WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Наднаціональні та суспільні інститути у забезпеченні глобальної та європейської безпеки - Реферат

Наднаціональні та суспільні інститути у забезпеченні глобальної та європейської безпеки - Реферат


Реферат на тему
Наднаціональні та суспільні інститути у забезпеченні глобальної та європейської безпеки
План
1. Міжнародні організації з регулювання зовнішньої заборгованості
2. Регіональні органи забезпечення безпеки
3. Суспільні інститути
Література
1. Міжнародні організації з регулювання зовнішньої заборгованості
Паризький клуб (Paris Club) (зі штаб-квартирою в Парижі) - це об'єднання, основна мета якого забезпечити впорядковану реструктуризацію боргів суверенних держав і квазідержавних структур, чи заборгованості, гарантованої державою. Перше засідання клубу датується 1956 роком (зафіксовано першу угоду про реорганізацію зовнішнього боргу Аргентини), хоча офіційною датою заснування клубу деякі експерти вважають 1961 рік. Роль Паризького клубу посилюється з 80-х рр. ХХ ст. Він не має чіткої організаційної структури та членства і формально відкритий для всіх країн, які є кредиторами і приймають практику роботи цієї організації. Основними членами Паризького клубу є розвинуті країни. Статус постійних членів мають 19 держав-кредиторів, серед яких і Росія (вступила в клуб у вересні 1997 року). Головою Паризького клубу традиційно є високо посадова особа міністерства фінансів Франції, а його секретаріат знаходиться у французькому казначействі.
Діяльність Клубу полягає в спостереженні за державною заборгованістю і проведенні багатосторонніх переговорів з країнами-боржниками з пробле-ми реструктуризації їхніх боргів. За результатами переговорів з боржниками члени Паризького клубу підписують Узгоджений протокол реструктуризації боргу, в який включаються: умова про консолідацію платежів на обслуговування боргу і прострочених платежів; дату, станом на яку підписані угоди про кредити підлягають реструктуризації; консолідаційний період, протягом якого повинна відбутися реструктуризація боргу; частка боргу, яка підлягає реструктуризації; умови першого внеску по реструктурованій заборгованості і графік платежів. Умови узгодженого протоколу набирають чинності тільки після того, як країна-кредитор і країна-боржник домовляться на двосторонній основі щодо переліку кредитів, які підлягають реструктуризації. Умови, на яких реструктуруються борги країн, що розвиваються, періодично переглядаються Паризьким клубом. Найвідомішими серед них є Торонтські, Лондонські, Неапольські та Ліонські умови.
Лондонський клуб кредиторів (London Club) - міжнародне об'єднання найбільших приватних комерційних банків-кредиторів. Сформований у кінці 70-х рр. ХХ ст. для вирішення проблем, які виникають через нездатність низки країн (в першу чергу країн, що розвиваються) регулярно обслуговува-ти зовнішню заборгованість. На відміну від Паризького, Лондонський клуб займається питаннями заборгованості перед приватними комерційними банками, кредити яких не гарантуються державою. Перше засідання Лондонського клубу було скликане в 1976 році у зв'язку з проблемами Заїру. Всього в 1981-1983 рр. укладено чотирнадцять угод на 10 млрд. дол. США; наступні два роки, після світової боргової кризи 1982 року сорок сім угод на 130 млрд. дол. США. В 1994-1996 рр. Лондонський клуб здійснив реструктуризацію зовнішньої заборгованості Польщі, Болгарії, Румунії, Угорщини, а також деяких країн, що розвиваються (наприклад, Бразилії і Габону).
У клуб входить близько 600 комерційних банків індустріально розвинутих країн світу на чолі з банківським консультативним комітетом (БКК). Банки-члени БКК Лондонського клубу: Німеччина (Deutshe Bank AG (голова БКК), Dresdner Bank, Kommerzbank AG), Італія (Banca Commerciale Italiana, Mediocredito Centrale), США (Bank of America), Великобританія (Midland Bank), Японія (Bank of Tokyo Mitsubishi, Dai-Ichi Kangyo Bank, Industrial Bank of Japan (співголова БКК)), Франція (Credit Lyonnais SA (співголова БКК), Banque Nationale de Paris SA), Австрія (Creditanstalt-Bankverein). Як правило переговори щодо реструктуризації ведуться одним із банків від імені і за дорученням інших банків, що беруть участь в консультативній раді. Лондонський клуб не має чітко визначеної структури і збирається у складі тих банків, які мають найбільші вимоги до країни боржника, справу якої вони розглядають. Умовою підписання угоди про реструктуризацію між країною боржником і Лондонським клубом є, як правило прийняття країною програми МВФ зі структурної перебудови економіки і здійснення економічних реформ. Реструктуризації підлягають лише виплати основного боргу, а всі інші прострочені суми повинні бути виплачені в момент підписання угоди про реструктуризацію.
Лондонським клубом передбачені такі заходи щодо реструктуризації боргу: викуп із знижкою урядом країни-боржника приватного боргу своїх компаній у іноземних банків; обмін із знижкою боргів на інші активи, наприклад, акції національних компаній; скорочення платежів для обслуговування боргу і надання нових позик для виплати старих боргів.
2. Регіональні органи забезпечення безпеки
Організація по безпеці і співробітництву в Європі (ОБСЄ) - створення цієї організації (до 1 січня 1995 року - НБСЄ) пов'язане з підписанням 1 серпня 1975 року "Заключного акта Наради по безпеці і співробітництву в Європі" на зустрічі глав держав і урядів у м.Хельсінкі. Даний документ включає в себе основні угоди на міжнародно-правовому, військово-політичному, економічному і гуманітарному напрямках діяльності держав - учасників Наради по безпеці і співробітництву в Європі. На зустрічі глав держав і урядів країн-учасниць НБСЄ в Будапешті (5-6 грудня 1994 року) було прийняте рішення про перетворення НБСЄ в Організацію по безпеці і співробітництву в Європі (ОБСЄ).
У сучасних умовах значення внеску ОБСЄ в зміцнення міжнародної стабільності і безпеки зростає. Корінні зміни військово-політичного клімату в Європі, проведення глибоких соціально-економічних реформ у східно євро-пейських країнах і державах СНД, вступ в активну фазу процесу західноєвропейської інтеграції привели до трансформації стратегічної ситуації на континенті в цілому зумовлюють зростання ролі ОБСЄ. Підтвердженням зростаючої ролі ОБСЄ в забезпеченні європейської безпеки є факт передачі цій організації прав гаранта, укладеного з ініціативи Європейського Союзу (ЄС) "Пакту про стабільність у Європі", а також здійснення політичного контролю за його реалізацією. Країни-учасниці прагнуть зміцнити позиції ОБСЄ як регіональної міжнародної організації, розширення її компетенції в питаннях, що стосуються прийняття політичних рішень, планування і здійснення операцій по підтримці миру, забезпечення контролю над озброєнням і процесу роззброєння, удосконалення і зміцнення заходів довіри і безпеки.
ОБСЄ, як регіональна структура, є найширшою за своїм складом організацією у сфері безпеки в Європі, що також включає Канаду і США, і відіграє суттєву роль у сприянні миру і стабільності, поглибленні спільної безпеки через співробітництво, зміцнення демократії і прав людини в Європі. Організація сприяє розробці нової, заснованій на співробітництві, моделі всеосяжноїєвропейської безпеки. Проте поєднання у рамках однієї структури країн, які мають принципові розбіжності у підходах до проблеми забезпечення європейської безпеки значно ускладнює досягнення консенсусу між членами ОБСЄ і знижує її роль серед інших міжнародних та європейських організацій.
У 1998 році успішно завершила свою роботу в Україні Місія ОБСЄ у справах налагодження конструктивної взаємодії між місцевими органами влади Автономної Республіки Крим та
Loading...

 
 

Цікаве