WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Бюджетна безпека: питання теорії і практики. Загрози бюджетній безпеці - Реферат

Бюджетна безпека: питання теорії і практики. Загрози бюджетній безпеці - Реферат

забирають, і тієї, яку їм залишають". Теоретичним вирішенням проблеми стали розрахунки американського економіста А. Лаффера, які втілилися у теорію названу на його честь. За допомогою кривої Лаффера, що є основою цієї теорії, (рис. 2) доведено, що коли висота податкових ставок сягає певного критичного рівня, подальше підвищення норми оподаткування (t) спричинятиме не збільшення, а навпаки - зменшення податкових надходжень (T).
Графік показує, що найбільші надходження до бюджету будуть за середніх податкових ставок (точка М), а надто високі чи низькі податкові ставки зменшують ці надходження (у точках А і В податкові надходження одинакові, хоч ставки різні). Саме встановлення цих низьких і частіше надвисоких норм оподаткування приводить до зниження надходжень до бюджету, а отже, потенційно впливає на збільшення дефіциту.
Отже, підвищення податків має свої межі, а практика встановлення високих норм оподаткування засвідчує свою неефективність. Податкоплатни-ки погоджуються сплачувати податки еквівалентні усередненим ставкам. Їх підвищення: спонукатиме платників до ухилення від оподаткування, призведе до зростання доходів тіньової економіки, згортання легального бізнесу, а заодно й до скорочення податкової бази (див. рисунок 2).
Рис. 2. Крива Лаффера
Представники теорії економіки пропозиції ( її прихильником був і А. Лаффер) в свій час відстоювали ідею про те, що зниження податкових ставок через дію стимулювального ефекту приведе до підвищення податкових надходжень до бюджету. Теоретично обгрунтована і життєво приваблива пропозиція щодо зниження податків набула широкого застосування в США у 80-х рр. століття. Вона займала чільне місце в стратегії правління Р. Рейгана (1980 - 1988).
Проте політика щодо зниження податків в контексті балансування бюджету може розглядатися радше в довгостроковому періоді, ніж бути моментальним вирішенням проблеми. До того ж в процесі розробки і затвердження бюджету внести кардинальні зміни в податкове законодавство і одночасно їх врахувати в бюджеті практично неможливо. Це означає, що маніпуляції з податковим законодавством під час бюджетного процесу не можуть допомогти збалансувати бюджет, хоча вони активно впливатимуть на економічну динаміку і величину податкових надходжень у плановому періоді. Отож, якщо видаткову частину не скорочувати, балансуючою статтею бюджету може стати дефіцит.
Теоретично можливі три варіанти фінансування бюджетного дефі-циту: продаж державних активів, додаткова емісія та державні запозичення (див. рисунок 3).
Рис. 3. Фінансування бюджетного дефіциту
Продаж державних капітальних активів з метою покриття дефіциту бюджету є явищем достатньо рідкісним. Широкомасштабна приватизація - атрибут перехідного періоду. Вона проводиться з метою оптимізації розмірів державного і приватного секторів економіки і не може розглядатись як надійний ресурс для додаткових видатків, оскільки платежі при цьому здійснюються раз і назавжди. Зважаючи на це, статистика державних фінансів рекомендує такі надходження відображати "під рискою", тобто відносити саме до категорії фінансування бюджету, а не до доходів. Хоча цю думку поділяють не усі. Зважаючи на свою обмеженість, адже кількість держмайна не безмежна та й багато об'єктів передавати у приватну власність просто не можна, цей метод не є універсальним.
В ситуації, коли уряд хоче профінансувати ту чи іншу програму, але через дефіцит бюджетних ресурсів йому це не вдається, він може вдатись до додаткової емісії через механізм друкування нічим не забезпечених грошей, що ліквідовує дефіцит коштів. Цей метод покриття дефіциту є мабуть найпростішим, але таїть у собі приховану небезпеку. Додаткова емісія збільшує пропозицію грошей в обігу, що порушує пропорції, описані рівнянням Фішера (MV=PQ, де M - пропозиція грошей; V - швидкість обігу грошей; P - середні ціни; Q - пропозиція продукту). В короткостроковому періоді ні швидкість обігу грошей, ні динаміка продукту не можуть компенсувати зростання грошової маси. Тому найоперативніше в цьому випадку реагують ціни, ріст яких зупинити практично не можливо. Так розкручується інфляційна спіраль. Уряд певний час матиме зиск з цього, якщо друкуватиме гроші швидше, ніж того сподіваються люди. Але в міру того як громадяни будуть позбуватись готівки щоб "втекти" від інфляції, грошова маса зросте до критичного рівня, а інфляція досягне гіпер розмірів. Ця обставина змусила більшість країн на законодавчому рівні заборонити емісію як джерело фінансування бюджетного дефіциту, в тому числі і в Україні (ст. 15 Бюджетного кодексу України забороняє використовувати емісійні кошти НБУ на фінансування дефіциту Державного бюджету України; ст. 54 Закону України "Про Національний банк України" забороняє видавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України).
Проблем з неконтрольованою інфляцією вдається уникнути, використо-вуючи як метод покриття дефіциту бюджету державні запозичення. Окрім того, держкредит розширює фінансові можливості держави, є ефективним інструментом вилучення зайвих коштів з обороту, психологічно не викликає опору, на відміну від підвищення податків. Але поряд з цим, він перетворює позики, взяті власне урядом, у національний борг. Витісняється частина приватних інвестицій. Державний бюджет обтяжується видатками, що спрямовуються на обслуговування боргу, а критичні його розміри загрожують державі дефолтом.
Державний кредит дає можливість будь-коли залучити кошти для фінан-сування додаткових програм. Але при цьому у суспільства "породжується оманливе почуття благополуччя, вважання себе багатшими, ніж це є насправді". Жан Батіст Сей, змальовуючи сутність державного кредиту, зазначав, що це нова зброя, жахливіша за порох, зброя, якою держави повинні користуватись під загрозою політичного знищення. З іншого боку, історії відомі "податкові бунти" (повстання, яке перетворилося у революцій-ну війну в США, часто датується днем "Бостонського чаювання"(1773 р.), мотивом якого була переконаність у несправедливості мита на чай, яким обкладалися колонії), натомість позики ніколи не викликали суспільного опору. Незважаючи на 5,2 трлн. доларів федерального боргу, США у середині 90-хроків перетворились на процвітаючу супердержаву.
Таким чином бюджетний дефіцит є неоднозначним явищем. Найчастіше бюджетний дефіцит є явищем негативним, який тягне за собою не лише зниження рівня бюджетної і фінансової безпеки, а й низку інших наслідків для економіки держави. Проте, рівень безпеки держави буде змінюватись у залежності від того, яким чином держава управляє цим дефіцитом, тобто, які сценарії обираються для збалансування бюджету і його покриття. Складність цього процесу пояснюється в значній мірі відсутністю ідеального механізму управління дефіцитом бюджету, що посилюється чи полегшується в залежності від диференціації типу політико-економічної і соціальної системи держави.
Усі способи покриття дефіциту не позбавлені негативних наслідків, а збалансування бюджету можливе скоріше в довгостроковому періоді. Але світова практика показує, що вважати бюджетний дефіцит тільки негативним явищем, також неварта. В умовах глибокої кризи, коли держава змушена стимулювати економічний розвиток, дефіцитне фінансування стає чи не єдиним виходом. В процесі формування демократичного середовища, бюджетні дефіцити можуть стати додатковим стимулом прогресу, якщо при цьому відшуковуватимуться нові способи раціонального використання грошових коштів та посилюватиметься бюджетна дисципліна. Тому подолання бюджетного дефіциту має стати стратегічною метою, її досягнення не повинно перетворюватись у самоціль, а бути явищем об'єктивним, таким, що відповідає інтересам усього
Loading...

 
 

Цікаве