення до відносно більш високопродуктивної системи діяльності в умовах ринкових відносин. Загострення кризових явищ у платіжно-розрахунковій, інвестиційній, банківській та інших сферах стали закономірним фоном здійснення курсу прискореної приватизації і чітко "вписуються" в механізм переділу власності в інтересах певних найбільш активних чи адаптованих груп або окремих економічних суб'єктів.
4. Процес досягнення фінансової стабілізації навіть в обмеженому його розумінні (як стримування інфляції), безумовно, органічно пов'язаний з відновлювальним циклом соціально-економічного розвитку країни. Однак процес досягнення грошової стабілізації не можна відділяти від всієї сукупності елементів економічного зростання та інтерпретувати як головну умову останнього. Дане трактування не тільки виявляє нерозуміння суттєвої сторони цього процесу, а й навмисне відсуває здійснення конкретних заходів щодо стабілізації економіки та підвищення рівня життя до моменту досягнення критичного стану соціально-економічного розвитку. Розуміння процесу грошової стабілізації як передумови економічного зростання вивело за межі поточних заходів і навіть стратегії головні положення економічного зростання - підвищення рівня добробуту населення і забезпечення структурних перетворень економіки. При цьому поза межами діяльності виконавчої і законодавчої влади залишилось включення справді ринкових механізмів з чіткою правовою базою у сфери діяльності всієї маси діючих економічних суб'єктів. Замість необхідного при переході до ринкових відносин розширення масштабності грошової системи по всіх її елементах за рахунок подальшого включення в сферу грошових відносин бюджетів домашніх господарств відбувалось звуження участі останніх у цій сфері. Між іншим, саме стан особистих бюджетів основної частини громадян (з умовним включенням сюди 60% населення) відображає і визначає реальну економічну основу реформування у напрямі створення соціально орієнтованої ринкової економіки.
5. Стримування інфляції шляхом обмеження доходів і платоспроможного попиту масових груп населення спричинило зниження якості життя цього контингенту населення до критичного рівня. Відповідно, різко зріс ступінь негативного впливу цих процесів на соціально-економічну ситуацію.
Про невідповідність грошово-кредитної політики соціальним потребам населення свідчить також рівень кредитування банківською системою фізичних осіб. Ці дані, згідно з інформацією бюлетенів НБУ та ЦБ РФ [6, 7], наведені у таблиці 3.1.2.
Таблиця 3.1.2
Питома вага кредитів, що надаються банками фізичним особам в РФ та Україні
Дата Од. виміру Весь залишок заборгованості по кредитах У тому числі по кредитах для фізичних осіб Питома вага кредитів для фізичних осіб, %
РФ
На 01.01.1999 р. млн руб. 421567 20078 4,8
На 01.07.1999 р. млн руб. 473721 22344 4,7
На 01.01.2000 р. млн руб. 596812 27630 4,6
Україна
На 01.01.1999 р. млн грн 8855 510 5,8
На 01.07.1999 р. млн грн 9618 615 6,4
На 01.01.2000 р. млн грн 11783 682 5,8
Для існування унаочненого в таблиці 3.1.2 стану справ з банківським кредитуванням фізичних осіб є декілька причин. Це насамперед висока вартість банківських кредитів. За даними бюлетенівбанківської статистики ЦБ РФ, ставки кредитування фізичних осіб в Росії у червні 1999 р. знаходилася в межах 32,8-55,8% річних (для кредитів у рублях) і 11,0-33,8% (для кредитів у валюті), а в грудні 1999 р. - 31,9-47,7% (для кредитів у рублях) і 9,3-17,9% (для кредитів у валюті). За даними бюлетенів НБУ, ставки кредитування фізичних осіб в Україні становили в червні 1999 р. 18,1-46,8% (для кредитів у гривнях) і 23,7-30,0% (для кредитів у валюті), а в грудні 1999 р. - 17,8-48% (для кредитів у гривнях) та 9,6-28,3% (для кредитів у валюті). Зважаючи на невеликі доходи населення, попит з його боку на банківські кредити при таких ставках кредитування є досить не високим. І сама банківська система орієнтується не стільки надавати кредити населенню, скільки приймати від нього кошти по вкладах. Таким чином, має місце одностороннє кредитування населенням банківської системи. Але очевидно і те, що в умовах соціально спрямованої ринкової економіки має забезпечуватись взаємний грошовий обмін між населенням і банківською системою. Потрібно відзначити, що проведення грошово-кредитної політики, спрямованої на обмеження грошової маси, ослаблює банківський потенціал, скорочує можливості банків щодо акумулювання тимчасово вільних коштів і кредитування індивідуальних позичальників.
Однією з функцій грошей є збереження і нагромадження власності. І в Україні, і в Росії з цією метою використовуються не національні валюти, а долар США. Це свідчить про недовіру населення обох країн до своїх національних грошових одиниць. Причому попит на долар США значно зростав при небезпеці значного падіння курсу рубля та гривні.
Очевидно, що валютні накопичення складають інвестиційний потенціал країни-емітента, а не країни, де ця валюта знаходиться, тим більше у вигляді готівки. Обсяги валютної емісії розміщуються на кредитній основі, визначають розміри грошових активів країни-емітента і одночасно створюють потенціал попиту на ринку, зорієнтованому на цю валюту. Практично відбувається зміщення забезпечення доходів населення і накопичень від функціонування національної економіки до економіки тієї країни-емітента, валюта якої складає основу нагромаджень громадян держави, що залучає дану валюту, і самої цієї держави в цілому. Тому недовіра населення України і Росії до своїх національних валют є цілком виправданою, особливо з огляду на фінансову кризу 1998 року.
Іншою соціальною проблемою є втрата довіри населення до банківської системи. Банки знаходяться під постійною загрозою банкрутства чи відкликання ліцензії. Тому населення досить неохоче довіряє їм свої кошти. Так, жителі Росії ще довго будуть пам'ятати діяльність фінансових структур типу
Loading...

 
 

Цікаве