WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Амортизаційна політика як ключовий елемент забезпечення інноваційного розвитку економіки України - Реферат

Амортизаційна політика як ключовий елемент забезпечення інноваційного розвитку економіки України - Реферат

питома вага амортизації в структурі витрат по економіці з 1993 по 2001 рр. [3];
- відомі норми амортизації (у % річних).
Нехай X1, X2, X3 - це питома вага відповідно 1,2 та 3 груп основних фондів у їх загальному обсязі, тоді X1 + X2 + X3 = 1.
За останнім рівнянням складаємо систему рівнянь загального виду:
а Ч X1+b Ч X2+c Ч X3 = d,
де a, b, c - це норми амортизації 1, 2, 3 груп ОФ (у % річних);
d - частка амортизаційних відрахувань у структурі витрат по економіці.
Розв'язуючи систему рівнянь методом Крамера маємо:
X1 = 50 %; X2 = 30 %, X3 = 20 %.
Отримані цифри узгоджуються з експертними оцінками структури основних фондів, які визначили виходячи з аналізу наявних у статистиці балансів галузей промисловості України за 1995-2000 роки.
На нашу думку, грубою є отримана пропорція структури основних фондів по економіці України, оскільки розрахунки на всіх етапах зроблено за макроекономічними показниками, які обчислювалися на різних часових інтервалах не за однаковою методикою. Це, зокрема, стосується норм амортизаційних відрахувань, до яких застосовувалися понижуючі коефіцієнти. Водночас, отримані оцінки структури основних фондів по економіці України в цілому можуть бути використані для розрахунку середньозваженого віку основних фондів за їх нормативним терміном експлуатації. Нормативний термін експлуатації ОФ становить 20 років для першої групи, для основних фондів другої групи - 4 роки, третьої - 6,6 рока. Відповідно середньозважений за структурою вік основних фондів у Україні становить 12,5 років.
Для порівняння, за оцінками фахівців Інституту економічного прогнозування НАН України середній вік основних фондів матеріальної сфери станом на 01.01.2001 року становив 18,7 років [4]. Оцінки експертів Інституту економічного прогнозування НАН України, як видно, істотно відрізняються від поданих у статті, більш ніж на 6 років. Пояснює подібні відмінності той факт, що середній вік основних фондів оцінювався по всій економіці, тобто включаючи нематеріальну сферу - сферу послуг. Невиробнича сфера економіки України є її новим сегментом, де середній вік основних фондів значно менший. При розрахунку середніх величин урахування цього факту повинно призвести до зменшення середнього віку основних фондів по економіці України. На відміну від оцінок середнього віку основних фондів українських експертів, отримане значення близьке до оцінок російських економістів, визначених при соціологічному опитуванні керівників російських підприємств протягом 1999-2000 років. За даними російських дослідників, середній вік основних фондів в економіці Росії становив 13,2 рока [5]. Враховуючи наведені обставини достовірність отриманих оцінок середнього віку основних фондів по економіці України можна вважати задовільною.
Таким чином, отримана величина середнього віку основних фондів по економіці України опосередкувано характеризує тип економічного укладу, який домінує в народному господарстві та технології, які використовуються в економіці. Показник середнього віку основних фондів дозволяє зробити висновок, що підприємства функціонують на застарілій технологічній базі. Цілком очевидно, що в економіці інноваційного типу термін функціонування основних фондів повинен бути зворотною величиною до масштабу інноваційних процесів. Зростання обсягів нововведень скорочує термін експлу-атації засобів виробництва.
Досить великий середній вік основних фондів по економіці України, структура розподілу основних фондів по групах зумовлюють менші темпи зростання амортизаційних відрахувань у провідних галузях економіки України (металургія, машинобудування, транспорт) порівняно з менш фондомісткими виробництвами. Таким чином, структуру основних фондів в економіці України не можна вважати на сьогодні задовільною, оскільки обтяженість економіки "старими" фондами стримує інноваційні процеси. У зв'язку з цим можна зробити висновок, що встановлення або, більш точно сказати, збереження існуючих норм амортизаційних відрахувань у новій редакції Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не можна вважати позитивною нормою українського нормативно-правового поля, яка б стимулювала розвиток інноваційних процесів в економіці нашої держави. Очевидно, що у цьому випадку українському законодавцю потрібно було діяти більш радикально. На жаль, амортизаційна політика в Україні носить ознаки політики консервативного типу. Так, у новій редакції Закону України "Про оподаткувння прибутку підприємтсв" доцільно було хоча б зберегти можливість застосування методу прискореної амортизації до третьої групи основних фондів за формулою: 1-й рік - 15 %, 2-й - 30 %, 3-й - 20 %, 4-й - 15 %, 5-й - 10, 6-й та 7-й - по 5 %.
Більш широкомасштабне використання амортизаційних джерел для фінансового забезпечення переходу економіки до інноваційного шляху розвитку зумовлено імманентними властивостями амортизації. Тут можна погодитись з тією думкою щодо амортизаційних відрахувань, яка полягає в тому, що в умовах розвитку ринкових відносин зростає значення внутрішніх інвестицій в економіку, а серед них основну роль відіграють амортизаційні відрахування. Останні, порівняно з прибутком, характеризуються більшою стабільністю і менше залежать від результатів роботи підприємства. Фінансовий результат в економіці ринкового типу, як відомо, є наслідком дії багатьох факторів й, зокрема, кон'юнктурного характеру, які дуже рідко можна передбачити. Це означає, що амортизаційні відрахування, що спрямовуються на фінансування виробничого процесу, накопичуються навіть на збиткових підприємствах, де фінансовий результат є негативним. За таких обставин амортизаційні відрахування залишаються фактично єдиним джерелом відтворення виробничого процесу. У зв'язку з цим актуалізується проблема за-стосування в фінансовому механізмі країни прискорених методів амортизації.
Економічній теорії відомий цілий ряд методів прискореної амортизації, кожен з яких має переваги та вади порівняно з іншими. Серед найбільш відомих методів прискореної амортизації можна виділити наступні:
- метод зменшення залишкової вартості;
- метод суми чисел (кумулятивний);
- метод подвоєного зниження залишку.
Доцільність застосування того чи іншого методу обчислення амортизаційних нарахувань є елементом облікової політики підприємства, тобто відповідні управлінські рішення приймаються тільки на мікрорівні.
Кожен з названих методів амортизації має свої переваги та недоліки. Зокрема, метод подвійного зниження залишку в короткостроковій перспективі є найбільш привабливим для підприємства, оскільки дозволяє протягом перших років списати на собівартість продукції більшу частку вартостівведених у виробництво основних фондів. Враховуючи те, що амортизаційні відрахування для підприємств, які функціонують у ринковому середовищі, що зазнає трансформційних змін, є головним джерелом капітальних вкладень, то цінність цього методу зростає. Водночас, уже у середньостроковій перспективі метод суми чисел (кумулятивний) дозволяє максимізувати термін "окупність нововведень на виробництві". Отже, зважаючи на ці обставини, не можна одно-значно рекомендувати застосування лише того чи іншого методу. Головний висновок, виходячи з аналізу переваг та недоліків методів прискореної амортизації, повинен полягати в тому, що лише менеджмент підприємства
Loading...

 
 

Цікаве