WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Склад і структура міжнародного фінансового ринку - Реферат

Склад і структура міжнародного фінансового ринку - Реферат

Канада, країни Західної Європи та деякі країни Східної Європи). Міжнародні центри розрахунків цієї системи знаходяться в Нідерландах, Бельгії, США. Для банків - учасників системи СВІФТ були розроблені міжнародні стандарти, які систематизують різноманітні вимоги до інформації, призначеної для електронної обробки. У більшості країн, банки яких беруть участь у системі, створені національні пункти, через які замовлення передаються в міжнародні розрахункові центри, а через їх посередництво національні пункти у свою чергу пов'язані один з одним. Саме завдяки цьому процес передачі інформації при здійсненні розрахунків скоротився до мінімуму (від 1 год до 20 хв).
У березні 1993 p. Україна стала 92-ю державою, яка ввійшла до системи СВІФТ і представлена в ній 10 українськими банками. Вступний внесок для кожного банку - 55 тис. дол. США, а перший внесок українських банків становив 250 тис. дол. США.
3. Міжнародний ринок позичкових капіталів
Міжнародні фінансові ресурси поділяються на офіційні й приватні, що формують борги і ті, що боргів не створюють. Останніми є безповоротні позики (дарунки або гранти), а також прямі іноземні інвестиції та частина портфельних інвестицій, вкладених в акціонерний капітал.
Основним функціональним простором зовнішніх позичкових ресурсів виступає міжнародний ринок позичкових капіталів. Це ринок грошових ресурсів, учасниками якого є іноземні стосовно даної країни юридичні й фізичні особи (нерезиденти).
Міжнародний ринок позичкових капіталів - це сьогодні глобальна система акумулювання вільних фінансових ресурсів та їх надання позичальникам із різних країн приватними позикодавцями на принципах ринкової конкуренції. Виникнувши в 50-ті роки XX ст. і набувши значного розвитку в 60-ті роки, цей ринок до кінця 90-х років набрав величезних масштабів і такої сили, що перетворився в одне з найважливіших джерел ресурсів і визначальний фактор господарського життя.
Головним джерелом акумулювання грошових ресурсів виступають промислове розвинуті країни та їхні агенти. Вони ж є і головними одержувачами міжнародних фінансових ресурсів. Починаючи з 70-х років все більш активно використовують ресурси зі світового позичкового ринку багато країн, що розвиваються. А деякі з них, такі як Гонконг, Тайвань, Китай, є одночасно і кредиторами. З 80-х років почали одержувати позики на цьому ринку і постсоціалістичні країни, а з кінця 90-х років на ньому стали освоюватися і країни пострадянського простору.
Значним і динамічним сегментом міжнародного ринку позичкових капіталів виступає ринок синдикованих позик, принципом діяльності якого є створення синдикатів, пулів або консорціумів для надання великих банківських кредитів.
Спочатку цей ринок використовувався переважно для фінансування великих проектів у розвинутих країнах. І сьогодні ці країни залишаються основними одержувачами таких позик. Так, якщо в 1992 p. розвинуті країни одержали 165,2 млрд дол. США (74,6 %), то в 1997 p. - 448,1 млрд дол. США (84,5 %).
Найбільшим одержувачем, як і раніше, є США. Так, у 1996 p. Сполучені Штати отримали 56,2 % від загального обсягу наданих позик, у 1997 p. - 62,3 % (Велика Британія - відповідно 11,2 і 10,1 %). Серед найбільших кредиторів можна назвати банки Бенілюксу, Великої Британії, Німеччини, Італії, Швейцарії і Японії.
Обсяги позик, одержаних на синдикованому ринку країнами, що розвиваються, з 1990 по 1997 p. зросли у 2,8 раза і досягли 79,7 млрд дол. США. За цей же період загальна сума банківських синдикованих позик країн, що розвиваються, становила 395,8 млрд дол. Зобов'язання за синдикованими позиками у загальному обсязі боргових цінних паперів цих країн за 1990-1997 pp. досягли 42,7 %. Серед одержувачів позик переважають країни Азії, частка яких становить 53,8 %, Латинської Америки - 13,0 %, Африки - 7 % .
Синдиковані позики останніми роками набули поширення й у відносинах з країнами Центральної і Східної Європи, оскільки вони дають змогу розподілити ризики між позикодавцями і посилюють позиції останніх у відносинах із позичальниками.
Другим сегментом міжнародного ринку позичкового капіталу виступають ринки міжнародних середньострокових і довготермінових цінних паперів - бондів (облігацій), векселів, акцій, купівля національних облігацій нерезидентами та ін.
Міжнародні бонди, або облігації, поділяються на іноземні та євробонди.
Іноземні бонди продаються за межами країни-позичальника, у національному фінансовому центрі й у валюті країни-позикодавця.
На ринку євробондів випускаються і продаються облігаційні зобо-в'язання, виражені в євровалютах. До його складу входять євроемі-сія і вторинний ринок. Євробонди гарантуються або виносяться на ринок на користь позичальника синдикатом банків із різних країн і розміщуються в країнах, які відрізняються від валюти позики. Ринок євробондів не має національних кордонів. В обігу переважають бонди з фіксованою відсотковою ставкою, меншу частину від загального обсягу складають бонди з плаваючою ставкою. Цей ринок розпочав свою діяльність у 1963 p.
Останніми роками набули поширення бонди, конвертовані в акції, або з правом обміну на акції, як титули власності у формі національного капіталу. Значно зросла частка євробондів в ЕКЮ та євро. Серед позичальників на ринку облігацій зростає кількість приватних корпорацій і банків, а також регіональних організацій, у тому числі ЄС. У цілому, євроемісії перевищують сьогодні емісії іноземних облігацій у 3-4 рази.
У випущених за 1990-1997 pp. міжнародних цінних паперах країн, що розвиваються, вартість бондів складала 352,6 млрд дол. США, а їх випуск за цей період зріс у 13 разів. Основними емітентами були країни Латинської Америки (43,0 %) і Азії (41,3 %). Частка Африки становила лише 2 %.
Азіатські, латиноамериканські та деякі інші компанії активно продають на міжнародних фінансових ринках і свої акції. Так, за 1990- 1997 pp. ними було реалізовано акцій на загальну суму 74,7 млрд дол. США. За цей же період обсяг випущених акцій зріс у 14 разів.
Крім того, країни, що розвиваються, мають значний обсяг корот-кострокових зобов'язань у вигляді комерційних паперів, депозитних сертифікатів, револьверних, експортних кредитів та інших короткострокових зобов'язань, сума яких лише за 90-ті роки становила 103,5 млрд дол. США, причому 48,2 % від цієї суми склали зобов'язання азіатських країн. За цей же період загальний обсяг короткострокових зобов'язань країн, що розвиваються, зріс у 7 разів.
Отже, у сьогоднішніх умовах лібералізації міждержавного обміну товарів, послуг та капіталів відбувається інтенсивний процес глобалізації фінансових ринків.
Loading...

 
 

Цікаве