WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Міжнародний ринок облігацій. Євроринок - Реферат

Міжнародний ринок облігацій. Євроринок - Реферат

доступність єврооблігацій дрібному інвестору (завдяки невисокій номінальній вартості в 1000 дол. США за одиницю) робить їх привабливими для продажу приватним, "роздрібним" інвесторам, що призводить до такого явища, як "розводнювання" єврооблігацій.
І все ж, хоч і з певним ступенем умовності, можна визначити
декілька основних груп "кінцевих" інвесторів, які займають домінуюче становище на ринку єврооблігацій. Це приватні та інституційні інвестори.
Приватні інвестори - це фізичні особи, які здійснюють операції з єврооблігаціями. Інколи їх називають кінцевими, або роздрібними, інвесторами.
Ринок єврооблігацій є досить привабливим для приватних інвесторів, які проживають у країнах із недостатньо розвинутим ринком капіталу і обмеженими інвестиційними можливостями, длярозміщення тимчасово вільних грошових коштів. Для осіб із економічно і політичне нестабільних країн, або якщо вони бажають зберегти свою анонімність, ринок єврооблігацій також виступає досить привабливим місцем вкладання капіталу. Завдяки цьому переважна більшість таких приватних інвесторів не володіє достатнім досвідом і часом для всебічного аналізу фінансової інформації, наданої позичальником. Тому вони, як правило, дотримуються досить традиційної, можна сказати консервативної, позиції, надаючи перевагу купівлі єврооблігацій добре відомих кредиторів із розвинутих країн. Крім того, приватні інвестори намагаються "тримати" єврооблігації до моменту погашення. Вони не займаються частими операціями купівлі чи продажу облігацій, обміну одних інвестиційних інструментів на інші, граючи на змінах і терміновості ринку, як це притаманно професійним учасникам євроринку. Як правило, метою таких приватних інвесторів є намагання будь-що диверсифікувати свої валютні заощадження або збільшити процентний дохід шляхом придбання облігацій, номінованих у різних валютах.
Як показує аналіз, від 40 до 60 % всіх єврооблігацій, що розміщуються на ринку, належить швейцарським і люксембурзьким банкам, які діють в інтересах своїх приватних клієнтів-інвесторів. Причому переважна більшість єврооблігацій, які складають портфелі названих банків, були придбані в останні десять років XX ст., коли активний рух до ринкових засад економіки розпочали постсоціалі-стичні країни та країни пострадянського простору.
Іншою вагомою групою ринку єврооблігацій є інституційні інвестори. Важливим етапом у зростанні ролі інституційних інвесторів стала практика випуску з першої половини 90-х років великих євро-облігаційних позик, що дало змогу звузити амплітуду коливання цін і підвищити ліквідність вторинного ринку єврооблігацій.
На ринку єврооблігацій у групі інституційних інвесторів можна виділити:
o банки (центральні, інвестиційні, комерційні);
o державні установи;
o міжнародні фінансові інститути;
o пенсійні фонди;
o страхові фонди і компанії (у тому числі оффшорні);
o взаємні (пайові) інвестиційні фонди (ПІФи);
o менеджерів вкладів (управляючих інвестиціями);
o пайові інвестиційні фонди;
o великі корпорації.
Досить активну роль на ринку єврооблігацій відіграють центральні банки, чому сприяло інтенсивне накопичення ними валютних резервів. Однак ця категорія інвесторів досить обережна у виборі інвестиційної стратегії поведінки на ринку єврооблігацій. Деякі банки вважають, що найбільш розумно вкладати свої інвестиційні ресурси в короткострокові активи - депозити і короткотермінові державні зобов'язання. Більша ж частина дотримується точки зору, згідно з якою їхні резерви мають залишатися незмінними і вартість їх не повинна падати нижче певного рівня. Завдяки цьому основні резерви таких банків інвестуються в короткотермінові фінансові інструменти, які є найбільш ліквідними на ринку, а інша частина резервів розміщується в довгострокові активи. Якщо раніше центральні банки обмежувалися вкладанням коштів у цінні папери з терміном обігу не більше 5 років, то сьогодні спектр фінансових інструментів значно розширився, і відповідно розширилися та диференціювалися самі інвестиційні портфелі центральних банків.
Певне місце серед інвесторів ринку єврооблігацій займають державні установи (агентства) та міжнародні фінансові інститути. Їх інвестиційна стратегія полягає у погодженні валюти позики і терміну погашення випущених ними боргових паперів та розміщення коштів у облігації, що випускаються високонадійними емітентами. Як і центральні банки, ця категорія інвесторів також має жорсткі обмеження щодо інвестування своїх коштів і тому орієнтується виключно на високоліквідні фінансові інструменти.
Казначейства транснаціональних корпорацій для збереження ліквідності й капітальної вартості своїх активів вкладають кошти як у короткотермінові інструменти грошового ринку, так і періодично вкладають свої касові залишки в єврооблігації з плаваючою відсотковою ставкою, забезпечуючи таким чином високу дохідність вкладень і при цьому, звичайно, приймаючи на себе високий рівень ризику.
Суттєве місце серед інвесторів ринку єврооблігацій займають пенсійні фонди, які у своїй переважній більшості створені транснаціональними корпораціями. Створення таких фондів дає змогу уникнути процедурних складностей, пов'язаних зі сплатою податків. На пенсійні фонди припадає 25 % інституційних інвестицій.
Щодо страхових та інвестиційних компаній, то вони разом забезпечують близько 60 % інституційних інвестицій. Певна частина інвесторів на ринку єврооблігацій представлена також страховими фондами, оффшорними страховими компаніями, переважно дочірніми, які створені транснаціональними компаніями.
Ще однією категорією інвесторів ринку єврооблігацій є менеджери вкладів (управляючі Інвестиціями), у ролі яких виступають банківські трастові2 департаменти. Враховуючи той факт, що клієнтами в більшості випадків є приватні інвестори, менеджери вкладів, зазвичай віддають перевагу цінним паперам корпорацій, здебільшого американських. При цьому перевага віддається високій дохідності й, відповідно, більш високим кредитним ризикам.
Останніми роками на ринку єврооблігацій набирають силу пайові інвестиційні фонди, які є професійними учасниками ринку і володіють великими пакетами єврооблігацій. Водночас ці фонди в будь-який час (у випадку зміни умов на ринку) готові перевести свої кошти в інші активи для підвищення їхньої дохідності або для досягнення інших інвестиційних цілей. Це, як правило, досить мобільні інвестиційні структури, які забезпечують вкладникам диверсифікацію інвестиційного портфеля, високу ліквідність і високопрофесійне управління цінними паперами.
Loading...

 
 

Цікаве