WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України - Реферат

Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України - Реферат


Реферат на тему:
Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України
Сучасні проблеми функціонування гривні
Новий поворот у розвитку грошового господарства України стався у липні 1990 p., коли було проголошено Декларацію про державний суверенітет, в якій Україна показала своє прагнення мати власну валюту.
У серпні 1991 p., після проголошення Акта про державну незалежність України, було відкрито реальний шлях до здійснення цієї мети.
Першим етапом творення в нашій державі національної грошової системи став вихід України з числа держав, які використовують у грошовому обігу рубль, і запровадження в безготівковий обіг тимчасової (перехідної) грошової одиниці - українського купоно-кар-бованця у листопаді 1992 p.
У березні 1994 p. було засновано Банкнотну фабрику, а у жовтні того ж року на її базі створено Банкнотно-монетний двір Національного банку України, де друкувалися карбованці, згодом - гривні.
Після переходу в грошовому обігу України до купоно-карбованця з часом розпочався активний процес штучного відриву курсу карбованця до долара СІЛА від паритету їхньої купівельної спроможності. Різке падіння курсу карбованця щодо долара та інших вільно конвертованих валют пояснювалося багатьма факторами. Це зокрема:
o існування обмеженої групи товарів, імпорт яких міг забезпечити значний прибуток завдяки диспропорції світових і внутрішніх цін;
o високі темпи інфляційних процесів протягом значного відрізка часу і не менш високі інфляційні очікування;
o незацікавленість іноземних інвесторів у вкладенні своїх капіталів в економіку України;
o втеча капіталів національних підприємців за кордон, де були більш сприятливі умови інвестування капіталу;
o осідання коштів від зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів на валютних рахунках закордонних банків завдяки існуванню несприятливого валютного режиму на внутрішньому ринку;
o недостатній розвиток валютного ринку в Україні;
o соціально-економічна та політична нестабільність. Після встановлення наприкінці 1994 p. нового порядку визначення курсу карбованця до долара США, німецької марки, російського та білоруського рублів на підставі результатів торгів на Українській міжбанківській валютній біржі Національному банку України протягом року вдалося певною мірою стабілізувати курс карбованця. Однак стало очевидним, що в країні з часом почали розвиватися нові процеси, які порушили нетривку грошово-валютну рівновагу: на тлі постійного зростання внутрішніх цін у карбованцях на товари та послуги (знецінення карбованця) його курс щодо долара або практично не падав, або падав дуже повільно, іноді навіть тимчасово зростав. Сам по собі факт стабілізації курсу національної грошової одиниці вважається у світовій практиці явищем безумовно позитивним, тим більше в умовах тогочасної економічної ситуації в Україні. Позитивний ефект стабілізації курсу карбованця відчули на собі всі учасники зовнішньоекономічної діяльності, однак, як показує досвід, цими позитивними моментами найбільше скористалися вузькі кола посередників у перепродажу іноземних товарів та обладнання, де здійснювався обіг "долари - товар - карбованці - долари". Серед негативних факторів слід зазначити певне знецінення експортної валютної виручки, а також послаблення і без того невисокої привабливості інвестування національних проектів за участю іноземного капіталу.
Отже, мова могла йти тільки про впровадження повноцінної валюти, оскільки штучно підтримуваний купоно-карбованець довго утриматися не зміг би.
Більшість фахівців майже одностайно ставили до майбутньої валюти України цілу низку досить жорстких вимог. Але в тогочасній надзвичайно складній економічній ситуації вимагати термінового досягнення загальносвітового ідеалу, безумовно, було б передчасним. І цей незаперечний факт максимально враховувався при визначенні шляхів переходу України до повноцінної валюти.
Найзагальнішою і водночас найскладнішою проблемою успішного функціонування будь-якої повноцінної національної валюти є проблема конвертованості. У процесі підготовки грошової реформи в Україні було опрацьовано кілька варіантів запровадження конвертованості національної валютної одиниці. Найбільш пристосованим до тогочасної економічної ситуації в Україні був варіант, запропонований визнаним спеціалістом у галузі макроекономіки та грошово-валютних відносин професором А.С. Гальчинським. Саме цей варіант найбільшою мірою враховував наявні складності трансформації адміністративно-командної економіки в ринкову.
Автор виходив з того, що реальні можливості конвертованості повноцінних державних грошей виникають лише за умови поетапного запровадження нової грошової одиниці на основі використання її паралельного обігу з купоно-карбованцем. Цю систему А.С. Гальчинський розглядав як перехідну структуру, що передбачала поступове розширення обігу повноцінних грошей і поетапне обмеження застосування карбованця. Введення паралельного обігу дало б змогу:
o забезпечити в умовах економічної кризи відносну стабільність нової грошової одиниці, її достатню купівельну спроможність та конвертованість з моменту введення в обіг;
o прискорити запровадження нових грошей до нагромадження в повному обсязі їх необхідної маси;
o розширювати діапазон та можливості здійснення активної грошової політики, сприяти стимулюванню розвитку ринкових відносин, активізації підприємницької діяльності, зміцненню фінансової системи, поглибленню інтеграції економіки України у світовий економічний простір.
Процес забезпечення конвертованості нової грошової одиниці, на думку автора, міг бути суттєво підкріплений успішним проведенням приватизації. Майно, що підлягає приватизації, можна було б ефективно використати як товарну основу емісії нової грошової одиниці для здійснення її конвертованості. На цій базі нова грошова одиниця на першому етапі грошової реформи могла бути використана як специфічні приватизаційні гроші, які обслуговують купівлю та продаж об'єктів державної власності у вигляді валютних сертифікатів. За цих обставин висока привабливість об'єктів приватизації як для резидентів, так і для нерезидентів, що особливо суттєво, дала б можливість упровадити безумовну конвертованість нової грошової одиниці, забезпечивши її активний зворотний вплив на процеси реформування власності в державі.
Існував й інший підхід, заснований на прикладі країн Балтії, де стабільність, а значною мірою й конвертованість національних валют ґрунтується на золотому запасі. Зокрема, Верховна рада Естонії у свій час прийняла закон про стовідсоткову гарантію крони золотом або іноземною валютою, оскільки західні країни повернули Естонії золотий запас, вивезений перед Другою світовою війною. Жорстко прив'язавши курс крони до німецької марки у співвідношенні 8 крон за одну марку, Естонія паралельно з цим забезпечує конвертованість своєї грошової одиниці на будь-яку іноземну валюту, яка користується попитом. Звичайно, досвід цікавий. Але, по-перше, в Україні золотийзапас ще зовсім незначний, а по-друге, щодо пропозиції забезпечення нової валюти золотом, то тут не враховуються процеси демонетизації золота, які відбуваються у світі. Повернення до золотомонетного стандарту в одній країні практично неможливе. Подібне явище суто теоретично можливе за умови повернення до золотого стандарту ряду країн. Однак і в цьому випадку, як показав досвід, функціонування "золотого блоку", коли всі країни відмовились від золотого паритету та обов'язкового обміну своїх валют на золото,
Loading...

 
 

Цікаве