WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Інституційні аспекти державної та фінансової політики держави у контексті стратегії економічного зростання - Реферат

Інституційні аспекти державної та фінансової політики держави у контексті стратегії економічного зростання - Реферат

суб'єктів щодо різноманітних благ, і "приватність", що безвідносно до власності означає непричетність особи до елементів владних або державних структур [8]. Поняття приватної власності передбачає передачу конкретним суб'єктам владних повноважень на вибір серед дозволених методів використання певних благ. При цьому розрізняються права на використання активів, отримання доходу від них і передачі активів третім особам. В інституційному підході до економічних досліджень обмін або передача прав власності не просто опосередковує рух товарно-матеріальних цінностей, а відіграє самостійну роль і називається "транзакція". Також транзакційні витрати протиставляються трансформаційним, які напряму пов'язані з виготовленням продукції. Саме тут у сучасних умовах, на думку прибічників інституційної теорії, витрачається близько половини ресурсів національного господарства і значною мірою визначаються майбутні напрями і перспективи економічного розвитку. Таким чином, теоретична інституційна концепція прав власності грунтується на переосмисленні сутності обміну. Об'єктом уваги є не передача благ, а передача пов'язаних з цим прав.
З метою наближення інституційної межі економічного зростання із технологічною часто необхідними є політичні зміни в країні (підтвердженням, чому є недавні події в Україні). Для забезпечення ефективності проведення реформ важливе значення має попередній аналіз співвідношення вигід і витрат, який би врахував витрати на інституційні перетворення і наступну стабілізацію політичної системи. Дане положення має важливе значення для сучасної України в умовах інтенсивного пошуку оптимальних методів і обмежень для державного втручання в економіку. Досвід перших місяців роботи нової владної команди показав, що погляди на роль держави в економіці Президента і Прем'єра дещо не співпадають: якщо перший є прибічником ліберального ринку, то другий - адміністративних методів управління [9]. У цьому контексті доцільно зазначити, що прибічники інституційної теорії на історичних прикладах доводять, що потенційні вигоди від розширення ринків і ускладнення форм кооперації в усьому світі були реалізовані тільки при одночасному посиленні регулюючої функції держави [10]. Державне регулювання економіки проявляється у формі економічної політики. Послідовна економічна політика держави в потенціалі можливостей спроможна створити необхідні умови для розвитку складних видів контрактних відносин, які є необхідними в сучасних умовах для забезпечення економічного зростання. У науковій літературі під економічною політикою розуміють сукупність заходів, спрямованих на впорядкування руху економічних процесів, здійснення на них впливу або безпосереднє визначення їх перебігу. Головним суб'єктом економічної політики є держава, яка наділена владними повноваженнями для того, щоб об'єднати інтереси різних груп і спонукати їх проявляти активність в напрямі певних єдиних цілей. У цілому економічна політика - це процес реалізації певних цілей. У процесі розвитку суспільства держава має одночасно працювати над розв'язанням декількох цільових напрямів. В економічній літературі найчастіше виділяють чотири головні: економічне зростання, повна зайнятість, стабільність цін і національної валюти та зовнішньоекономічна рівновага. Досягнення сформульованих загальних цілей може бути забезпечене лише за умови логічної узгодженості всіх напрямів економічної політики та здійснення їх у чітко окреслені строки.
Інституційні аспекти фінансової політики держави. Найбільш важливим напрямом і методом, за допомогою якого здійснюється державне регулювання в ринковій економіці, є фінансова політика. Фінансова політика - це управління фінансами або процес функціонування фінансової системи в межах розроблених на урядовому рівні заходів. Фінансова система, в свою чергу, - це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (господарських суб'єктів), окремих фінансових інститутів і населення [11].
Державна фінансова політика здійснюється в двох напрямах: шляхом перерозподілу доходів і витрат, тобто податкової політики; за допомогою управління бюджетними процесами. Державні фінанси виступають невід'ємною частиною інституційної структури суспільства, тому проблеми формування та реалізації фінансової політики доцільно розглядати в інституційному контексті, адже заходи державної фінансової політики (податки, квоти, цінові обмеження тощо) опосередковано впливають на права власності і відповідно на цінність виробленої продукції. Якщо можливість отримання доходу є невід'ємною складовою прав власності, то цінність цієї власності може зменшуватись в умовах обмеження права на дохід за рахунок податків. Ще А. Сміт прирівнював за своїми наслідками для господарюючих суб'єктів високі податки із природними катаклізмами [12].
Фінанси - одна із складних і багатогранних категорій економічної науки. У фінансовій теорії немає єдиної думки щодо визначення меж фінансів у економічній системі держави. Як правило, під фінансами розуміють сукупність вартісних потоків, пов'язаних із створенням, розподілом і використанням грошових ресурсів для задоволення потреб господарської діяльності, надання різноманітних послуг населенню з боку держави, забезпечення виконання державою її функцій [13]. Грошові потоки поєднують ряд суб'єктів економічної діяльності: державу, підприємства і населення. У цілому роль фінансових потоків зводиться до обслуговування тих економічних зв'язків, які постійно виникають між цими суб'єктами.
Фінансовий механізм - це система відповідних організаційних методів і форм, а також закладів, які їх реалізують. Оскільки фінанси та фінансові відносини належать до категорій, які постійно змінюються під впливом еволюції економічної системи в цілому, то і фінансова політика та фінансовий механізм постійно оновлюються, наслідуючи загальні тенденції економічного розвитку суспільства.
Технічний прогресі пов'язане з ним ускладнення технологій в довгостроковій перспективі спричиняє посилення ролі держави як "арбітра" та гаранта інноваційного економічного зростання. У сфері фінансів зазначена закономірність проявляється в законі "розширення державної діяльності" або "зростанні державних потреб", авторство якого належить німецькому економісту А. Вагнеру. Адже оскільки завдання держави в економічній сфері ускладнюються, то це аналогічно впливає і на державні витрати. Як вважає багато дослідників, така закономірність є однією з основних у розвитку державних фінансів. Збільшення державних витрат і пов'язана з цим зміна моделей управління та координації економічних процесів істотною мірою визначили траєкторію розвитку західної економіки.
Становлення в Україні економіки ринкового типу потребує активної державної політики в сфері прав власності. При цьому дії держави не можуть обмежуватися скасуванням формальних обмежень на розвиток підприємницьких ініціатив. Якщо через будь-які причини (формальні чи неформальні) послаблюються права власника, інвестиції виявляються ризикованими, а найбільш вірогідною стратегією номінального власника може виявитися марнотратність. Відповідно, критично важливою в контексті забезпечення економічного зростання є спроможність держави надавати ті колективні блага, які забезпечують розвиток відносин власності та пожвавлення ділової активності в суспільстві.
Моделювання взаємозв'язку транзакційних державних витрат та економічної динаміки в країні. Одна з причин, що заважає урядовому фінансуванню вищеназваних заходів щодо забезпечення та специфікації прав власності, - це дефіцит державного бюджету. Для встановлення і підтримки певних "правил гри" необхідно нести певні державні витрати: разові, пов'язані з початковим проголошенням норм серед економічних суб'єктів, та регулярні, пов'язані з підтримкою раніше створених прав власності. Це ще один аргумент на користь важливості фінансової системи в справі забезпечення економічного зростання в суспільстві і необхідності її прогресивного реформування: зібрати податки за
Loading...

 
 

Цікаве