WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Бюджетний дефіцит, його причин і наслідки, методи управління - Курсова робота

Бюджетний дефіцит, його причин і наслідки, методи управління - Курсова робота

самими аналізованими чинниками;
3) критерієм Ст'юдента, що оцінює значущість (відмінність від нуля) коефіцієнтів регресії ( його значення наводяться в дужках під відповідними параметрами).
Динамічна модель, що використовується для прогнозування величини дефіциту бюджету, побудована з урахуванням лише трьох чинників: обсягу ВВП; частки бюджетних надходжень у % до ВВП ( величини державних закупівель.
Такий відбір зумовлений, по-перше, намаганням досягти значного рівня адекватності динамічної моделі (саме ці чинники й забезпечили високу адекватність), по-друге, певними технічними й методологічними складностями. Запропонований відбір чинників для прогнозування величини дефіциту бюджету має значне підґрунтя у вигляді детального аналізу взаємозв'язків статичної моделі, поданої ррніше. Слід звернути увагу на той факт, що три макро-показники, які увійшли до динамічно''' моделі, входять до першої четвірки (за значимістю при формуванні: величини дефіциту бюджету у 1992-1997 роках) статичної моделі. Виняток становить лише курс валюти.
Щоб скористатися цією моделлю у прогнозних розрахунках, такі макро-показники, як обсяг ВВП певного періоду та обсяг державних закупі-вель, мають бути скориговані за допомогою базового коефіцієнта.
Підсумовуючи дослідження макроекономічних чинників дефіциту і по-будови моделі дефіциту бюджету, зробимо висновки.
Розрахунки, зроблені за статичною регресійною багатофакторною моделлю, допомогли виявити чинники, що визначали дефіцит бюджету в 1992- 1997 роках. Це - обсяг ВВП, розмір державних закупівель, рівень безробіття, частка надходжень .іо бюджету у процентах до ВВП (агрегована податкова ставка), курс валюти, диференціація доходів.
Якщо визнати правильність розрахунків, то у майбутніх прогнозах дефіциту бюджету доцільно використовувати ці макроекоиомічні показники.
Побудова динамічної моделі з урахуванням таких чинників, як обсяг ВВП, частка бюджетних надходжень до ВВП та величина державних закупівель, є спробою прогнозування з урахуванням аналізованих макроекономічних чинників. Наскільки обгрунтованими були ці підходи і прогноз, можна буде перевірити за результатами 2002 р., зіставивши фактично досягнуті й прогнозовані показники.
ІІІ. ПРОБЛЕМИ СКОРОЧЕННЯ ТА ЗБАЛАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ.
3.1. Доцільність використання внутрішнього боргу як джерела покриття бюджетного дефіциту: надії і реалії.
Використання внутрішнього боргу для фінансування бюджетного дефіциту практично однозначно визначається політиками й економістами як неінфляціине джерело вирішення цієї проблеми, без якихось негативних наслідків. Однак це далеко не так.
Тією чи іншою мірою залучення заощаджень населення і підпри-ємницьких структур на бюджетні потреби держави під гаслом "антиінфляційної мети" і боротьби з бюджетним дефіцитом неодноразово використовувалось багатьма країнами. Однак в умовах високої інфляції довіра до цінних паперів держави не може бути великою. В результаті вона змушена буде залучати кошти на коротний строк і під особливо високі проценти, що приводить до виникнення класичної фінансової піраміди, коли виплата процентів і погашення попередніх випусків покриваються за рахунок доходів по попередніх. З часом піраміда стає все менш стійкою і в будь-який момент може впасти.
Особливо велика ймовірність цього при зниженні попиту на цінні папери, випущені державою. Так, у Росії у вересні 1994 р. по одному з випусків державних короткострокових облігацій (ДКО) прийшлося проводити повторний аукціон, а в жовтні уряд вперше опинився у ситуації, коли доходи від розміщення нового випуску ДКО не змогли покрити витрат по погашенню одного з попередніх випусків.
Якщо ж уряд занижує доходність цінних паперів, вільний ринок може їх не прийняти. В цьому випадку держава може вдатися до примусового їх розміщення серед юридичних і фізичних осіб, насамперед банків. Попередня історія бувшого СРСР є прикладом тривалого примусового вилучення заощаджень громадян та й вільного розпорядження коштами підприємств. Але чи не повторюється певною мірою та історія вже в незалежній Україні?
Цінні папери уряду України почали випускатись у нашій державі відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 586 від 23 серпня 1994 року. 10 березня 1995 року вперше в історії нашої країни відбулись торги по розміщенню державних облігацій внутрішньої позики, на яких було виставлено 5 тис. облігацій, кожна номіналом 100 млн.крб., але продано лише 2 тис. 793.
На кінець 1995 р. було проведено понад 20 аукціонів, на яких продано державних облігацій більш як на 24 трлн.крб. Аукціони по первинному розміщенню таких цінних паперів стали щотижневими.
Розміщення облігацій проводилося з терміном обігу 3 місяці, що відповідало вимогам переважної більшості інвесторів щодо рівня ліквідності. Випущені й облігації з терміном обігу 6 і 9 місяців, хоча за зарубіжними стандартами державними облігаціями вважаються цінні папери зі строком обігу понад 5 років. Наприклад, у США термін обігу таких цінних паперів складає ЗО років. Звичайно, в сучасних вітчизняних умовах не можна одержати точний прогноз на період понад 1 року.
За даними Міністерства фінансів України, у 1996 році на внутрішньому ринку країни було продано державних облігацій на суму 332,9 трлн.крб. Таким чином, протягом року до державного бюджету надійшли (з урахуванням виплати процентів за облігаціями та їх погашення) 150 трлн.крб. Це склало трохи більше 2,0% ВВП.
Зростання ролі державних цінних паперів в покритті бюджетного дефіциту зумовлює необхідність аналізу їх впливу на поточний і пер-спективний стан державних доходів і виплат.
Слід мати на увазі, що розширення масштабу використання державних облігацій (чи інших зобов'язань уряду, якими можуть бути, наприклад, як в Росії, казначейські зобов'язання, що не продаються за гроші, а розміщуються серед кредиторів держави в рахунок боргу) справляє неоднозначний вплив на економіку. По-перше, воно призводить до вилучення з ринку валових заощаджень фізичних осіб і прибутків юри-дичних і, як наслідок, до скорочення джерел фінансування інвестицій. Проблема ж відновлення інвестиційного процесу в Україні для подолання економічної кризи й подальшого економічного зростання залишається найактуальнішою.
По-друге, посилюється нестійкість фінансової системи (а фінансова стабілізація поки що не досягнута), тому що державні цінні папери стають основним сегментом грошового ринку, який формує кругообіг великих мас високодоходного, а частково й спекулятивного капіталу, не залишаючи можливостей для спрямування його в менш прибуткові, але вкрай необхідні для суспільства галузі.
Крім того, використання державних цінних паперів як інструменту грошового ринку в умовах кризи економіки і фінансової системи справляє суперечливий вплив на бюджет, тому щозв'язування "гарячих грошей" юридичних і фізичних осіб вимагає зростання доходності зобов'язань держави, що, в свою чергу, підвищує витрати бюджету і посилює його дефіцит.
Зростаючі масштаби поточного
Loading...

 
 

Цікаве