WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Гроші як основа фінансових ресурсів - Реферат

Гроші як основа фінансових ресурсів - Реферат

приводить лише до зміни загального рівня цін, суттєво не впливаючи на процеси, які відбуваються в так званому реальному секторі, тобто у виробництві. Саме тому М. Фрід-мен займається головним чином дослідженням залежності між цінами, обсягом виробництва і грошовою масою в довгостроковому плані. Він здійснив історико-статистичний аналіз грошового обігу США за столітній період. Внаслідок цих досліджень М. Фрідмен дійшов таких висновків:
o для стабілізації цін важливе значення має неінфляційне зростання грошової маси;
o якщо зміни цін передбачувані й не дуже значні, економічне зростання може відбуватись як за зростання, так і за падіння цін;
o взаємозв'язок зміни грошової маси і тих змінних, на які ця маса має вплив, залишався сталим, незважаючи на різні причини зростання маси грошей;
o основний шлях впливу грошової маси на економіку - від зміни маси грошей до зміни доходу, а не навпаки.
Для того, щоб розв'язувати поточні питання економічної політики, потрібно знати, за Фрідменом, особливості взаємозв'язку темпу зростання цін та рівня безробіття на короткочасний період (крива Філліпса). Ця крива відбиває закономірність - зниження рівня безробіття супроводжується зростанням цін і заробітної плати, в основі якої розкривається твердження, що нація може знизити рівень безробіття лише за рахунок прискорення темпів інфляції.
Крива Філліпса може бути використана саме стосовно короткого відрізку часу, бо в довготривалому періоді навіть низький рівень безробіття призводить до зростання інфляції, оскільки залежить від позиції профспілок та фірм як монополістів. Крім того, ця крива діє лише за умов так званої інерційної інфляції, темп якої постійний. Якщо ж відбуваються непередбачені економічні потрясіння (наприклад, зростання цін на енергоносії), то і темп інфляції зростає також раптово. Причому, починаючи з моменту несподіваного потрясіння, інфляція виявляє тенденцію стабільного темпу зростання аж до моменту чергового потрясіння і т. ін. Прикладом можуть служити дві нафтові кризи як два свого роду економічних стреси (1973 і 1979 p.), які підвищили інерційний рівень інфляції спочатку до 7, а потім до 9 %.
Однак автори підручника "Економіко" П. Самуельсон і В. Норд-хаус зазначають, що теорія простої і стабільної кривої Філліпса вже застаріла. На зміну їй прийшла так звана теорія природного рівня безробіття. Саме безробіття, що є на "природному" рівні, коли фактори, які понижують або підвищують ціни, перебувають у рівновазі, на думку авторів, стримує інфляцію. Для США, наприклад, "природний" рівень безробіття становив на початку 60-х років 4 %, у 80-х роках - 6-7 % і зріс внаслідок дії таких факторів:
o до складу робочої сили все активніше залучаються підлітки, жінки і представники національних меншостей, відсоток безробіття серед яких значно вищий, ніж серед дорослих білих робітників чоловічої статі;
o економічної політики США, завдяки якій протягом 26 тижнів безробітний одержує 50 % колишньої заробітної плати у формі державного страхування і звільнюється від державного оподаткування, що в сумі досягає 60-70 % попереднього рівня заробітної плати. За таких умов робітники, як правило, досить розбірливі та неквапливі в пошуках нової роботи, уникають низькооплачуваних посад;
o кризи автомобільної, сталеплавильної промисловості, нафтової кризи та буму в електронній промисловості, що призвели до розвитку структурного безробіття 70-80-х років.
Серед заходів, які могли б сприяти зниженню природного рівня безробіття, автори підручника називають:
o поліпшення інформованості населення про можливості зайнятості;
o вдосконалення професійної підготовки за дефіцитними спе-ціальностями;
o зниження рівня державної захищеності безробітних;
o проведення суспільних робіт.
Однак зрештою П. Самуельсон і В. Нордхаус висловлюють думку, що по суті "природний" рівень безробіття не є таким, він не оптимальний, адже ще нікому не вдалося довести, що для економіки в цілому вигідніше мати незайнятого робітника замість того продукту, який міг би виробити цей робітник, так само, як поки що не знайшлося економіста, який винайшов би засіб безболісного для економіки зниження "природного" рівня безробіття на 1-2 %.
Хоч інфляцію ці вчені розглядають традиційно, з боку зростання затрат і загального рівня цін на хліб, газ, автомашини, землю, на основні товари взагалі й зростання заробітної плати, їхньому підходу до характеристики інфляції та шляхів виходу з неї притаманний цілий ряд новацій. Так, крім охарактеризованих вище помірної та галопуючої інфляції вони виділяють гіперінфляцію, коли кількість грошей в обігу та ціни зростають астрономічними темпами, а розходження цін і заробітної плати стає катастрофічним, руйнуючи добробут навіть найбільш забезпечених верств населення.
Інфляція впливає на економіку у двох напрямках: вона відбивається на загальному обсязі виробництва (макроекономічний ефект) та на розміщенні ресурсів і економічній ефективності (мікроеконо-мічний ефект). При першому інфляція посилюється в періоди високої зайнятості тазбільшення обсягу виробництва, і навпаки, зниження інфляції поєднується зі спадом виробництва та зростанням безробіття. Мікроекономічні наслідки інфляції породжені знеціненням наявних грошей, а також тим, що так звані довгострокові ціни на затрати та товари (трудові контракти, продукція державних підприємств) значною мірою відриваються від загального рівня цін.
Автори розрізняють збалансовану і незбалансовану інфляцію. При збалансованій інфляції, до якої економіка адаптувалася, у разі щорічного зростання цін, скажімо, на 10 %, відповідно зростають ціни на їжу, одяг, а також підвищується ставка позикового процента. Ситуація подібна до тієї, коли ціни стабільні, а тому така інфляція нічого не змінює в економіці. При незбалансованій інфляції зазнають змін передусім грошовий обіг та система оподаткування. Те саме відбувається з іншими активами, які мають фіксовану грошову (номінальну) ставку процента. Таким чином, збалансована інфляція, до якої економіка адаптувалася, безвитратна, незбалансована ж, до якої економіка не адаптувалася, породжує перерозподіл прибутків і багатств.
Пропонуючи шляхи виходу економіки з інфляційних процесів, автори зазначають, що найважливішим чинником є розробка та впровадження державної політики доходів, яка допомогла б звести до мінімуму негативний результат компромісу між стабільністю цін і повною зайнятістю. Світовий досвід переконує, що всі варіанти такої політики невдалі по-своєму: ні політика "стій-вперед", що проводилась у Великій Британії в 60-70-х роках, ні політика вивільнення ринкових сил економіки інших країн не сприяли вирішенню головного завдання - поєднати повну зайнятість з розумним ступенем стабільності цін. Як і раніше, контроль за інфляцією поєднаний з необхідністю бути готовим до вирішення немилосердної економічної дилеми: зростання інфляції чи зростання безробіття. Рівень безробіття має тенденцію до зростання. Для контролю за інфляцією з року в рік виникає потреба у все більшій кількості звільнень. Вимушене хронічне безробіття перетворюється у все більш жахливу рису сучасного капіталізму. Пояснення знаходимо в тому, що на відміну від періоду вільної конкуренції нині держава захищає населення від зубожіння й економічних злигоднів. Принцип: "Хто не працює, той не їсть" застарів. Існують допомога у зв'язку з безробіттям, суспільні роботи і т. ін. У наші дні фактом стала нетерпимість до пониження заробітної плати з боку робітників та цін з боку капіталістів. А в результаті стримування інфляції відбувається за рахунок все більшого зростання безробіття.
Loading...

 
 

Цікаве