WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Наднаціональні та суспільні інститути у забезпеченні глобальної та європейської безпеки - Реферат

Наднаціональні та суспільні інститути у забезпеченні глобальної та європейської безпеки - Реферат

їх стосунків з центральною владою України. Україна також приділяла значну увагу співпраці з ОБСЄ у сфері екологічної та економічної безпеки.
Таким чином, послідовно розвиваючись і вирішуючи нові завдання, ОБСЄ продовжує пошук свого особливого місця в європейській архітектурі безпеки. У цієї організації, на думку більшості держав-учасників, є реальні можливості стати одним з основних складових у плані забезпечення безпеки і стабільності в Європі.
Рада Європи уже півстоліття відіграє провідну роль у зміцненні міжнародного співробітництва з проблем карного законодавства на європейському континенті. До середини 1990-х років її членами були винятково західноєвропейські країни, а також Ісландія і Туреччина. Згодом до неї вступили багато країн Центральної і Східної Європи.
Найвищими досягненнями Ради в галузі створення інструментів міжнародного права стали дві багатосторонні конвенції, визнані фундаментом європейського співтовариства в боротьбі зі злочинністю. Це Європейська Конвенція про екстрадиції 1957 року, а також Європейська Конвенція про взаємодопомогу при розслідуванні кримінально караних злочинів 1959 року (Конвенція вступила в дію в 1962 році і ратифікована десятками країн).
У 1977 році Рада Європи стала першою міжнародною організацією, яка поєднує глав держав, які зайнялися вирішенням проблеми відмивання грошей, прагнучи при цьому знайти системне вирішення цієї складної проблеми. Справу цю було доручено Європейському комітету з проблем злочинності. Стурбований ростом кількості актів насильства, таких як викрадення людей, згаданий комітет створив у 1977 році Комісію експертів, зобов'язавши її досліджувати різні аспекти цього явища. Результатом дослідницьких робіт стало прийняття кабінетом міністрів Європейського Співтовариства 27 червня 1980 року формальних рекомендацій, під заголовком: "Заходи для запобігання трансферту і приховування засобів, які надходять від карних злочинів". Саме тут було вперше заявлено про те, що "банківська система може стати досить ефективним запобіжним інструментом, а співробітництво банків з поліцією і судовою владою приведе до приборкання карної діяльності". Документ зробив особливий наголос на дотриманні банками обов'язкового принципу "знай свого клієнта" і безліч інших, які сьогодні ввійшли в звичайну практику переважної більшості банківських та інших фінансових установ.
Ще одним імпульсом до прискорення діяльності в цьому напрямку стала ініціатива міністрів юстиції Ради Європи, які доручили в 1986 році Європейському комітету з проблем злочинності розробити "Міжнародні норми і стандарти із забезпечення ефективного співробітництва між органами правосуддя (а також у разі потреби з поліцією) з питань перебування, вилучення і конфіскації нелегальних доходів, майна, спорядження і предметів, одержаних від нелегальної торгівлі наркотиками". Кульмінаційним пунктом спільних зусиль стало затвердження міністрами юстиції Конвенції з проблем відмивання доходів, які надходять від злочинів, їхнього відшукання, вилучення і конфіскації, яка відбулася у вересні 1990 року. Американські дослідники назвали її "революційним інструментом" у боротьбі з міжнародною злочинністю.
Регіональні банки розвитку, вирішуючи специфічні проблеми валютно-кредитних відносин на регіональному рівні, формують ресурси для своєї діяльності з власного капіталу та позик, які вони отримують на міжнародних, а часто і на національних ринках капіталу. Регіональні банки надають головним чином довгострокові кредити на фінансування інвестиційної діяльності приватних фірм і міжнародних проектів допомоги країнам, що розвиваються. Оскільки фінансування проектів надається на пільгових умовах, а не на звичайних ринкових, багато кредитів не повертається в строк, тому деякі регіональні банки розвитку, які об'єднують країни, що розвиваються, перебувають у досить складному фінансовому стані.
У Латинській Америці активно діють п'ять регіональних банків розвитку: Антська корпорація розвитку, Карибський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку, Центральноамериканський банк для економічної інтеграції, Латиноамериканський експортний банк. В Азії, Африці, арабських країнах також існують аналогічні банки розвитку (Азіатський банк розвитку, Західно африканський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Арабський банк економічного розвитку та ін.). У європейському регіоні до останнього часу у валютно-кредитній інституціональній структурі основне місце посідають Європейський інвестиційний банк та Європейський банк реконструкції та розвитку.
3. Суспільні інститути
Римський клуб - міжнародна громадська організація вчених, економістів, підприємців, керівників крупних міжнародних корпорацій і фінансових інститутів, діячів різних суспільно-політичних рухів. Створена у 1968 році у Римі за ініціативи відомого італійського менеджера, організатора промисловості та громадського діяча А.Печчеї. Мета Римського клубу - поглиблення розуміння особливостей розвитку людства в добу науково-технічної революції. В доповідях Римського клубу обґрунтовувалась концепція неминучості "глобальної катастрофи" при збереженні існуючих тенденцій розвитку суспільства. Була сформульована геополітична концепція "Північ - Південь". Конфлікт між промислово розвинутою Північчю і Півднем, що включає країни, що розвиваються і Китай, розглядається як основна причина багаточисленних протиріч і криз глобального масштабу. Учасники Римського клубу закликали до конвергенції держав, що належали до різних соціально-економічних систем. Вони неодноразово обговорювали проблеми небезпеки глобальної кризи, що має низку взаємопов'язаних аспектів (ресурсно-економічний, сировинний, енергетичний, екологічний, демографічний, морально-етичний та ін.). Завдяки Римському клубу у науковий та суспільно-політичний обіг увійшло поняття "глобальна проблематика", оскільки всі зазначені питання мають планетарний масштаб, стосуються всіх народів і держав, всієї земної кулі. Згодом на цій основі сформувався особливий напрям наукових досліджень - глобалістика. Стратегічний напрям діяльності Римського клубу - дослідження глобальних проблем людства з метою оптимізації його розвитку та забезпечення безпеки.
Література
Барановський О.І. Фінансова безпека: монографія. Інститут економічно-го прогнозування. - К.: Фенікс, 1999. - 338с.
Экономическая безопасность: Производство - финансы - банки. / Под ред. В.К. Сенчагова. - М.: Финстатинформ, 1998. - 616с.
Мунтіян В.І. Економічна безпека України: монографія. - К.: КВІЦ, 1999. - 461с.
КозаченкоГ.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічна безпека підприємства: сутність та механізми забезпечення: монографія. - К.: Лібра, 2003. - 280с.
Глобалізація і безпека розвитку: монографія / За ред. О.Г. Білоруса. - К.: КНЕУ, 2001. - 733с.
Міжнародне оподаткування: навчальний посібник. - К.: Центр навчаль-ної літератури, 2003. - 550с.
Ведута Е.Н. Государственные экономические стратегии. - М., 1998. - 440с.
Качка Т. Боротьба з відмиванням грошей: Комплексний порівняльно-правовий аналіз відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу в сфері боротьби та запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. - К.: Реферат, 2004. - 288с.
Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика: Монографія. - К.: НІСД, 2003. - 368с.
Хасбулатов Р.И. Мировая экономика: В 2-х т. Т.1. - М.: Экономика, 2001. - Т.1 - 598с.; Т.2 - 674с.
Loading...

 
 

Цікаве