WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України - Реферат

Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України - Реферат

країні та очікуваної інфляції на майбутній період у світі. Чилі коригує значення прив'язки своєї валюти з урахуванням величини інфляції в країні за минулий місяць та величини очікуваної інфляції на майбутній місяць у світі. Існують й інші методики коригування прив'язки курсів національних валют до іноземних.
Щодо України, то на перше півріччя 1998 p. курсовий (валютний) коридор було визначено у межах: 1 дол. США = 1,75-1,95 грн. Це стало наслідком цілого комплексу негативних явищ в економіці, які зберігалися протягом 1997 p.
За цих несприятливих умов Національний банк України вимушений був піти на захист своїх валютних резервів шляхом більш-менш плавної девальвації гривні.
Згодом було переглянуто курсовий (валютний) коридор і введено новий, у межах: 1 дол. США = 1,80-2,25 грн., без визначення часових обмежень. Однак події липня 1998 p. змусили НБУ встановити новий валютний коридор: 1 дол. США = 2,5-3,5 грн. На 1999 p. НБУ встановив курсовий коридор у межах 1 дол. США = 3,4-4,6 грн. Останні параметри валютного коридору можна вважати найоптимальнішими на весь 1999 p., оскільки саме на них ґрунтувався бю-джет-99, розрахований на базі 1 дол. США = 4,1 грн. Це дало змогу значно скоротити падіння рівня валютних резервів НБУ на підтримку гривні. Так, якщо за вісім місяців 1998 p. вони зменшилися на 900 млн дол. США, то в першому кварталі 1999 p. їх зменшення становило 90 млн.
Проте такий сценарій розвитку подій створював певні передумови для формування в Україні економічної кон'юнктури на зразок стагфляції, яка характеризується, з одного боку, наявністю ознак депресії (стагнації економіки), а з іншого, - хоч і незначною, але наявною інфляцією.
Світовий господарський досвід виробив певні сценарії здійснення економічної і соціальної політики за умов "стагфляції". Один із них був розроблений відомим англійським економістом А. Філліпсом, який сформулював закономірність існування зворотної залежності між рівнем безробіття та динамікою цін, що відома в економічній літературі як крива Філліпса. Крива показує, яку економічну політику необхідно проводити, щоб забезпечити оптимальне балансування між розмірами безробіття та помірними темпами інфляції.
На сучасному етапі в Україні крива Філліпса може бути врахована в економічній політиці лише частково.
По-перше, знижувати рівень інфляції шляхом збільшення числа безробітних неможливо, оскільки вже сьогодні мільйони людей не мають роботи. Ще більшим є приховане безробіття, яке в окремих галузях сягає 80 %. Органи соціального захисту визначили загальний рівень безробіття, який становив понад 4 млн осіб, що було майже у 7 разів більше даних офіційних статистичних джерел.
По-друге, скоротити кількість "зайвих людей" можна було б, за-стосувавши модель стимулювання сукупного попиту, що включає:
o збільшення державних інвестицій;
o скорочення розмірів податків на доходи підприємців, подоход-них стягнень з громадян;
o розширення товарного експорту.
Проте, якщо активізувати ці фактори сукупного попиту й стимулювання виробництва, то скорочення рівня безробіття, як показує світовий досвід, може бути досягнуте ціною зростання цін, тобто зростанням рівня інфляції.
Отже, збільшення меж валютного коридору було саме по собі ринковим актом, спрямованим на дерегуляцію валютних відносин. Однак, за відповідних умов, які склалися в економіці України на той час, цей акт міг у свою чергу викликати нові явища у валютно-фінансовій сфері держави, до появи яких як виконавчій, так і законодавчій владі України треба було завчасно підготуватися.
Стає все очевиднішим, що з моменту запровадження гривні нашій країні було нав'язано схему надто жорсткого монетаризму, який за тривалістю і механізмом здійснення не мав аналогів у світовій практиці. Державною економічною ідеологією наприкінці 90-х років в Україні стало стримування інфляції будь-якою ціною в умовах економічного спаду і зростання безробіття. Про те, що стримування інфляції дійсно відбувалося, красномовно свідчив той факт, що погоджений з Міжнародним валютним фондом показник інфляції на 1997 p. планувався на рівні 12,6 %, а фактично становив 10,1 %.
Цього було досягнуто ціною граничного загострення проблеми заборгованості із зарплати та інших соціальних виплат, ціною фактичної втрати сенсу внутрішніх інвестицій тощо.
Як показує практика економічного розвитку деяких країн СНД (з певною, звичайно, допустимістю) була можлива й інша схема, що умовно може бути названа як "економічне зростання, скорочення безробіття і помірна інфляція", за якої економічне зростання і зниження безробіття цілком можуть компенсувати вади помірної інфляції. Так, за даними Міжнародного статистичного комітету СНД, при падінні валового внутрішнього продукту в Україні, аналогічний показник за ті самі роки зріс у Киргизії, Грузії, Білорусі більше ніж на 10 %.
У стінах Верховної Ради України всечастіше дискутується думка про те, що можлива емісія контрольована, тобто чітко зорієнтована, цільова емісія, що здійснюється в обмеженому обсязі й під конкретні програми, виконання яких належним чином треба контролювати.
Постійний та ефективний контроль з боку держави за обмеженою цілеспрямованою грошовою емісією, на думку деяких народних депутатів, може стати надійною гарантією, з одного боку, недопущення надмірної інфляції, а з іншого - справжньої підтримки власного товаровиробника шляхом вирішення проблеми гострої нестачі обігових коштів підприємств і розширення за рахунок цього джерел для наповнення бюджету.
До речі, цю думку підтримав у Позачерговому посланні до Верховної Ради 19 лютого 1998 p. Президент України Л.Д. Кучма, зазначивши, що він категорично проти безоглядної емісійної політики, яку ми мали нещастя пережити у перші роки незалежності. Можливий приріст грошової маси не повинен перевищувати темпів її зростання, наприклад, у 1997 p., коли цінова динаміка була найбільш стабільною за останнє десятиріччя. На думку Президента, це одна з пропозицій, яка потребує всебічного вивчення й обґрунтованого рішення.
І це дійсно так, адже за умови, що тіньовий сектор, за деякими даними, вже перевищив 50 % загального виробництва товарів і послуг, а численні пільги "з'їдають" майже 40 % доходів держбюджету, бути повністю впевненим, що емісія буде цільовою, неможливо. Ніхто не дасть гарантії, що емісійні кошти підуть у реальну економіку на поповнення обігових коштів, а не осядуть у численних посередників, не підуть на створення чергової піраміди ОВДП, нарешті, не зникнуть у тіні.
Лише за умови ефективного здійснення приватизації та ухвалення Верховною Радою України прийнятного для реального сектору економіки стабільного Податкового кодексу і емісія може стати цільовою, і українська гривня остаточно зможе вийти з економічного підпілля та легалізуватися, коли буде легалізований справжній власник.
Виступаючи на науково-економічній конференції в Пущі-Озерній 4 березня 1999 p., Президент України Л.Д. Кучма підкреслив, що у проведенні економічної політики Україна повинна й надалі дотримуватися принципу пріоритетності грошової та фінансової стабілізації. Економічне зростання має забезпечуватися максимально можливим зміцненням національної грошової одиниці, її надійністю та стабільністю. За будь-яких умов Україна не піде шляхом інфляційного розвитку своєї економіки. Інша річ, грошова політика має бути більш гнучкою, здійснюватися не за принципом "Чим менше грошей, тим менше клопоту", а відповідно до реальних умов економічного розвитку.
Loading...

 
 

Цікаве