WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Гроші як основа фінансових ресурсів - Реферат

Гроші як основа фінансових ресурсів - Реферат


Реферат на тему:
Гроші як основа фінансових ресурсів
Стійкість грошового обігу. Інфляція
Вище було розглянуто грошовий обіг на рівні суттєвих відносин завдяки розкриттю головних закономірностей конкретно-історичного розвитку. Тепер переходимо до аналізу сьогоденної практики грошового обігу на основі єдності змісту і форми, що відбиває діалектику руху від суті до явища, а потім до дійсності.
Система грошових відносин - органічний структурний елемент, невід'ємна частина загальної системи товарно-грошових відносин. Водночас грошова система як певна цілісність, як підсистема має також, притаманні лише їй властивості, характеризується специфічною сукупністю структурних елементів, що взаємодіють. Ідеться про виявлення реальних причинно-наслідкових зв'язків, які визначали б, з одного боку, специфіку розвитку загальної системи товарно-грошових відносин, а з іншого - об'єктивну основу і власні закономірності саморозвитку грошей як відносно самостійної економічної структури.
Враховуючи це, слід зауважити, що товарний обіг при золотому стандарті міг поглинути лише чітко визначену кількість золотих грошей, у повній відповідності до вже розглянутого закону. Паперових же грошей ринок може поглинути будь-яку кількість. Теоретично випуск паперових грошей обмежується лише наявною кількістю паперу та технічними засобами їх виготовлення. Проте недоцільно випускати паперові гроші, коли вони не мають купівельної сили і не покривають навіть затрат на їх випуск.
Забезпечення стійкості грошового обігу, його впорядкування та стабілізація мають найважливіше значення для нормалізації товарно-ринкових відносин у будь-якій країні. Адже грошам, що перебувають в обігу, належить особлива роль: саме через їх посередництво здійснюється суспільне оцінювання затрат і результатів праці різних товаровиробників, відбувається розподіл суспільного продукту між споживачами, опосередковується обмін товарів та здійснюються зв'язки між виробниками і споживачами. Коли немає стійкості валюти, збалансованості між кількістю грошей і товарною масою, що перебувають в обігу, ринок лихоманить, рух товарів, матеріальних та трудових ресурсів набуває непередбаченого, а часом і небезпечного характеру. Історії відомі випадки, коли подібні явища досягали справді катастрофічних масштабів.
Ось чому визначення такого складного і суперечливого явища, як інфляція, не може обмежуватись лише характеристикою переповнення каналів грошового обігу знеціненими паперовими грошима внаслідок їх випуску в розмірах, що перевищують потреби грошового обігу і товарообігу. Адже відразу виникають питання, на які це визначення, по суті, не дає відповіді: по-перше, які причини зумовлюють надмірний випуск паперових грошей в обіг, і, по-друге, як визначити той рівень, до якого грошова емісія (випуск) цілком безпечна й не викликає тривоги, і після якого розпочинається вже не наповнення, а переповнення сфери товарно-грошового обігу та настає
інфляція?
У такому визначенні поза увагою залишаються глибинні причини цього складного явища, на перший план висуваються лише видимі форми інфляції, через що її наслідки приймаються за причини. Очевидно, в основі явища інфляції лежить порушення більш фундаментальних економічних пропорцій.
Першопричину інфляції слід шукати в народногосподарських явищах і передусім у специфіці самого процесу розширеного відтворення. Це дисбаланс динаміки розширеного відтворення, спричинений перевищенням загальної суми грошових доходів, які одержало населення за результатами виробничої, суспільнокорисної діяльності, різних видів соціальних виплат, над створеною у виробництві загальною сумою вартості товарної маси споживчого призначення та послуг населенню за цей же період. Таке перевищення може бути більшим або меншим у різні періоди виробничої діяльності, і відповідно більшим чи меншим виявиться й інфляційний тиск на економіку.
Після Другої світової війни капіталістичний світ пережив дві великі інфляційні хвилі: першу, пов'язану з переходом від воєнної до регульованої економіки ринкового типу (1945-1952 pp.), та другу - в 70-х та на початку 80-х років, після так званих нафтових шоків, результатами яких стали активна структурна перебудова всього суспільного відтворення і перехід від ресурсоенергомісткої до ре-сурсоенергозберігаючої, наукомісткої економіки (1974-1981 pp.).
З певним запізненням, що мало свої причини, інфляційна хвиля, подібна до другої, спостерігалася в перші роки незалежності України. Вона була закономірним наслідком економічної політики колишнього СРСР, що проводилася протягом останніх десятиріч і спрямовувалася на різке зростання інвестицій, розширення капіталовкладень та трудової активності в І підрозділі суспільного виробництва, який багато років розвивався значно більшими темпами, ніж II підрозділ. Це стало джерелом зростання заробітної плати, прибутку та інших форм доходів І підрозділу, які мали бути отоварені в II підрозділі. За такого розвитку процесу суспільного відтворення неминуче настає момент, коли загальна сума товарних вартостей у II підрозділі стає недостатньою для товарного покриття всіх доходів, загальна вартість яких у грошовій формі загалом значно перевищує вартість товарів споживчого призначення. Порушена збалансованість неминуче призводить до відриву загального платоспроможного попиту від вартості товарної маси, створеної в II підрозділі суспільного виробництва, що у свою чергу спричинює зростання цін на предмети споживання. Це і є інфляція.
Згідно з офіційними даними рівень цін на споживчі товари в Україні зріс за 1992-1995 pp. у 31 тис. разів. Величина середньої заробітної плати в державному секторі економіки збільшилася за ці роки приблизно у 6 тис. разів. Тож зростання цін за 4 роки перевищило зростання середньої заробітної плати (а також номінального грошового доходу) у 5 разів, або, інакше кажучи, реальні грошові доходи середньостатистичного громадянина України за цей період скоротилися у 5 разів.
У 1995 p. середньомісячний темп інфляції в Україні становив 9 % (у 1992 p. - 29,1 %, у 1993 p. - 47,1 і у 1994 p. - 14,7 %), a середній темп зростання заробітної плати на 1-2 % перевищував темп інфляції. Зниження темпів інфляції у 1995 p. порівняно з 1992- 1994 pp. дало підстави для висновку про те, що в економіці України закладено основи фінансової стабілізації та що вперше за попередні чотири роки вдалося припинити гіперінфляцію. І це справді так.
Проте, об'єктивно оцінюючи ситуацію, слід зазначити, що українська економіка ввійшла в 1996 p. ще з порівняно високим рівнем інфляції (9 %). Зростав державний борг (внутрішній і зовнішній), тривав спад виробництва. Тобто інфляція поєднувалася з економічним спадом.
За умов державного контролю над цінами та штучного стримування їх неминучого зростання інфляція стає придавленою (приглушеною), коли ступінь можливого при вільному ціноутворенні зростання цін і вирівнювання таким чином попиту та пропозиції набирає характеру швидко зростаючого незадоволеного попиту. Навідміну від придавленої видима інфляція характеризується індексом цін.
За зовнішніми ознаками розрізняють інфляцію локальну (має місце в окремих країнах); світову (охоплює групу країн або цілі регіони);
галопуючу (зростання цін набуває стрімкого, стрибкоподібного характеру); повзучу, або інерційну (ціни зростають поступово, але невпинно).
Причини інфляційних процесів у економіці різні. Їх поділяють на внутрішні і зовнішні. Внутрішні зумовлені внутрішніми економічно-фінансовими факторами, зовнішні - зовнішньоекономічними причинами.
Отже, ми дійшли висновку, що першопричина інфляції не може бути охарактеризована лише
Loading...

 
 

Цікаве