WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Форми регулювання валютно-фінансових потоків - Реферат

Форми регулювання валютно-фінансових потоків - Реферат

центрального банку країни від проведення валютної інтервенції, для підтримання або підвищення курсу національної валюти щодо інших валют. Прикладом такої офіційно не об'явленої, але фактично проведеної ревальвації може служити стійке зростання курсу японської єни щодо долара США за відносно короткий термін - з кінця 1976 по березень 1978 p. від 340 до 233 єн за один долар.
2. Валютні обмеження та валютні ризики
Розглянуті інструменти валютного регулювання і валютної політики виступають головним чином як засоби економічного впливу держави на динаміку курсових співвідношень власної валюти. Разом з цим у практиці грошово-валютних відносин застосовуються методи прямого втручання держави у сам механізм формування валютних курсів. Ідеться про валютні обмеження як систему нормативних правил, встановлених у законодавчому та адміністративному порядку, які спрямовані на обмеження операцій з золотом, валютними цінностями та іноземною валютою. Вони поширюються на фізичних і юридичних осіб при обміні валюти власної країни на іноземну, а також при інших валютних операціях.
Валютні обмеження передбачають організацію і здійснення ком-петентними органами відповідних країн спеціальних заходів валютного контролю з метою врівноваження платіжних балансів і підтримки курсів національних валют. Система валютного контролю за здійсненням валютних операцій то послаблюється, то стає більш жорсткішою, залежно від економічної ситуації як у певній країні, так і у світовому господарстві.
Уперше валютні обмеження у формі зосередження обороту іноземної валюти в руках держави були впроваджені в Німеччині в 1931 p.
Втручання держави у сферу міжнародних валютно-фінансових відносин виявляється в періодичному використанні валютних клірингів, при застосуванні яких взаємні розрахунки між двома або декількома країнами здійснюються шляхом заліку зустрічних вимог, а платежі валютою здійснюються лише на суму різниці в товарних поставках та наданих послугах. Валютний кліринг спочатку використовувався лише для зовнішньоторговельних розрахунків, а згодом був поширений на операції неторговельного характеру та інші платежі, що виникають у результаті економічних зв'язків між окремими країнами та економічними угрупованнями.
У практиці міжнародних розрахунків розрізняють двосторонні, тристоронні й багатосторонні кліринги. Найбільшого поширення набули двосторонні кліринги, при яких залік зустрічних вимог і зобов'язань відбувається між двома країнами. Перша подібна клірингова угода була підписана між Швейцарією та Угорщиною в 1931 p., а вже до березня 1935 p. було підписано 74 клірингові угоди, станом на 1937 p. діяло 169 таких угод. У цілому до середини 50-х років близько 60 % міжнародних розрахунків капіталістичного світу здійснювалось через валютні кліринги.
Багатосторонній валютний кліринг відрізняється від двостороннього тим, що заліки взаємних вимог, зобов'язань та взаємне збалансування міжнародних платежів здійснюються між всіма країнами - учасницями клірингової угоди. Перший подібний кліринг діяв з червня 1950 p. по грудень 1958 p. у формі Європейського платіжного союзу (ЄПС), у якому брали участь 17 країн Західної Європи. Незважаючи на труднощі й незгоди міждержавних суперечностей, ЄПС у цілому успішно справився з нелегкою роллю, пов'язаною з функціонуванням багатостороннього клірингу, скоротивши, завдяки взаємному заліку, обсяг взаємних вимог на 45 % та заощадивши при цьому значні золотовалютні резерви країн - членів Союзу.
З 1958 p., у зв'язку з підвищенням ступеня оборотності валют країн з розвиненою ринковою економікою, питома вага клірингових розрахунків у загальному обсязі платежів капіталістичного світу стала поступово та неухильно знижуватися. Проте, незважаючи на цю тенденцію, у вересні 1985 p. у результаті трирічних переговорів між найбільшими європейськими комерційними банками був створений багатосторонній кліринг для взаємного заліку вимог і зобов'язань, пов'язаних з операціями в ЕКЮ. Це було зумовлено перш за все швидким впровадженням ЕКЮ в приватний сектор. Клірингові розрахунки дали можливість щоденно здійснювати через систему СВІФТ взаємні розрахунки з 1000 операцій на суму 2 млрд ЕКЮ.
Єдиний в історії Міжнародний проект клірингового союзу був розроблений Кейнсом у квітні 1943 p. як противага "плану Уайта" при підготовці Бреттон-Вудської валютної угоди. За задумом Кейн-са. Міжнародний кліринговий союз (МКС) мав бути призначений для взаємного заліку вимог і зобов'язань країн нової валютної системи і міждержавного валютного регулювання. Кейнс розглядав міжнародний кліринг як інституцію міжнародного уряду з економічних питань і як засіб подолання тогочасних міжнародних суперечностей. Однак цей проект, як відомо, не знайшов підтримки на Брет-тон-Вудській міжнародній конференції через позицію США. І невипадково, адже вже володіючи на той час досить значними золотовалютними резервами порівняно з іншими країнами - учасницями Другої світової війни. Сполученим Штатам для реалізації своїх далекоглядних стратегічних інтересів було невигідно приймати такий принцип міждержавних розрахунків.
Останнім часом клірингові розрахунки почали широко застосовуватися в багатосторонніх взаємних розрахунках країн, що розвиваються в межах їхніх економічних і валютних угруповань. Так, на початку 90-х років 87 країн, що розвиваються, уклали 148 двосторонніх клірингових угод. Крім того, діє 4 багатосторонніх кліринги, які охоплюють 13 країн Латинської Америки, 8 - Карибського басейну, 13 - Західної Африки, 7 - Азії.
У 1961 p. було створено багатосторонній кліринг країн - членів Центральноамериканського спільного ринку - Центральноамериканську розрахункову палату. З метою розвитку взаємної торгівлі країн Азії і Тихого океану з 1975 p. функціонує Азіатський кліринговий союз (АКС). В економічному співтоваристві країн Західної Африки в липні 1976 p. замість двосторонніх клірингових угод було створено багатосторонній кліринг у складі центральних банків ряду країн Африки.
Досить активно систему двостороннього і багатостороннього клірингу у свій час, використовували країни - члени Ради економічної взаємодопомоги. Двосторонній валютний кліринг діяв тут до 1963 p., коли було підписано угоду про запровадження багатостороннього клірингу, в якому спочатку брали участь 8 соціалістичних країн, згодом приєднались ще дві. З 1991 p., з початком активного впровадження ринкових відносин система багатостороннього клірингу перестала
Loading...

 
 

Цікаве