WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України - Реферат

Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України - Реферат

продовжувала перебувати в стані хронічної кризи, незважаючи на те, що було досягнуто певних результатів у приборканні інфляції, рівень якої у 1997 p. становив 10,1 %; знизилися також темпи спаду обсягів внутрішнього валового продукту та промислового виробництва. Так, у 1997 p. 12 областей України і місто Київ працювали з приростом промислового виробництва, а у першому кварталі 1998 p. цей показник становив 1,7 % проти відповідного періоду минулого року. У 1997 p. на 5,9 % зріс товарообіг, на 0,5 % - обсяг перевезення вантажів.
Макроекономічна стабілізація створила у другому півріччі 1997 p. сприятливі умови для збільшення інвестицій в економіку. Однак, незважаючи на це, кардинального перелому не відбулося. Причинами такого явища стали:
o відсутність реальних кроків у структурній перебудові;
o надто велика кількість адміністративних обмежень економічної діяльності, особливо у сфері малого і середнього бізнесу;
o великі обсяги бартерних операцій в економіці й зростання обсягів взаємозаліків між бюджетом і платниками податків.
Непроведення комплексних реформ на мікрорівні, стримування приватизації і зволікання з переходом до грошових форм її здійснення підривали впевненість як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів у подальших ринкових" перетвореннях, призводили до відпливу капіталу.
Поряд із позитивними процесами відносної стабілізації у промисловості й деяким зростанням темпів виробництва у 1997 p. та першій половині 1998 p. продовжував залишатися незадовільним головний критерій економіки - фінансовий стан підприємств і організацій. Адже зростання виробництва має супроводжуватися поліпшенням фінансового стану підприємств, подоланням платіжної кризи, погашенням заборгованості з виплат заробітної плати.
Однак у 1997 p. кредиторська заборгованість підприємств та організацій України зросла в 1,6 раза. Якщо у 1995 p. збитковими були 12 % від загальної кількості промислових підприємств, то у 1996 p. - 30, а у 1997 - близько 50 %. За підсумками двох місяців 1998 p. були збитковими цілі галузі - чорна металургія, хімічна, нафтохімічна, легка промисловість, індустрія будівельних матеріалів, машинобудування та металообробка. А динаміка рентабельності в агропромисловому комплексі країни становила: 1995 p. - плюс 10 %, 1996 - мінус 11, 1997 p. - мінус 24 %.
Головним завданням державної економічної політики є створення максимально сприятливих економічних передумов для активізації суб'єктів господарської діяльності перш за все на власній території.
Щодо структурної перебудови, то вона відбувалася вкрай незадовільно, призводила до небезпечного напрямку структурних змін, насамперед у промисловості країни. Так, з 1990 p. по перший квартал 1998 p. частка чорної металургії зросла з 9 до 23 %, а частка продукції машинобудування за цей період скоротилася більш як у два рази. Лише у першому кварталі 1998 p. спад виробництва у машинобудуванні становив 3,8 %, а в чорній металургії його обсяг зріс на 4,1 %.
Одним із найважливіших завдань є якнайшвидше скорочення обсягів бартерних операцій в економіці й ліквідація на цій основі поширеної практики взаємозаліків між бюджетом та платниками податків - суб'єктами господарської діяльності.
Особливо це питання актуальне для агропромислового комплексу, де станом на кінець 1997 p. бартеризація відносин досягла критичної величини - 41 %, а у Дніпропетровській та Луганській областях і місті Севастополі цей показник перевищив 55 %. Підраховано, що наслідком таких операцій є майже третина податкових заборгованостей.
Вкрай негативні та тривожні явища відбувалися наприкінці 90-х років у фінансово-кредитній сфері, зокрема у сфері державних фінансів, на ефективність якої також має спиратися грошова одиниця.
Так, якщо за період з 1994 по 1996 p. вдалося у два з лишком раза зменшити дефіцит державного бюджету, то в 1997 p. цей дефіцит зріс з 4,3 до 6,7 % вартості валового внутрішнього продукту. Це сталося через те, що державні запозичення на фондовому ринку протягом 1997 p. перетворилися з фактора пом'якшення бюджетної кризи в каталізатор різкого її загострення за рахунок збереження високого рівня дохідності за державними цінними паперами. Справа дійшла до того, що обслуговування однієї гривні дефіциту бюджету обходилося державі в річному обчисленні у близько півтори гривні, тим часом як на Заході цей показник не перевищує рівня 1,1.
В результаті у першому кварталі 1998 p. дефіцит бюджету більш як удвоє перевищив прогнозовану величину і на кінець березня 1998 p. становив 1,4 млрд грн. Про тривожні тенденції у фінансуванні дефіциту державного бюджету України свідчили такі дані (табл. 15.2).
Таблиця 15.2. Фінансування дефіциту держбюджету України, %
Рік
НБУ
Державні облігації
Зовнішнє фінансування
1995
72,7
7,4
19,8
1996
40,2
37,0
22,8
1997
1,7
71,3
27,1
1998 (липень)
0,4
73,5
26,2
Отже, починаючи з 1995 p., відбувалося значне зростання частки внутрішніх запозичень (через облігації внутрішньої державної позики - ОВДП) і певне зростання частки зовнішніх запозичень у фінансуванні дефіциту державного бюджету України. Так, якщо в 1995 p. було випущено ОВДП на 304 млн грн. і ними покрито 7,4 % дефіциту держбюджету, то в 1997 p. було випущено облігацій на 8 млрд 512 млн грн. і покрито 71,3 % дефіциту держбюджету.
З 1997 p. нерезиденти - власники облігацій внутрішньої державної позики стали в масовому порядку їх продавати і відповідно нарощувати у себе гривнєві ресурси. В результаті на валютному ринку України, з одного боку, непередбачене різко збільшилося "скидання" гривнєвої маси, а з іншого - зросли попит і відповідно купівля іноземної валюти, передусім доларів США.
За подібним сценарієм стали діяти і вітчизняні комерційні банки. Такий надзвичайно зрослий попит на іноземну конвертовану валюту, у свою чергу, призвів до масованої пропозиції гривні на валютному ринку, щоспричинило відчутний тиск на її курс, який необхідно було амортизувати систематичними і значними валютними інтервенціями з боку Національного банку України.
Криза, що охопила фінансовий ринок України, відповідно вплинула на погіршення ситуації на кредитному ринку. Комерційні банки, які володіли основною масою ОВДП, скоротивши портфелі державних боргових зобов'язань, спричинили погіршення загального стану ліквідності банків, що призвело до падіння їхньої платоспроможності.
Отже, результатом фінансової кризи стала криза кредитної системи України. Відтепер головною турботою численних комерційних банків було намагання вижити у цій скрутній ситуації, що призвело до відходу на другий план виконання ними своїх безпосередніх функцій - надавати суб'єктам ринку кредити для розширення їхньої підприємницької діяльності.
Усі ці деструктивні явища, що виникли у кредитній сфері, стали причиною поглиблення кризи платежів, яка фактично заблокувала взаємні розрахунки між підприємствами.
Отже, незбалансованість ринку ОВДП, кон'юнктурне маніпулювання дохідністю державних цінних паперів призвели не тільки до загострення проблем фінансування дефіциту державного бюджету, а й до кризи кредитування реального сектору економіки.
Ситуація, що склалася, вимагала вжиття кардинальних заходів щодо блокування негативних тенденцій на фінансових ринках, недопущення розкручування інфляційної спіралі, спаду економічної активності та подальшого падіння життєвого рівня населення.
У зв'язку з цим Президент України у січні 1998 p. видав Указ "Про
Loading...

 
 

Цікаве