WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Соціальні індикатори фінансової безпеки особистості - Реферат

Соціальні індикатори фінансової безпеки особистості - Реферат

попит, що є важливим джерелом поповнення обігових коштів і надання кредитів підприємцям, змінили форми заощаджень громадян. Через низьку ставку процентів по внесках, а також ризик їх знецінення інфляцією сталося "заморожування" накопичень громадян. Нормою стала практика вивозу швидко зароблених великих капіталів за кордон, тобто "втеча капіталу".
Стратегія соціального розвитку і фінансова безпека особистості
Фахівці ООН вважають, що глобалізація лише тоді буде сприйматися позитивно, коли вона буде базуватися на таких принципах, як:
" етика - менше порушень прав людини і більше поваги людським цінностям;
" справедливість - менше відмінностей в рівні життя людей в одній країні і в різних країнах;
" інтеграція - зменшення масштабів маргіналізації та ізоляції народів і країн;
" безпека людини - менше нестабільності в суспільстві і вразливості людини;
" людська безпека - менше вразливості народів і країн;
" стійкий розвиток - менше руйнування і погіршення довкілля.
Ці положення цілком заслуговують на те, щоб бути врахованими і включеними в національні концепції і стратегії соціально-економічного розвитку і розвитку людини на початку ХХІ століття.
В Україні загрози соціальній безпеці за наявності швидких темпів наростання негативних тенденцій створюють ситуацію, в якій суспільству можуть знадобитися всі наявні ресурси тільки для того, щоб загальмувати негативні процеси. А це в свою чергу означатиме, що суспільство вже не зможе ефективно вирішувати ані економічні, ані політичні, ані будь-які інші проблеми. Низький рівень соціальної безпеки свідчить не лише про неблагополуччя в суспільстві, а й про стійку тенденцію до його деградації. Суспільство не зупиняється в своєму русі, а набуває стану глибокої депресії. Відтак, об'єктивні умови диктують в контексті сьогоднішньої практики напрями соціальної стратегії, націлені на пошук шляхів усталеного безпечного розвитку.
Основними напрямками стратегії соціального розвитку можуть бути:
" реалізація політики доходів, де першорядного значення набуває державне стимулювання випереджального (порівняно з темпами ВВП) зрос-тання заробітної плати. У політиці доходів не повинно бути місця для зрівня-лівки. Долати диспропорції, що склалися, треба не штучним обмеженням верхньої планки доходів заможних верств населення, а навпаки - їхньою легалізацією та виведенням з тіні, розширенням прошарку приватних власників, які активно займаються підприємництвом. Відтак, якщо діюча модель економічної політики в Україні зорієнтована переважно на захист соціально вразливих верств населення, то логіка нової стратегії передбачає принципову корекцію політики доходів - перенесення основних акцентів соціальної політики насамперед на працюючу частину населення;
" підтримка "приватної людини", що народжується разом із приватною власністю. Стимулювання людей до володіння приватною власністю та її ефективний захист - один з принципових пріоритетів політики доходів;
" інтенсивне формування середнього класу (питома вага якого в майбутньому має скласти не менше 45-50% від загальної кількості населення) як гаранта суспільної стабільності на грунті розширення адаптаційних можливостей населення. Становлення середнього класу передбачає перехід до нової моделі споживання, тобто до таких стандартів, які забезпечуватимуть гідний рівень життя і стимулюватимуть розвиток внутрішнього ринку, трудової та підприємницької активності населення. При цьому слід враховувати, що громадяни з високим та середнім рівнем доходів будуть здатні дедалі більшою мірою оплачувати значну частку послуг у сфері охорони здоров'я та освіти, соціального страхування;
" всебічна підтримка сім'ї як вузлового соціального інституту.
Соціальна орієнтація економічної політики - це не тактичний крок, а основна мета здійснюваних реформ. Це завдання довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку держави, розбудови в Україні ефективної соціально орієнтованої ринкової економіки. Без наповнення реформ соціальним змістом і активної їх підтримки широкими верствами населення подальше поглиблення ринкових перетворень стає нереальним. Соціальні фактори мають бути віднесені до домінуючих у структурі економічного зростання. Натомість, тактичними завданнями в рамках зазначеної стратегії доцільно визначити:
" ліквідацію неплатежів населенню. Держава має стати гарантом в стосунках з населенням, якщо недержавні організації не виконують своїх зобов'язань щодо платежів;
" державний протекторат прожиткового мінімуму, який би забезпечував громадянам споживання на рівні простого відтворення (виживання), що передбачає його чітке визначення та законодавче (на найвищому рівні) закріплення, а також проведення моніторингу залишених без прожиткового мінімуму груп населення ("моніторинг бідності"), відокремлення традиційних бідних від "нових" бідних (перші потребують соціального захисту, а другі -підтримки);
" державні гарантії мінімальних: заробітної плати, пенсій, виплат (по безробіттю та дитячих) не нижче прожиткового мінімуму; держава покликана боротися з маргіналізацією населення, а кожна особа забезпечує собі соціальну мобільність висхідного характеру;
" зміна податкового режиму стосовно фізичних осіб з метою перерозподілу доходів (найбільш високі рівні яких насправді не є результатами праці, а лише привласненням подекуди частини загальнонародної власності).
Одним із ключових напрямів соціальної безпеки є завдання подолання бідності. У даному контексті, 15 серпня 2001 року було схвалено розроблену Урядом Стратегію подолання бідності, яка визначила такі основні напрями політики подолання бідності:
" створення економічно-правових умов для збільшення доходів і зростання економічної активності працездатних громадян та рівня зайнятості;
" запобігання успадкованої бідності, яка здебільшого притаманна сільському населенню, шляхом підтримки нових виробничих відносин, обумовлених зміною форм власності на землю, покращення соціальної інфраструктури села;
" підвищення ефективності соціальної підтримки уразливих груп населення шляхом реформування системи соціального захисту та удоскона-лення пенсійного забезпечення;
" удосконалення статистики бідності;
" поєднання політики подолання бідності з політикою становлення середнього класу як важливого чинника економічного та соціального прогресу.
Література
Барановський О.І. Фінансова безпека: монографія. Інститут економіч-ного прогнозування. - К.: Фенікс, 1999. - 338с.
Экономическая безопасность: Производство - финансы - банки. / Под ред. В.К. Сенчагова. - М.: Финстатинформ, 1998. - 616с.
Мунтіян В.І. Економічна безпека України: монографія. - К.: КВІЦ, 1999. - 461с.
Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічна безпека підприємства: сутність та механізми забезпечення: монографія. - К.: Лібра, 2003. - 280с.
Глобалізація і безпека розвитку: монографія / За ред. О.Г. Білоруса. - К.: КНЕУ, 2001. - 733с.
Міжнародне оподаткування: навчальний посібник. - К.: Центр навчаль-ної літератури, 2003. - 550с.
Ведута Е.Н. Государственные экономические стратегии. - М., 1998. - 440с.
Качка Т. Боротьба з відмиванням грошей: Комплексний порівняльно-правовий аналіз відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу в сфері боротьби та запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. - К.: Реферат, 2004. - 288с.
Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика: Монографія. - К.: НІСД, 2003. - 368с.
Хасбулатов Р.И. Мировая экономика: В 2-х т. Т.1. - М.: Экономика, 2001. - Т.1 - 598с.; Т.2 - 674с.
Loading...

 
 

Цікаве