WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Аналіз виконання місцевого бюджету - Реферат

Аналіз виконання місцевого бюджету - Реферат

видатки 2001 року порівняно з 2000 роком по таких статтях: державне управління, (від 103 до 91,29%), освіта (від 104,6 до 67,3%), охорона здоров'я (від 100,3 до 87,5%), соціальний захист та соціальне забезпечення (від 189,8 до 67,3%), житлово-комунальне господарство (від 106,2 до 94,3%), культуру (від 112,9 до 94,1%), кіномережу (від 100 до 86,7%), будівництво (від 100 до 90,8%), автотранспорт (від 100 до 0,8%).
Структура видаткової частини бюджету Монастириського району наведена в додатку 9.
3. Шляхи ефективного використання бюджетних ресурсів
Програмно цільовий метод складання бюджету успішно використовується у багатьох європейських країнах. Він вимагає зміцнити та підвищити ефективність бюджетного процесу. Програмно- цільовий метод повинен бути особливо корисним для України у наступних роках, тому що дозволить державі зосереджувати увагу на найбільш важливих пріоритетах при розподілі фінансових ресурсів. Повне впровадження цього підходу вимагатиме кілька років, оскільки міністерствам необхідно буде певний час для того, щоб розробити та вдосконалити їхні цілі, завдання та показники ефективності. Крім того, програмно-цільовий метод дозволить перейти від існуючої практики зосередження уваги на економічних категоріях (таких як зарплати) до зосередження на цілях, на які розпорядники коштів вимагають фінансування. Цей підхід також допоможе міністерствам, Уряду, а також Верховній Раді встановити пріоритети та приймати рішення щодо розподілу ресурсів.
Переваги програмно-цільового методу:
1) Дає чітке розуміння державним органам та громадськості, на що витрачаються бюджетні кошти;
2) Забезпечує прозорість бюджету та дає можливість за наслідками виконання бюджету оцінити, чи досягнуті поставлені на етапі планування цілі і чи виконані завдання.
3) Вимагає більшої дисципліни бюджетного процесу, оскільки встановлює конкретні показники результативності та відповідні показники видатків, і тим самим важче використати ці кошти на цілі, які відрізняються від початково визначених цілей.
4) Упорядковує організацію діяльності головного розпорядника щодо формування і виконання своїх "бюджетів" шляхом чіткого розмежування відповідальності між відповідними виконавцями у його системі за реалізацію кожної бюджетної програми, а також підвищує відповідальність головного розпорядника (як ознаку державної влади) в цілому за дотримання відповідності всіх своїх бюджетних програм встановленій межі його діяльності, їх фінансове забезпечення та полегшує управління бюджетними програмами.
5) Сприяє підвищенню ефективності розподілу і використання бюджетних коштів, забезпеченню пріоритетних напрямків і визначенню доцільності окремих видатків бюджету виходячи з більшої обізнаності та інформованості щодо конкретної бюджетної програми;
6) Дає можливість переглянути функціональну класифікацію видатків бюджету для приведення її до міжнародних стандартів та застосування виключно з метою складання зведених бюджетів, порівняння з бюджетом інших країн та для макроекономічного аналізу.
Основним у сфері місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин має бути проведення бюджетної політики, спрямованої на забезпечення гармо-нійного поєднання принципів бюджетного пріоритету з елементами децент-ралізації, реформування цих відносин з удосконаленням порядку розподілу трансфертів з державного бюджету на основі прозорих та об'єктивних критеріїв, що грунтується на чіткому розмежуванні бюджетних повноважень та стабільній системі закріплення дохідних джерел за бюджетами.
Потребує суттєвого удосконалення розподіл податкових надходжень між центром та регіонами, переведення на власну дохідну базу бюджетів місцевого самоврядування, удосконалення порядку закріплення за ними джерел на постійній основі. Слід забезпечити запровадження державнихсоціальних стандартів видатків, удосконалення практики надання трансфертів з Державного бюджету України на основі об'єктивних критеріїв, неухильне дотримання принципу збалансованості місцевих бюджетів.
Нові механізми міжбюджетних відносин повинні передбачати поступове вирівнювання забезпеченості адміністративно-територіальних одиниць бюджетними коштами при одночасному створенні стимулів для місцевих органів влади і самоврядування до раціоналізації показників місцевих бюджетів та на нарощування їх дохідної бази.
Важливою складовою бюджетної політики має стати впорядкування взаємовідносин між місцевими бюджетами. Йдеться передусім про чітке розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади, обласними та районними органами місцевого самоврядування територіальних громад щодо формування бюджетів. Потрібно стимулювати солідарне фінансування спільної власності територіальних громад.
Починаючи з 2002 року у складі державного бюджету повинні окремо затверджуватися обсяги трансфертів для бюджету Автономної Республіки Крим та Севастополя, міст республіканського та обласного значення і бюджетів районів.
При затвердженні бюджету органи законодавчої та виконавчої влади мають виходити з необхідності вирішення трьох головних завдань:
" сформувати проект бюджету на новій податковій основі, як перед-бачає відчуття зниження податкового навантаження на виробника та розширення податкової бази;
" сформувати бюджет з пріоритетом, що дасть змогу поліпшити ситуацію з обслуговуванням та погашенням державного боргу у середньостроковій перспективі;
" продовжити реалізацію започаткованих у попередні роки соціальних програм з посиленням їх адресних задач.
Висновки
Ключовим елементом фінансів місцевих органів влади є інститут самостійного місцевого бюджету. Наявність системи самостійних місцевих бюджетів є об'єктивною передумовою, закономірністю функціонування місцевих органів. В Україні процес становлення системи самостійних місцевих бюджетів розпочався в кінці 1990 року. Було запроваджено бюджети місцевого самоврядування. У законодавстві держави та в її конституції декларовано принцип самостійності всіх бюджетів і встановлено: самостійність забезпечується власними та закріпленими доходами. Також регламентовано самостійність визначення місцевими органами порядку здійснення видатків. Запроваджено поділ бюджетів на поточні бюджети і бюджети розвитку. Крім того, передбачено поділ видатків і доходів на виконання власних повноважень, делегованих виконавчою владою.
На практиці принцип самостійності місцевих бюджетів поки що зали-шається нереалізованим. Частина власних і закріплених доходів місцевих бюджетів дуже низька. Дохідна частина місцевих бюджетів у значній частині формується за рахунок так званих регульованих доходів. Наявність їх є регламентом адміністративної системи господарювання. У сучасних умовах доцільно взагалі відмовитися від цього фінансового інструменту. Не визначено видатків кожного рівня місцевих бюджетів, що унеможливлює їхню ефективну організацію. З прийняттям нової Конституції України виникла потреба в розробці принципово нового бюджетного законодавства.
Більш глибоких теоретичних розробок потребує запропонована Конституцією України модель і районних бюджетів, оскільки в її нинішньому розумінні вона стає нежиттєздатною і не буде сприйнята практикою. Щодо обласних і районних бюджетів також має бути застосовано принцип самостійності. Необхідно запровадити механізм формування власних і переданих доходів цих рівнів бюджетів. Потрібно в законодавчому порядку визначити перелік міських та сільських територіальних громад, бо без цього є неможливе формування на засадах Конституції України бюджетів низових територіальних одиниць.
Loading...

 
 

Цікаве