WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Регіональні валютно-фінансові угруповання - Реферат

Регіональні валютно-фінансові угруповання - Реферат

підгрупи входять Марокко, Алжир і Туніс.
У валютній зоні франка, як і в інших регіональних валютних угрупованнях, взаємні відносини валютного співробітництва невіддільні від інших форм зовнішньоекономічних зв'язків. Так, африканські країни і Мадагаскар (другапідгрупа) одержують державну допомогу з боку Франції: субсидії, позики або гарантії фінансування, капітальні вкладення через Фонд допомоги і співробітництва та Центральну касу економічного співробітництва, різноманітні торговельні й фінансові переваги. Стосовно країн, які входять до третьої підгрупи (Марокко, Алжир, Туніс), то вони одержують від Франції фінансову допомогу на привілейованих умовах, користуються преференційним режимом у торговельних відносинах; з Тунісом і Марокко, наприклад, підписані спеціальні протоколи про співробітництво, що регулюють їх валютно-фінансові й торговельні відноси-ни з Францією.
Серед інших валютних зон зона французького франка виявилась найбільш стабільною та життєздатною й успішно функціонує донині.
3. Валютний союз країн ЄС
Найбільш високорозвиненою і досконалою формою розвитку регіо-нальних валютних угруповань є Валютний союз країн ЄС (ВС).
На початку 70-х років, за умов зростання амплітуди коливань курсу американського долара, розпочалися активні пошуки виходу зі своєрідного критичного стану передусім країн - членів Європейського економічного співтовариства ("Спільного ринку"), спрямовані на створення власної регіональної валютної системи. Щоб протистояти гегемонії долара у світовій валютній системі, у березні 1979 p., тобто через рік після набрання чинності Кінгстонської угоди, було створено міжнародну (регіональну) валютну систему - Європейську валютну систему (ЄВС). У ній беруть участь країни - члени Європейського економічного співтовариства (ЄЕС).
Отже, однією з особливостей сучасних валютних відносин було і є існування поряд із міжнародною валютною системою регіонального валютного угруповання, що мало назву Європейська валютна система (згодом - ВС). Європейська валютна система являла собою певні правила розрахунків між країнами, які входили до ЄЕС.
Європейська валютна система - специфічна організаційно-економічна форма відносин країн ЄЕС у валютній сфері, спрямована на стимулювання інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коливань курсів національних валют та їх взаємну ув'язку. Європейська валютна система функціонувала за принципом "кошика", в якому курси національних грошових одиниць змішані залежно від котирування тієї чи іншої валюти. Її ще називають "валютна змія", перевага якої полягає в тому, що сама "змія" в цілому більш стійка, ніж кожна з її складових. Саме на цій основі будується паритетна сітка двосторонніх курсів валют та визначається фіксована межа їх відхилення. Так, остання становила спочатку для всіх країн ±2,25 %, за винятком Італії та Іспанії, для яких була більш широка (для Італії, напри-клад, ±6 %). Пізніше ця межа була розширена до ±15 %, а згодом - до ±30 %. Метою створення ЄВС були досягнення валютної стабільності та створення єдиної валюти, яка б оберталася в ЄЕС, вирівнювання основних економічних показників та уніфікація економічної політики, розробка та впровадження засобів колективного регулювання валютної сфери, стабілізація економічного становища країн - членів Європейської валютної системи. У зовнішньому плані - створення західноєвропейського валютного полюса в поліцентричній валютній системі.
Створення ЄВС продиктовано насамперед прагненням Західної Європи до більшої фінансової самостійності й стабільності за рахунок ослаблення прив'язки європейських валют до долара, що дало б змогу не тільки уникнути втрат за рахунок періодичних криз цієї валюти, а й більш успішно протистояти заокеанській конкуренції.
Європейська валютна система включала три складові:
o зобов'язання щодо узгодженої зміни ринкових валютних курсів у взаємодомовлених кількісних межах за допомогою валютного втручання центральних банків, у тому числі шляхом підтримки коливань ринкового курсу валют у звужених кордонах;
o механізм кредитної допомоги урядам, які натрапляють на фінансові труднощі при підтримці ринкового валютного курсу на двосторонній основі за рахунок засобів спеціального Європейського фонду валютного співробітництва (ЄФВС) із загальним капіталом 25 млн ЕКЮ, який згодом було реорганізовано у Європейський валютний фонд (ЄВФ). Ці кошти використовували для короткотермінового (від 3 до 6 місяців) і середньострокового (від 2 до 5 років) кредитування;
o спеціальну європейську розрахункову одиницю - ЕКЮ, яка була колективною міжнародною валютою і мала визначений валютний курс, розрахований на базі "валютного кошика" національних валют країн - членів ЄВС з урахуванням їх частки в сукупному валовому національному продукті.
Таблиця 7.1. Частка валют країн ЄС у "кошику" ЕКЮ, %
Назва валюти
1979
1990
1995
1997
Марка (Німеччина)
33,0
30,53
30,36
32,41
Франк (Франція)
19,9
19,43
19,32
20,62
Фунтстерлінгів(ВеликаБританія)
13,2
12,06
12,06
11,08
Ліра (Італія)
9,80
9,92
9,87
7,96
Гульден (Нідерланди)
10,4
9,54
9,49
10,23
Франк(БельгіяіЛюксембург)
9,50
8,14
8,09
8,64
Песета (Іспанія)
-
5,18
5,15
4,20
Крона (Данія)
3,10
2,52
2,52
2,59
Фунт (Ірландія)
1,10
1,12
1,11
1,07
Ескудо (Португалія)
-
0,78
0,78
0,71
Драхма (Греція)
-
0,77
0,70
0,49
* Напередодні створення Валютного союзу країн ЄС ЕКЮ було у 1994 p. заморожене, тому до складу "кошика" все ще входять валюти дванадцяти, а не п'ятнадцяти країн - членів ЄС.
ЕКЮ існувало у вигляді безготівкових записів на рахунках країн - учасниць ЄВС у Європейському валютному інституті. На відміну від СДР, ЕКЮ забезпечувалося не тільки солідними зобов'язаннями групи країн, а й фактичними активами (заставою) у формі золота і доларів США (20 % золотих і 20 % валютних резервів країн-учасниць). Під це забезпечення країни ЄЕС мали спеціальні рахунки в ЕКЮ.
Успішне функціонування ЄВС створило необхідні передумови для формування ВС. Найбільш чітко думка про те, що це має бути саме валютно-фінансовий союз, прозвучала в доповіді, підготовленій тодішнім головою Комісії Європейських співтовариств Жаком Де-лором у 1989 p., де вперше було запропоновано триетапний, розрахований на кілька років перехід до такого союзу. Стратегічною метою союзу визначалося запровадження єдиної валюти і єдиного центрального банку дванадцяти.
Перший етап розпочався з 1 червня 1990 p., коли в більшості країн "Спільного ринку" були зняті обмеження на рух капіталів у межах єдиного внутрішнього ринку.
Другий етап розпочався 1 січня 1994 p. При цьому було запроваджено жорсткий обмінний курс європейських валют і створено
Loading...

 
 

Цікаве