WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Наднаціональні та суспільні інститути у забезпеченні глобальної та європейської безпеки - Реферат

Наднаціональні та суспільні інститути у забезпеченні глобальної та європейської безпеки - Реферат

торгово-політичних відносин учасників на основі багатосторонніх угод, в тому числі: Генеральної угоди по тарифах і торгівлі 1994 року; угоди по технічних бар'єрах в торгівлі, по зв'язаних з торгівлею інвестиційних заходах (ТРИМС); по субсидіях і компенсаційних заходах; Антидемпінгового кодексу; Генеральної угоди по торгівлі послугами (ГАТС); Угоди по торгових аспектах прав інтелектуальної власності (ТРИПС) та ін.
3. Міжнародні валютно-кредитні інститути
Важливе місце в системі інституціональних структур регулювання світової економіки та забезпечення міжнародної фінансової безпеки займають міждержавні валютно-кредитні організації. Процес розвитку міжнародних валютно-кредитних відносин історично характеризувався створенням розгалуженої інституціональної структури, до складу якої входять як гло-бальні, так і регіональні валютно-фінансові установи (див. рисунок).
Ключову роль відіграють міжнародні фінансові інститути об'єднані під назвою "Бреттон-Вудські інститути" і, зокрема, Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк, які сформовані у 1944 році і залишаються провідними міжнародними валютно-фінансовими установами, найважливі-шою ланкою сучасної інституціональної структури міжнародних валютних відносин. Первинний розподіл обов'язків між ними передбачав, що МВФ повинен бути інститутом співпраці і виконувати регулювальні, консультатив-ні й фінансові функції у валютно-фінансовій сфері, а Світовий банк повинен бути переважно інститутом розвитку.
Міжнародний валютний фонд - міжнародна валютно-кредитна орга-нізація, метою якої є сприяння розвиткові міжнародної торгівлі і валютного співробітництва встановленням норм регулювання валютних курсів і контролю за їх додержанням, вдосконалення багатосторонньої системи платежів, надання державам-членам коштів у іноземній валюті для вирівню-вання платіжних балансів. Фонд здійснює свою діяльність як спеціалізована установа ООН і практично є інституціональною основою сучасної міжнарод-ної валютної системи. МВФ має такі цілі:
сприяти міжнародному співробітництву забезпеченням механізму для консультацій та погоджених дій стосовно міжнародних валютних питань;
сприяти збалансованому зростанню міжнародної торгівлі з метою підвищення рівня зайнятості та реальних доходів населення, розвитку виробничих можливостей країн-членів;
сприяти стабільності валют і впорядкованим валютним відносинам та запобігати конкурентному знеціненню валют;
сприяти створенню багатосторонньої системи платежів та переказів по поточних операціях і прагнути до ліквідації валютних обмежень;
тимчасово надавати спільні ресурси Фонду державам-членам (за відповідних гарантій) з метою виправлення ними порушень рівноваги їхніх платіжних балансів, уникаючи заходів, котрі могли б завдати шкоди на національному або міжнародному рівнях;
скоротити терміни і масштаби дефіциту платіжних балансів.
Згодом країни-члени визначили для МВФ і додаткові функції та обов'язки залежно від потреб часу.
Світовий банк - багатостороння кредитна організація, яка складається з п'яти тісно пов'язаних між собою установ (див. рис. ), що входять у систему ООН, загальною метою яких є надання фінансової допомоги країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою за рахунок розвинутих країн. Групу Світового банку складають: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ), Міжнародний центр розв'язання інвестиційних спорів (МЦЗІС). Світовий банк як один із спеціалізованих фінансових інститутів ООН має сприяти виконанню стратегічного завдання: інтегрувати економіку всіх країн-членів із глобальною системою господарю-вання і таким чином сприяти підвищенню якості життя у бідніших країнах до рівня розвинутих країн.
Банк міжнародних розрахунків (БМР) створено у 1930 році на основі міжурядової угоди шести країн - Бельгії, Великобританії, Італії, Німеччини, Франції та Японії - і конвенції цих держав з Швейцарією. Первинною метою створення Банку було врегулювання проблеми германських репарацій за результатами Першої світової війни. Зараз членами Банку є 41 держава з Європи, Азії та Америки, які представленні їхніми центральними банками. БМР - найстаріша міжнародна організація в галузі міжнародного валютного співробітництва.
Відповідно до статуту Банк виконує дві основні функції: сприяння співробітництву між центральними банками країн-членів Банку і забезпечення додаткових сприятливих умов для міжнародних фінансових операцій. Банк здійснює регулювання міжнародних розрахунків і розробку нормативних документів з банківського нагляду за допомогою трьох комітетів, які працюють під егідою БМР і за підтримки його секретаріату:
Базельського комітету з банківського нагляду. Створеного в 1974 році на основі Угоди між Центральними банками Групи десяти (Бельгія, Канада, Франція, Італія, Німеччина, Японія, Нідерланди, Швеція, Швейцарія, Великобританія, США);
Базельського комітету по системах платежів і розрахунків, який періодично збирається з 1989 року під егідою БМР і здійснює нагляд за міжнародними розрахунками, узагальнює статистику і розробляє нові механізми міжнародних розрахунків;
Постійного комітету з євровалют - Комітету Групи десяти, який постійно функціонує з 1971 року і дає рекомендації щодо удосконалення банківського регулювання ринку євровалют.
Банк виконує депозитні операції, операції на ринку євровалют, операції з цінними паперами (крім акцій), продає та обліковує першокласні короткострокові зобов'язання, зберігає, купує та продає золото за свій рахунок або за рахунок центральних банків країн-членів. Банк надає технічну допомогу центральним банкам Східної Європи і республікам колишнього Радянського Союзу, деяким азіатським країнам та країнам Південної Америки.
Література
Барановський О.І. Фінансова безпека: монографія. Інститут економічно-го прогнозування. - К.: Фенікс, 1999. - 338с.
Экономическая безопасность: Производство - финансы - банки. / Под ред. В.К. Сенчагова. - М.: Финстатинформ, 1998. - 616с.
Мунтіян В.І. Економічна безпека України: монографія. - К.: КВІЦ, 1999. - 461с.
Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічна безпека підприємства: сутність та механізми забезпечення: монографія. - К.: Лібра, 2003. - 280с.
Глобалізація і безпека розвитку: монографія / За ред. О.Г. Білоруса. - К.: КНЕУ, 2001. - 733с.
Міжнародне оподаткування: навчальний посібник. - К.: Центр навчаль-ної літератури, 2003. - 550с.
Ведута Е.Н. Государственные экономические стратегии. - М., 1998. - 440с.
Качка Т. Боротьба з відмиванням грошей: Комплексний порівняльно-правовий аналіз відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу в сфері боротьби та запобігання легалізації доходів,отриманих злочинним шляхом. - К.: Реферат, 2004. - 288с.
Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика: Монографія. - К.: НІСД, 2003. - 368с.
Хасбулатов Р.И. Мировая экономика: В 2-х т. Т.1. - М.: Экономика, 2001. - Т.1 - 598с.; Т.2 - 674с.
Loading...

 
 

Цікаве