WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Міжнародний ринок облігацій. Євроринок - Реферат

Міжнародний ринок облігацій. Євроринок - Реферат

випускали облігації в доларах США, розміщуючи їх в Європі. Так, саме в цей час компанія Philips розміщувала такі боргові зобов'язання в Нідерландах. Однак частіше за все вважається, що дебютною була позика, здійснена італійською компанією Concessione в липні 1963 p. на суму 15 млн дол. США. Всього в 1963 p. було здійснено сім таких випусків, три з яких - у доларах США, а до 1969 p. цей ринок зріс ужев 38 разів. Долар залишався домінуючою валютою, але в цій якості все більшої популярності набувала німецька марка3.
Спочатку ринок єврооблігацій був практично нерегульованим і набув слави саме відсутністю управління своєю активністю, хоча все ж певне регулювання здійснювали центральні банки під час прийняття ними емісій у тих чи інших валютах, а також провідні банки, які управляли емісіями.
Згодом виникає необхідність вироблення більш чітких правил гри, що привело до створення Асоціації міжнародних облігаційних дилерів (AIBD) і пов'язаної з нею групи Міжнародної асоціації учасників первинних ринків (ІРМА). На початку 90-х років AIBD була перейменована на Асоціацію учасників міжнародних фондових ринків (International Securities Market Association - ISMA), яка налічувала 866 членів, у тому числі 166 із Великої Британії, 138 - із Швейцарії, 57 - із Німеччини, 60 - із Люксембургу,
За цей час Асоціація розробила досить детальну і масштабну систему регулювання, включаючи правила здійснення і регулювання операцій, етики поведінки і процедур врегулювання конфліктів. Асоціація надає всім зацікавленим клієнтам інформацію про ринки європаперів, а також проводить навчальні семінари з видачею спеціальних дипломів для роботи на міжнародних фондових біржах. Її штаб-квартира знаходиться у Швейцарії, але переважна більшість роботи проводиться в Лондоні, де розміщений її секретаріат.
Основними операторами ринку єврооблігацій, з точки зору емісії, виступають великі банки і компанії, що мають досить високий кредитний рейтинг, залежно від якого здійснюється рейтингове оцінювання випущених ними облігацій. Найпоширенішими у світі формами рейтингової оцінки облігацій є такі індекси оцінки облігацій (табл. 1).
Таблиця 1. Індекси рейтингової оцінки облігацій
Індекс оцінки
Значення індексу
"Стандарт енд Пурс"
"Мудис"
ААА
Ааа
Найвищі інвестиційні якості
АА
Аа
Високі інвестиційні якості
А
А
Інвестиційні якості вищі за середній рівень
ВВВ
Ваа
Середні інвестиційні якості
ВВ
Ва
Інвестиційні якості нижчі за середній рівень
В
В
Спекулятивні облігації з низьким кредитним рейтингом
ССС
Саа
Високий ступінь ризику неплатежу
СС
Са
Високоспекулятивні облігації
С
С
Найнижчі інвестиційні якості
На ринку єврооблігацій випускаються облігації різних типів:
звичайні, або "прямі", з "плаваючою" процентною ставкою; з нульовим процентом (купоном); з індексованим процентом і конвертовані облігації; з опціоном та ін.
На звичайні, або прямі, облігації власникові виплачується фіксований процент у вигляді річних купонів. На них припадає понад 60 % всіх єврооблігацій.
Облігації з "плаваючою" процентною ставкою стали випускатися на евроринку з 70-х років. Ставка і дохід на них залежать від зміни ринкового процента. "Плаваюча" ставка за єврооблігаціями базується переважно на ставці ЛІБОР1 з надбавкою (спредом) залежно від умов ринку.
Облігації з нульовим купоном з'явились на євроринку у 80-ті роки. Їх власники одержують дохід не щорічно, а лише один раз - викупляючи облігації. Процент за цими облігаціями встановлюється при визначенні емісійного курсу, який, як правило, нижчий номіналу (інколи досягає лише 30-40 %). Водночас погашення облігації здійснюється за номіналом, у зв'язку з чим дохід власника облігації визначається різницею між емісійним курсом і її номіналом. Крім того, інвестори не сплачують податок на дохід від облігацій.
Процент за облігацією з індексованим процентом залежить від зміни індексу цін на товари (наприклад, нафту або золото).
Конвертовані облігації набули розповсюдження на євроринку цінних паперів у 80-х роках. Вони хоч і приносять їх власникові менший процент, ніж, наприклад, "прямі" облігації, зате дають йому право по закінченні терміну обміняти їх на акції компанії-позичальника за умови, що дивіденди за акціями виявляться вищими, ніж проценти за облігаціями.
Облігації з опціоном також з'явилися у 80-ті роки. Вони дають інвестору право вибору різних варіантів операції. Наприклад, було випущено позику, яка дозволяла власникові за рахунок опціону купити одну тройську унцію золота за наперед встановленою ціною. Купівля таких акцій мала рацію за умови, що ціна на золото мала тенденцію до зростання. Облігації з опціоном також дають можливість обмінювати один вид цінного паперу на інший: наприклад, облігацію - на акцію, або облігацію з "плаваючою" ставкою - на облігацію з фіксованою ставкою.
Для залучення коштів інвесторів, ресурси яких відрізняються довгостроковим характером (строкові компанії, пенсійні фонди), випускаються облігації з фіксованою, а також "плаваючою" ставкою на досить значні терміни - 30 і навіть 40 років.
Залученню засобів на ринок єврооблігацій сприяє і така умова, як продаж облігацій у розстрочку. При цьому покупець платить спочатку лише частину курсової вартості облігацій, а суму, що залишилася, він може внести через певний час.
Позичальники на єврооблігаційному ринку залежно від країни походження поділяються на такі основі групи:
o розвинуті країни;
o країни, що розвиваються;
o міжнародні інституції, які не мають конкретної національної
належності;
o оффшорні центри.
Якщо проаналізувати весь обсяг первинної емісії єврооблігацій за останні 15 років, то на розвинуті країни припадає 75 %; країни, що розвиваються - 7; міжнародні інститути - 10; оффшорні центри - 8 %. Причому на трійку лідерів - Західну Європу, США і Японію - 65 %. Понад 90 % всього обсягу залучених шляхом випуску єврооблігацій коштів припадає на позичальників із Північної Америки, Західної Європи, Азії (переважно Японії), Австралії і Нової Зеландії та на міжнародні організації1.
Слід зазначити, що групування суб'єктів євроринку за принципом інвесторів у облігації на пред'явника є досить умовним, оскільки достовірно визначити безпосереднього власника цих цінних паперів практично неможливо. Це пояснюється тим, що банки та інші організації, які розповсюджують єврооблігації, виявляють виняткову стриманість у визначенні своїх клієнтів, намагаючись їх не афішувати. Крім того,
Loading...

 
 

Цікаве