WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Урегулювання світової кризи заборгованості: дефолти суверенних бор¬жників та проблеми фінансової безпеки держав - Реферат

Урегулювання світової кризи заборгованості: дефолти суверенних бор¬жників та проблеми фінансової безпеки держав - Реферат


Реферакт на тему
Урегулювання світової кризи заборгованості: дефолти суверенних боржників та проблеми фінансової безпеки держав
Перехід питань управління зовнішнім державним боргом у розряд першочергових зумовлюють необхідність розробки і проведення системи захо-дів щодо врегулювання проблеми зовнішньої заборгованості. Відсутність досвіду в України у напрацюванні методів врегулювання боргових проблем зумовлюють необхідність розгляду даного питання у теоретичному аспекті і на досвіді світової практики. Разом з тим, варто пам'ятати, що сліпе копіювання інтернаціональних моделей управління зовнішнім боргом не може дати потрібного ефекту в умовах вітчизняної економіки. Адже, нерозвиненість кре-дитного та фондового ринків, величезний тіньовий сектор економіки - це ті складові, які не дозволяють використовувати готові схеми, втілювати їх у реальну площину. Застосовувати і впроваджувати загальносвітові моделі та схеми можна лише з урахуванням національних умов і проблем.
Враховуючи те, що проблема надмірного зовнішнього боргу стала досить відомим і поширеним явищем другої половини ХХ ст., світова практика нагромадила значний досвід щодо управління борговим тягарем вирішення проблеми заборгованості: від найгіршого - абсолютний дефолт (повна відмова від своїх зобов'язань), до дещо кращого, при якому частково списуються борги (однак боржник втрачає частково політичну самостійність та тимчасо-вий доступ до міжнародного ринку капіталів), та до найкращого із варіантів - реструктуризації, що передбачає переоформлення боргу в тій чи іншій формі.
Під реструктуризацією боргу розуміють прийняття за згодою боржників і кредиторів заходів, спрямованих на підтримку платоспроможності боржників у середньо- та довгостроковій перспективі.
В існуючій системі управління зовнішнім боргом, яка має інтернаціональ-ний характер використовуються різноманітні моделі реструктуризації, що реалізуються в залежності від типів кредиторів і боржників і можуть здійснюватися на базі однієї або комбінації наступних схем (див. рис. 2).
МОДЕЛІ
СХЕМИ
Рис. 2. Основні моделі та схеми реструктуризації боргів
В залежності від типів кредиторів і боржників розрізняють декілька варіантів реструктуризації зовнішнього боргу. Один із цих варіантів - реструктуризація міжурядових позик і позик, гарантованих урядом у рамках Паризького клубу офіційних кредиторів.
Реструктуризація у рамках Паризького клубу базується на так званому меню (рис. 3), що передбачає вибір між зменшенням боргу (шляхом списання частини основного боргу) чи скороченням його обслуговування за рахунок зниження ставок поточних платежів. Важливою умовою реалізації цих схем є узгодження з МВФ країною-боржником програми економічного розвитку і наявність достатньо переконливого платіжного балансу, який би підтверджу-вав, що у майбутньому реструктуризація заборгованості проводитися більше не буде.
Перші умови переоформлення заборгованості у рамках Паризького клубу були прийняті главами держав і урядів "великої сімки" у червні 1988 року і називалися Торонтоськими. Торонтські умови, що лягли в основу реструктуризації офіційного зовнішнього боргу країн з низьким доходом і надмірною заборгованістю у рамках Паризького клубу передбачали зниження відсоткової ставки на 3,5 відсоткових пункти нижче ринкової, або до ? ринкової, значне продовження пільгового періоду і періоду погашення (за комерційними ставками), або часткове списання зобов'язань щодо обслуговування боргу (на 1/3) в період консолідації разом з переглядом умов погашення решти суми за комерційними ставками і на коротший термін, а також поєднання зазначених заходів.
У грудні 1991 року Торонтські умови замінено Лондонськими, які дозво-ляли боржникам 50%-е списання боргу, або зниження відсоткової ставки таким чином, щоб обслуговування боргу скоротилося на 50%.
Сучасний варіант програми, що пропонується у рамках Паризького клубу країнам з низьким рівнем доходу регламентується Неапольськими умовами, що вступили в дію з січня 1995 року. Ці умови дозволяють суттєво зменшити борговий тягар найбідніших країн шляхом списання основного боргу, або відсоткових виплат на 67%. З 1996 року у рідкісних випадках практикуються Ліонські умови, що передбачають списання боргових зобов'язань на 80%.
У 1990 році відбулися радикальні зміни у політиці Паризького клубу сто-совно країн із середнім доходом і надмірною заборгованістю. Прийняті у цьому році Х'юстонські умови допускають можливість погашення країнами-боржниками консолідованих позик у рамках офіційної допомоги розвитку у продовж 20-и років, враховуючи 10-річний пільговий період. Консолідовані експортні кредити і офіційні позики, отримані в рамках офіційної допомоги розвитку, підлягають погашенню у продовж 15 років з періодом відстрочки платежів до 8-и років.
Другий варіант - реструктуризація комерційного боргу у рамках Лон-донського клубу приватних кредиторів.
Лондонський клуб - міжнародне об'єднання приватних комерційних банків. Спормований у кінці 70-х рр. ХХ ст. для вирішення проблем, які виникають через нездатність низки країн (в першу чергу країн, що розвиваються) регулярно обслуговувати зовнішню заборгованість. На відміну від Паризького, Лондонський клуб займається питаннями заборгованості перед приватними комерційними банками, кредити яких не гарантуються державою. Перше засідання Лондонського клубу було скликане в 1976 році у зв'язку з проблемами Заїру. Всього в 1981-1983 рр. укладено чотирнадцять угод на 10 млрд. дол. США; наступні два роки, після світової боргової кризи 1982 року сорок сім угод на 130 млрд. дол. США. В 1994-1996 рр. Лондонський клуб здійснив реструктуризацію зовнішньої заборгованості Польщі, Болгарії, Румунії, Угорщини, а також деяких країн, що розвиваються (наприклад, Бразилії і Габону). У клуб сьогодні входить близько 600 комер-ційних банків індустріально розвинутих країн світу на чолі з банківським консультативним комітетом (БКК). Банки-члени БКК Лондонського клубу:
Loading...

 
 

Цікаве