WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансова безпека фондового і страхового ринку - Реферат

Фінансова безпека фондового і страхового ринку - Реферат


Реферат на тему
Фінансова безпека фондового і страхового ринку
Фінансова безпека фондового ринку
Фондовий ринок (ринок цінних паперів) є складовою фінансового ринку держави. Його структуру можна подати наступним чином:
Рис. 1. Структура фондового ринку
Предметом торгівлі на фондовому ринку є цінні папери. Відповідно до ЗУ "Про цінні папери і фондову біржу" в Україні можуть випускатись: акції; облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання, ощадні та інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери. Цінні папери приймають актив-ну участь у платіжному обороті держави і мобілізації інвестиційних ресурсів.
Фондовий ринок є найактивнішою частиною фінансового ринку і регу-люючим елементом економіки держави. Метою його функціонування є аку-муляція фінансових ресурсів і забезпечення можливості їх перерозподілу шляхом здійснення учасниками ринку операцій з купівлі-продажу цінних па-перів.
Розвиненість фондового ринку, який є серцевиною ринкових відносин і забезпечує переміщення капіталів між різними секторами народного госпо-дарства, щонайбільше сприяє його реструктуризації і тим самим зростанню економічної і фінансової безпеки країни. Повноцінний фондовий ринок стимулює заощадження населення і господарюючих суб'єктів, впливає на стабілізацію фінансово-кредитної сфери, а при правильній організації може бути важливим фактором відновлення економічного зростання.
За період незалежності в Україні спостерігаються значні зрушення в сфері розбудови цивілізованого ринку цінних паперів. Проте говорити про створення в нашій державі фондового ринку у загальновизнаному в світі значенні ще передчасно. Це зумовлено комплексом причин, серед яких:
відсутність логічно завершеної законодавчої бази;
невідповідність окремих елементів вітчизняного фондового ринку стандартам ISO;
низький рівень інтегрованості у європейський та світовий фінансово-економічний простір;
низька ефективність практичної реалізації функцій ДКЦПФР;
невизначеність правового механізму котирування цінних паперів, тобто відсутність дієвої системи ціноутворення;
низький рівень розвитку вторинного ринку через відсутність єдиного національного центру торгівлі ЦП, що призводить до його тінізації і непрозорості, розростанню позабіржового сектору;
децентралізація і розпорошення фондового ринку України (сьогодні діє 4 біржі і ПФТС) тоді, як у країнах Європи існує єдина національна фондова біржа;
неефективність процедури лістингу, що призводить до допуску до торгів на біржах неліквідних ЦП.
Зазначені причини призвели сьогодні до деструктуризації фондового ринку України і зміщення акцентів в сторону зміцнення позабіржового ринку (в Україні - Позабіржова фондова торговельна система), що "сприяє" непро-зорості ринку; перекручуванню брокерами цін на фінансові інструменти; відсутності достовірного обліку і контролю з боку держави і, відповідно, втрат бюджету; стримуванню інвестиційної активності іноземних контраге-нтів в Україні.
Аналізуючи діяльності Української фондової біржі за останній період можна стверджувати про негативні тенденції в її роботі (див. рисунок 2).
Низька ємність вітчизняного фондового ринку і особливо його вторин-ного сегменту підтверджується структурою і обсягом торгів на Українській фондовій біржі, де за увесь 2003 рік було укладено угод з купівлі-продажу ЦП "аж" на 40,83 млн. грн.
Вид цінного паперу Обсяг торгів в 2003 році, млн. грн.
Акції 21,02
Облігації підприємств 5,04
Похідні інструменти 14,77
Векселі -
Всього 40,83
Рис 3. Структура торгів на УФБ
Формування вітчизняного фондового ринку сьогодні перебуває під впливом низки факторів. Серед них: рівень інфляції, величина платоспро-можного попиту інвесторів, рівень прибутковості інструментів фондового ринку, надійність захисту інвесторів і тримачів ЦП, рівень інвест-привабливості економіки, ефективність державного регулювання та ін.
Вітчизняні економісти зазначають, що Україна йде шляхом розвитку фондового ринку Росії, де також спостерігається значний обсяг позабіржово-го ринку. Це пояснюється неспроможністю вітчизняних компаній дотримува-тись правил відкритого звітування, необхідного для роботи на біржі, а також розподіленістю біржового ринку.
В умовах становлення і розвитку вітчизняного фондового ринку вагомого значення набуває питання підтримання його фінансової безпеки. Фінансова безпека фондового ринку тісно пов'язана з бюджетною, борговою та інвестиційною безпекою держави. На думку О. І. Барановського, під фі-нансовою безпекою фондового ринку слід розуміти оптимальний обсяг його капіталізації, здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торговців, посередників, консуль-тантів, реєстраторів, депозитаріїв та інших учасників ринку і держави в цілому.
Сучасні фондові ринки розвинутих країн характеризуються широким розповсюдженням різноманітних цінних паперів, як традиційних, так і нетрадиційних. Поширення набуває оформлення майнових прав у вигляді цінних паперів, що отримало назву "сек'юритизація". Спостерігається вибу-хове зростання обороту похідних фінансових інструментів (форвардів, ф'ючерсів, опціонів, варантів).
В Україні, на жаль, обіг цінних паперів обмежується декількома видами і зазвичай з коротким терміном обігу. Ринок корпоративних цінних паперів почав функціонувати в Україні з початком приватизації з використанням майнових сертифікатів. Проте належного розвитку процес не отримав. Причину слід вбачати у відсутності єдиного, потужного, національного вторинного ринку. До того ж, випуск корпоративних боргових зобов'язань на сьогодні є доволі рідкісним явищем.
Недоліком вітчизняного ринку державних боргових зобов'язань є його орієнтація в основному на короткострокові інструменти запозичення з висо-ким рівнем доходності. Активний продаж ОВДП в Україні розпочався в 1996 році. Тоді було проведено 285 аукціонів з продажу. Результатом стало залучення до бюджету 3062,9 млн. грн. На той час це була шоста частина бюджетних надходжень. У 1997 і 1998 роках у такий спосіб було наповнено майже половину бюджету. Той факт, що 50% видатків здійснювались на кредитній основі яскраво характеризує (не)ефективність діяльності органів адміністрування і усієї податкової політики держави. Починаючи з 1999 року динаміка залучень позикових коштів пішла на спад. В той час НБУ майже повністю перейшов до рефінансування комерційних банків під заставу облігацій державних позик, намагаючись тим самим стимулювати розвиток ринку державних цінних паперів і попит на ньому. Однак реальних успіхів у цьому напрямі досягнуто не було.
З 2001 року на вітчизняному ринку з'явилися нові види цінних паперів: КДО - короткострокові державні облігації (дисконтні) з строком обігу 3 - 9 місяців і СДО - середньострокові державні облігації (купонні) з строком обертання 1 - 5 років.Проте і ці нові державні зобов'язання не виявилися ефективними. Довіра до державних цінних паперів з боку комерційних банків залишається низькою.
Відсутність дієвого ринку державних цінних паперів унеможливлює нормальні взаємозв'язки і взаємодію грошово-кредитного ринку і державних фінансів. У вітчизняній
Loading...

 
 

Цікаве