WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Стратегічні напрями вдосконалення системи регулювання міжнародних фінансів - Реферат

Стратегічні напрями вдосконалення системи регулювання міжнародних фінансів - Реферат

- це брак даних про проблеми цих країн, причому не тільки від усього світу, а й від них самих, що породило самозаспокоєність влади і хибне почуття безпеки в іноземних інвесторів, викликало паніку на ринку.
У свою чергу, Президент Світового банку Джеймс Вулфенсон не знайшов нічого кращого, як висловити думку, що фінансова криза в Азії закінчилася. Торкнувшись цієї теми у своєму виступі на прес-конференції в Парижі, він заявив: "Звичайно, майбутнє передбачити неможливо, але я твердо переконаний, що все, що могло статися, вже сталося".
Не знімаючи значної частки провини із самих країн, що постраждали від кризи, слід однозначно підтвердити недостатню ефективність поведінки в кризових умовах як Міжнародного валютного фонду, так і Світового банку.
На думку "батька" монетарної системи Мілтона Фрідмена, МВФ став дестабілізуючим фактором у Південно-Східній Азії навіть не через умови, які він ставить перед потенційними одержувачами допомоги і які неадекватні першопричинам кризи, а тому, що Фонд спробував уберегти приватні фінансові інституції від наслідків зроблених ними помилок. МВФ, на думку М. Фрідмена, вичерпав свою місію ще 1973 p., коли було скасовано систему фіксованих обмінних курсів, наглядати за якою він мав у момент свого створення в 1944 p.
Відомий економіст, директор Гарвардського інституту міжнародного розвитку Джеффрі Сакс, прогнозуючи провал допомоги Бразилії з боку МВФ, зазначив, що в обмін на надання величезної суми Фонд вимагає від цієї країни скорочення дефіциту бюджету за рахунок цих грошей, при цьому залишаючи відкритою головну проблему - курс бразильської валюти, який нереально завищено. У результаті, починаючи з серпня 1998 p.. Центральний банк Бразилії за рахунок валютних інтервенцій втратив 25 млн дол. США. Така ж доля може спіткати й наступні кредити.
Джордж Сорос, фінансист зі світовим ім'ям, також висловлюється на користь зміни принципів надання допомоги з боку МВФ. Однак тут слід зауважити, що Сорос відстоює свою позицію безпосереднього учасника світових фінансових ігор, і запроваджена ним організація міжнародного страхування капіталу передусім спрямовується на захист його і подібних до нього. І все ж, на думку Сороса, у нинішньому вигляді методи Міжнародного валютного фонду і Світового банку не є такими, що можуть допомогти країні під час перехідного періоду.
Подібної думки дотримується й один з "батьків" російської реформи, колишній глава російського уряду Єгор Гайдар, який вважає абсолютно неправильним, коли експерти МВФ нав'язують урядам тих чи інших країн свої ліберальні позиції, які свідомо виконуватися не будуть, але допомога все-таки надається.
Критичне ставлення до діяльності МВФ характерне сьогодні для певної частини економічних і політичних кіл України. Але найбільш послідовно діяльність МВФ критикує західна преса, в якій нерідко зустрічаються матеріали, де МВФ оголошується винуватцем як недавніх фінансових проблем міжнародного ринку, так і спотворення економічних процесів у ряді країн, які активно користуються підтримкою, а точніше кредитами, Міжнародного валютного фонду.
Критика кредитної політики МВФ ґрунтується переважно на тому, що за відсутності реальних позитивних зрушень в економічному становищі країни-позичальниці, остання фактично потрапляє в залежність від кредитора, який диктує не завжди виправдані умови. Багато держав, гостро потребуючи фінансової підтримки, вимушені погоджуватися з волею кредитора.
На сьогодні найбільш актуальним є питання, як досягти розважливої поведінки не тільки позичальників, а й кредиторів.
Асиметрія у відносинах між кредиторами і позичальниками є головним джерелом нестабільності глобальної ринкової системи і має бути виправлена. Таку думку висловив Джордж Сорос у нещодавно опублікованій книзі "Криза глобального капіталізму", презентація якої за участю автора відбулася у 1999 p. в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Однак, зважаючи на його власний інтерес в організації міжнародного страхування капіталу, все ж слід зазначити, що і кредитори в умовах жорсткої конкуренції намагаються реалізувати свої очікування за будь-яких умов, попри кризову ситуацію у країнах-позичальницях.
Для того щоб розв'язати проблему боргової кризи, МВФ висуває жорсткі вимоги до країни-позичальниці, але не передбачає жодних стягнень до кредиторів. Тому є заяви працівників МВФ про те, що його роль має змінюватися. Важливо поставити в рівні умови і кредиторів, і позичальників, аби уникнути виснаження валютних резервів країн.
Хвилі критики, що обрушилися на міжнародні валютно-фінансові організації, привели до перегляду принципів надання фінансової допомоги. Про проголошення нової політики йдеться у розповсюдженій 10 листопада 1998 p. доповіді Світового банку під назвою:
"Оцінюючи допомогу: що спрацює, що не спрацює і чому...", де зазна-чається, що віднині допомогу отримуватимуть тільки ті, хто її насправді заслуговує, тобто держави, які готові до реформ не лише на словах, а й на ділі, оскільки надання значних сум не привело до вражаючих успіхів у справі боротьби з бідністю в країнах, де існують проблеми з управлінням.
Ефективною допомогою, згідно з доповіддю СБ, можна вважати таку, яка здатна залучити 2 долари іноземних інвестицій на 1 долар кредитів Світового банку, тобто гарантувати стабільність приватному капіталу. Саме держави, які підпадають під такий критерій, можуть розраховувати на фінансування програм Світового банку й надалі.
Отже, на порядку денному сьогодні стоїть питання про реформування постбреттон-вудських фінансових інституцій, щоб привести їх діяльність у відповідність до потреб світової фінансової системи, яка вступила у смугу тривалих кризових потрясінь.
Тому азіатська криза означає завершення певного етапу розвитку світової економіки і відповідних стереотипів світової економічної думки і політики.
На сьогодні світова економічна теорія і практика відійшли досить далеко від традиційного "чистого" монетаризму і кейнсіанства, тому використовувати на практиці ці теорії в сучасних умовах можна лише з високою часткою відносності.
Як заявив Й. Стігліц, старший віце-президент і головний економіст Світового банку, у своїй Річній лекції, яку він прочитав у 1998 p. в університеті ООН, необхідні нові підходи у трактуванні проблем перехідних економік, нове мислення і політика, що залишає позаду застарілі й уже недоречні орієнтації МВФ і СБ. Потрібна нова доктрина на основі перегляду поглядів, що панували в економічній думці й політиці Заходу протягом останніх двадцяти років.
Світ стоїть сьогодні на порозі формування та утвердження нових правил гри, які, безперечно, зменшать значення стихійних сил ринку і підвищать регулятивну роль міжнародних фінансових інститутів та держав на національному рівні.
Можливо, на рубежі тисячоліть ми станемо свідками повернення до елементів Бреттон-Вудської системирегулювання глобальної економіки та світових валютно-фінансових процесів.
Loading...

 
 

Цікаве