WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Внутрішні та зовнішні запозичення в Україні: реалії та перспективи - Курсова робота

Внутрішні та зовнішні запозичення в Україні: реалії та перспективи - Курсова робота

фінансових установ, що кредитують потреби уряду.
Аналіз видаткової частини бюджету на 2001 рік свідчить, що продовжується відтворення методів і механізмів, що ведуть до поглиблення боргової кризи.
Зокрема, передбачається одержати 4,35 млрд. гривень шляхом розміщення облігацій державної позики, ці кошти мають бути спрямовані на погашення внутрішнього боргу в сумі 4,48 млрд. гривень. Для залучення до ринку комерційних кредиторів передбачається встановити відсоткові ставки за ОВДП на рівні 35% річних. Тобто при 15%-й інфляції реальна дохідність ОВДП має становити 20%.
На 1 січня 2002 року граничний обсяг державного боргу прогнозується на рівні 11.918.3 млн. доларів США, тобто очікуване збільшення боргу у 2001 році складає 740.2 млн. доларів США. Такий ріст передбачається за рахунок перевищення обсягів запланованих надходжень коштів від міжнародних фінансово-кредитних організацій над погашенням боргу по цих же кредитах.
Одночасно прогнозується зменшення внутрішнього боргу протягом 2001 року на 131.3 млн. гривень. Граничний розмір цієї категорії державного боргу станом на 1 січня 2002 року не перевищуватиме 17.508.8млн.гривень.
Постає питання про реструктуризацію боргів України перед Паризьким клубом кредиторів. На початок 2001 року борг України перед Паризьким клубом, основним кредиторами в якому є Німеччина, США та Туркменистан, становить 10% від зовнішнього боргу держави, 20% державного боргу становить борг перед Міжнародним валютним фондом, 6% - борг перед іншими міжнародними фінансовими організаціями, серед яких Світовий банк та ЄБРР, 20% - перед Росією. Решту державного боргу становить борг приватним кредиторам.
Враховуючи те, що весь державний борг України обслуговуватиметься за номінальною ставкою 35%, то за умови 4%-го зростання реального ВВП і 15%-ї інфляції для отримання співвідношення боргу і ВВП на сталому рівні, необхідне досягнення первинного профіциту бюджету обсягом 7,4% до ВВП. Фактично ж бюджет 2001 року передбачає первинний профіцит бюджету розміром 3,76% до ВВП, тобто в бюджеті закладено подальше зростання державного боргу України, що в наступні роки ще більше загострить проблему його обслуговування.
Слід зауважити, що з кінця 1997 року, в період інтенсивного дострокового виведення із внутрішнього ринку України коштів, вкладених у державні цінні папери іноземними інвесторами, основним учасником ринку державних цінних паперів став Національний банк України, що в цілому негативно вплинуло на розвиток фінансового ринку. Особливо погіршилася ситуація при проведенні Міністерством фінансів у серпні 1998 року конверсії погашення ОВДП, які належали комерційним банкам та Національному банку, із зобов'язанням сплатити їх у 2001-2004 роках. Із оперативного управління фінансовим ринком практично було вилучено суму коштів в обсязі 9,1млрд.гривень, яка належала комерційним банкам.
У 1998-1999 роках Національний банк України самостійно забезпечував фінансування бюджетних витрат на основі купівлі державних цінних паперів, що привело до приросту грошової маси за рахунок випуску Національним банком коштів через первинний фондовий ринок.
Після прийняття Закону України "Про Національний банк України", яким визначено, що Національний банк не може бути учасником первинних аукціонів державних цінних паперів, а може купляти їх лише на вторинному ринку, роль Національного банку в цьому процесі суттєво змінюється.
Тому відновлення розвитку та функціонування фондового ринку державних цінних паперів, як механізму залучення на короткий період коштів до державного бюджету, є надзвичайно актуальним.
У квітні 2000 року Кабінет Міністрів України постановив про відновлення випуску облігацій внутрішньої державної позики. В 2000 році емісія облігацій склала майже 5170,869млн.гривень, із яких 1млрд. виділено для кредиторів, які не погодилися на реструктуризацію єврооблігацій.
За умовами випуску облігацій вони котуються у безготівковій формі на пред'явника з термінами погашення 28, 63, 91, 182, 273 дні, 12, 18, 24 і 36 місяців, а також на визначену дату. Номінальна вартість однієї облігації складає 100 гривень.
Паралельно з емісією ОВДП уряд прийняв рішення про випуск облігацій зовнішньої державної позики, що пов'язано передусім з реструктуризацією зовнішнього боргу та обміном єврооблігацій із терміном погашення в 2000-2001 роках на цінні папери з тривалішими термінами погашення. З цією метою Міністерство фінансів України здійснило дві емісії облігацій зовнішньої державної позики. Перша - випуск облігацій, номінованих у євро, на суму 1133,331млн.євро із щоквартальним купоном за ставкою 10% річних. Друга емісія - випуск облігацій, номінованих у доларах США на загальну суму 1129,329млн.доларів США зі щоквартальним купоном за ставкою 11% річних.
Особливість другої емісії полягає в тому, що сертифікати власності облігацій зовнішньої позики можуть придбати як юридичні, так і фізичні особи. Це дозволяє отримувати щоквартально 8,5 відсотки річних у доларах США.
Аналіз структури попиту на ОВДП дозволяє стверджувати, що навіть ті інвестори, які їх купують, використовують ці папери тільки як короткостроковий інвестиційний актив, майже спекулятивний. Причому, найголовніше, що передумов для зміни його структури, не готується.
Національний банк намагається активно стимулювати інтерес банків до ОВДП, запроваджуючи новий механізм рефінансування, однак серйозних якісних змін не відбувається, так як одночасно НБУ вимагає від комерційних банків формування страхових резервів під операції з цінними паперами. Проте, за такої економічної кон'юнктури, яка складається, ОВДП для банків стають малоефективними.
Починаючи з лютого 2001 року, Національний банк почав виставляти двостороннє котування на купівлю-продаж відсоткових облігацій внутрішнього державного займу 2000 року, що дозволяє комерційним банкам не тільки купляти у Національному банку державні цінні папери, але у випадку необхідності - продати їх зворотньо. З цього ж часу НБУ провів три аукціони з первинного розміщення державних облігацій. На продаж виставлялися три- та шестимісячні ОВДП і облігації з терміном обігу 1 рік. Перші два аукціони стали успішними. На них продано 66000 облігацій (номіналом 1000 гривень кожна). До бюджету надійшло 61,5млн.гривень: 30,5млн.гривень від продажу тримісячних паперів і 31млн.гривень від реалізації шестимісячних ОВДП. Прибутковість при погашенні облігацій з найкоротшими терміновим погашеннями становить 18% річних, а за піврічними - 19%. Третій аукціон пройшов безрезультатно.
Однак розміщення ОВДП не вирішує проблеми нестачі бюджетних коштів, а стає потужним фактором утворення дефіциту внаслідок формування зобов'язань з виплати відсотків. Так, лише в 2001 році розміщення нових ОВДП стане причиною втрати 812 млн. гривень бюджетних коштів, що будуть спрямовані на сплату відсотків. Крім того, гарантування державою високих доходів банківським установам дестимулюватиме їх вкладання у виробництво, що може похитнути слабкі тенденції економічного зростання.
Безумовно, ситуація з борговим тягарем в Україні знову переходить у найважчу фазу погашення боргів, що, як свідчить світовий досвід, завжди сполучена з кризою внутрішнього фінансового
Loading...

 
 

Цікаве