WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Бюджетна безпека: питання теорії і практики. Загрози бюджетній безпеці - Реферат

Бюджетна безпека: питання теорії і практики. Загрози бюджетній безпеці - Реферат

суспільства і держави. Державна політика при цьому повинна спрямовуватись, з однієї сторони, на зміцнення дохідної бази бюджету, а з іншої, - на оптимізацію державних видатків та підвищення ефективності та раціональності їх витрачання.
Проблеми забезпечення бюджетної безпеки держави.
В останньому за часом Посланні Президента України "Європейський вибір", присвяченому концептуальним засадам стратегії економічного і соціального розвитку держави на 2002 - 2011 роки, обґрунтовується модель економічного зростання, підґрунтям якої є забезпечення стійкої стабільності грошової одиниці, дотримання в наступному десятиріччі принципу бездефіцитності державного бюджету та подальше обмеження боргової залежності держави, особливо зовнішньої.
Щодо зміцнення дохідної бази бюджету, то варто відзначити, що великий комплекс проблем, розв'язання яких дозволило б значно оздоровити фіскальну ситуацію в країні і зміцнити дохідну базу вітчизняних бюджетів, криється, перш за все, у сфері надання податкових пільг. І справа тут абсолютно не у тому скільки існує цих податкових пільг, а яка ефективність їх дії. Значна кількість пільг по оподаткуванню сприяє формуванню у платників специфічного типу мислення, що базується на розробці методики пристосування до окремих видів пільг.
Недосконалість податкового законодавства та часті його зміни примушують вітчизняних бізнесменів вишукувати нові способи ухилення від оподаткування. За умови високого податкового навантаження вигоди від ухилення від оподаткування у вітчизняних умовах є доволі значними, а тіньовий сектор економіки за розмірами нічим не поступається легальному. Зниження податкового тиску, зменшення кількості податкових ставок по основних податках і зборах, спрощення системи адміністрування при одночасній стабілізації податкового і фінансового законодавства (саме це і повинен забезпечити новий податковий кодекс) дало б змогу вивільнити тіньові капітали. Це б сприяло розширенню податкової бази, а, отже, збільшенню доходів бюджету.
Щодо неподаткових доходів (а вони в Україні значні: в окремі роки другої половини 90-х - від 20 до 30% загального обсягу доходів бюджету), то сьогодні вони фактично виконують функції заміщення нестачі податкових надходжень. Сьогодні, перш за все, багато розмов точиться навколо питання врахування надходження коштів від приватизації державного майна як джерела фінансування дефіциту бюджету. Згідно з діючою бюджетною класифікацією надходження коштів від приватизації зараховуються до доходів бюджету і спрямовуються на забезпечення передбачених поточних видатків. Така політика з позиції фінансової стратегії є доволі специфічною і неодназначною, адже приватизація за рік-два закінчиться і проблема наповнення бюджету загостриться з новою силою. Аби цього не сталося уже сьогодні потрібно перевести надходження від приватизації з категорії доходів в категорію фінансування бюджету, використовувати їх як останній надійний спосіб покриття дефіциту або виплат по державному боргу. З цією метою потрібно внести зміни до Бюджетного кодексу.
Окрім цього, Україна чи не єдина країна, яка у бюджеті закладає надходження від штрафів та фінансових санкцій. Від цього потрібно негайно відмовлятись, адже безглуздо в головному фінансовому документі держави передбачати фінансові порушення і надходження від них. Держава планує те, з чим в принципі повинна боротись. Така ситуація спричинює розростання адміністративного ресурсу, його впливу на економіку. Працівники податкової служби при цьому перестають ефективно виконувати свої функції, а щораз підвищують адміністративний тиск на платників податків, адже головне для них - виконати план. Це неабияк сприяє поширенню корупції і активізує податкові делікти.
Узагальнюючи сказане, можна зробити висновок про значний фіскальний потенціал української економіки. Існує маса резервів, вміле використання яких дало б змогу наповнити бюджет додатковими коштами і ліквідувати дефіцит. Це, перш за все:
прийняття Податкового кодексу, який би сприяв зниженню податкового навантаження в державі, спрощенню системи адміністрування податків, стабільності нормативно-правової бази;
ліквідація адміністративного тиску на платників податків; побудова нового, стимулюючого податкового механізму на основі пріоритетності принципів соціальної справедливості, рівності, законності;
перегляд системи податкових пільг з одночасним скороченням малоефективних, які не мають інвестиційної спрямованості і не пов'язані із захистом малозабезпечених верств населення;
попередження виникнення у суб'єктів господарювання податкового боргу; ефективна реалізація Закону про протидію відмиванню "брудних" грошей та Державної програми детінізації економіки;
переведення надходжень від приватизації до категорії фінансування бюджету.
Оптимізація державних видатків є набагато складнішим процесом. Цьому питанню особлива увага почала приділятись наприкінці ХХ століття. Причиною цього стали саме значні бюджетні дефіцити.
Однак, резерви скорочення державних видатків в Україні на сьогоднішній день практично відсутні. Як уже зазначалось раніше, у період кардинальних соціально-економічних змін держава зобов'язана проводити стимулюючу економічну політику, збільшуючи капітальні видатки навіть за рахунок дефіцитного фінансування. В Україні же спостерігається доволі нераціональна структура бюджетних витрат.
Найбільша питома вага у державних витратах протягом десяти років належала видаткам соціально-культурного характеру.Просумувавши усі со-ціальні виплати, фінансування соціально-культурних закладів, установ та заходів, перерахування до Пенсійного фонду, отримаємо, що близько 50% усіх бюджетних витрат носили споживчий характер. Така структура бюджетних витрат не сприяла нарощенню капіталу у державі, розвитку економіки, проведенню ефективних реформ. Оскільки не було серйозних вливань в економічну сферу, не було і віддачі. Фіскальна спроможність економіки залишалась і залишається на низькому рівні. Бюджетне планування є малоефективним, а політика державних витрат уже давно не відповідає вимогам сьогодення. І від цього потерпає сам бюджет, а бюджетний дефіцит є реальним тому підтвердженням.
Діюча система видатків сформувалася в Україні ще за умов максимальної фінансової централізації. Сутність фінансової ідеології соціалізму була досить проста - концентрація переважної частини національного доходу в бюджеті з наступним виділенням коштів тим, у кого існує відповідна потреба. У зв'язку з цим дуже гостро постає проблема реформування видаткової частини бюджету. Саме реформування, а не механічного скорочення, як це часто пропонується. Реформування діючої системи видатків бюджету вимагає значних зусиль і досить тривалого часу. Адже сформувалася розгалужена соціальна сфера, яку необхідно фінансу-вати. Навіть постійне скорочення рівня фінансового забезпечення бюджетних установ не в змозі вирішити проблему дефіциту, оскільки завжди існують межі, нижче яких фінансування просто неможливе.
Тому можливим вирішенням проблеми може стати:
запровадження жорсткого режиму економії бюджетних коштів;
оптимізація програм фінансування окремих відомств шляхом їх структурної перебудови (запровадження професійної армії, сприяння розвитку страхової медицини, передача у приватний сектор окремих служб комунального господарства, зокрема шляхово-експлуатаційної);
всестороннє скорочення адміністративно-управлінського апарату і, відповідно, зменшення витрат на управління;
поступова децентралізація владних функцій з відповідною передачею фінансових ресурсів і зобов'язань на місця;
посилення відповідальності керівників усіх ланок бюджетної системи за нецільове витрачання бюджетних коштів.
З метою недопущення в майбутньому
Loading...

 
 

Цікаве