WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Амортизаційна політика як ключовий елемент забезпечення інноваційного розвитку економіки України - Реферат

Амортизаційна політика як ключовий елемент забезпечення інноваційного розвитку економіки України - Реферат


Реферат на тему:
Амортизаційна політика як ключовий елемент забезпечення інноваційного розвитку економіки України
Власні фінансові ресурси суб'єктів господарської діяльності необхідно розглядати як фундаментальний елемент у системі підтримки динаміки інноваційних процесів. У структурі таких власних фінансових ресурсів під-приємств амортизаційні відрахування складають стабільне джерело ресурсів, які підприємство може використовувати як для простого, так і розширеного відтворення. У зв'язку з цими обставинами в науково-практичній літературі багато уваги приділяється саме проблемі формування оптимальної системи амортизаційних відрахувань [1]. Хоча даній проблемі присвячена значна кіль-кість науково-практичних робіт, проте ще не існує спільної думки щодо її вирішення. За своє природою амортизація завжди була тим фінансовим ресурсом, щодо визначення розміру якого існують майже протилежні думки. З одного боку, існує позиція фіскальних органів влади щодо мінімізації амортизаційних відрахувань. З іншого - позиція підприємців, які вважають доцільним поширення на всі сфери діяльності застосування прискорених методів її обчислення.
Актуальність проблемної ситуації зумовлює необхідність глибокого аналізу її складових, а також пошуку оптимальних шляхів її вирішення. У даній роботі не можна висвітлити усі аспекти цієї суперечливої проблематики, однак навіть короткий аналітичний огляд деяких її складових дозволяє зробити власні висновки.
В Україні власні кошти підприємств на 80 % формують джерела інве-стицій. При цьому лише 11% таких коштів спрямовується на освоєння нової продукції, решта - на капітальні вкладення. Поряд з прибутком основним джерелом фінансового забезпеччення іноваційних процесів на мікрорівні є амортизаційні відрахування.
Згідно з П(С)БО 7 "Основні засоби"[2] амортизацією вважається систе-матичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Вартість, що амортизується, - це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Водночас, згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів розуміють поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або покращання, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.
Як бачимо, існує певна юридична колізія між нормами Закону України та П(С)БО 7. Закон трактує амортизацію як витрати, що нормуються, П(С)Б) 7 - як розподіл уречевленої вартості. Так, статті закону вказують, що амортизації підлягають витрати на:
- придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
- проведення усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших ви-дів поліп-шення основних фондів;
- капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші.
З 2004 року основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
- група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;
- група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
- група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;
- група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автома-тичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Хоча нова систематизація основних фондів є позитивним кроком у напрямі розвитку інноваційної системи економіки України, водночас нормування амортизаційних відрахувань залишається нормою законодавчої бази України. Бажання українського законодавця надмірно регулювати процеси визначення та розподілу амортизаційних відрахувань є однією з причин тінізації української економіки, знецінення інноваційних приорітетів розвитку економіки України тощо. Так, не можна вважати позитивною практику застосування понижуючих коефіцієнтів амортизації за всіма групами фондів, які були чинними в Україні впродовж декількох років. Вимивання обігових коштів підприємств та як результат цього недофінансування їх капітальних, інноваційних вкладень є одним із тих негативних факторів, наслідки дії якого економіка України відчуває багато років.
У таблиці 1 наведена порівняльна характеристика норм амортизаційних відрахувань згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" 22.05.97 та від 24.12. 2002.
Таблиця 1
Норми амортизаційних відрахувань в Україні, % річних
При побудові ефективної амортизаційної політики підприємства одним з основних показників, який повинен стати об'єктом моніторингу, є термін окупності активів. Це показник, який виступає основним у системі досягнення компромісу між фіскальними та підприємницькими інтересами. Консервативні норми амортизації, які стоять на боці фіскальних інтересів, зменшують стимули до нововведень, що негативно впливають на процес розвитку інноваційної моделі економіки. Водночас, прагнення підприємців до встановлення нелімітованих норм амортизаційних відрахувань також може мати негативні наслідки, зокрема, для функціонування суспільного сектору економіки, процесів використання природних ресурсів тощо.
Таким чином, строк окупності активів є основнивим інформаційним елементом у системі прийняття рішень щодо нововведень, форм і методів їх фінансового забезпечення.
З таблиці 1 видно, що термін окупності основних фондів, які відносяться до першої групи, на думку українського законодавця, повинен становити 20 років, для основних фондів другої групи - 4 роки, третьої - 6,6 рока. Основні нововведення стосуються активів четвертої групи. Граничний строк їх окупності 1,6 рока.
Доцільно порівняти, наскільки вікова структура виробничих активів у цілому по Україні відповідає вимогам інноваційного розвитку.
Оскільки існує брак публічної статистичної інформації щодо необхідних показників структури основних фондів по економіці України по роках або в середньому за певний середньостроковий період, у статті пропонуються власні оцінки часток кожної групи основних фондів у їх загальному обсязі. Розрахунки проведено методом від зворотного іотримано певні оціночні середні показники, які характеризують структуру основних фондів по групах за 1998-2001 рр. Апріорі можна припустити, що у короткостроковому періоді структура основних фондів залишається незмінною, тому отримані середні оцінки можна вважати валідними.
Для розрахунків використувались такі дані:
-
Loading...

 
 

Цікаве