WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Внутрішні та зовнішні запозичення в Україні: реалії та перспективи - Курсова робота

Внутрішні та зовнішні запозичення в Україні: реалії та перспективи - Курсова робота

попередні роки привела до нерівномірного розподілу боргового навантаження в часовій перспективі.
Отже, загальна сума платежів України по державному боргу у 2000 році досягла 6,643млн.гривнів і 1703млн.доларів США. При цьому, слід підкреслити, що зовнішнє фінансування України було припинене у вересні 1999 року, і лише в другій половині жовтня 2000 року Світовий банк виділив Україні 70 млн. доларів США на реструктуризацію вугільної промисловості. Водночас кредит Світового банку - це лише незначна частка зовнішнього фінансування, на яке розраховував уряд у поточному році. Таким чином, погашення та обслуговування державного боргу в 2000 році проходило практично при повній відсутності зовнішніх джерел фінансування.
У структурі зовнішніх запозичень борг міжнародним фінансовим організаціям складає 45,7%. З цих організацій найпотужнішими кредиторами України є Світовий банк та Міжнародний валютний фонд, на долю яких припадає більше 91 відсотка всього боргу перед міжнародними організаціями економічного розвитку. Так, борг України Міжнародному валютному фонду на кінець 2000 року становив 2,21 млрд. доларів США. Це сьомий показник серед усіх країн-боржників МВФ.
Друге місце за часткою в загальному обсязі боргу посідає новостворена в процесі реструктуризації заборгованість за єврооблігаціями 2000 року. Станом на початок квітня поточного року сукупний обсяг цих зобов'язань склав 2,166904 тис. доларів США або 21% загальної зовнішньої заборгованості. Крім того, значною залишається заборгованість України перед урядом Російської Федерації за спожиті енергоносії (19% обсягу зовнішнього боргу). Схему погашення цього боргу встановлено угодою про взаємозалік заборгованостей між урядами двох країн. Починаючи з 2001 року ці зобов'язання будуть виконуватися шляхом щорічного заліку орендних платежів у сумі 97,750 тис. доларів США, що мають сплачуватися Російською Федерацією за перебування Чорноморського флоту РФ на території України, до повного погашення заборгованості. При такій схемі погашення боргу, його суму буде анульовано приблизно протягом 20 наступних років.
Змінюється і вектор зовнішнього боргу. Так, якщо на початок 1994 року заборгованість країнам СНД становила 75,4% усього зовнішнього боргу, то вже на початок 1997 року - 34,9%, на початок 1998 року - 27,2%, на початок 1999 року - 20%, а на початок 2000 року - 18,9%. Це свідчить про зменшення росту боргу, зокрема за поставки енергоносіїв із Росії і Туркменистану. Одночасно така зміна вказує на ріст державного боргу в основному за рахунок кредитів, які надають міжнародні фінансові організації.
Динаміка зовнішнього боргу України характеризується наступним: упродовж 1993 року щодо попереднього року він зріс більше, ніж у 9 разів, у 1997 році приріст зовнішнього боргу становив 8,1%, у 1998 році - 13,4%, а у 1999 році - 11,8%.
Накопичення державного боргу шляхом збільшення бюджетного дефіциту означає, що за певні видатки, які уряд здійснює сьогодні, доведеться платити у майбутньому. Такі видатки є обгрунтованими, якщо майбутні доходи покривають як основну суму боргу (тобто ті витрати, які сьогодні викликають дефіцит), так і відсотки. На сьогодні в Україні не вдовольняються ні перша, ні друга з цих умов. Значною мірою дефіцит використовується для того, щоб фінансувати державне споживання. При цьому реальні відсоткові ставки державного боргу сягнули таких рівнів, що їх неможливо компенсувати за рахунок будь-яких реально очікуваних доходів. Окрім того, через високі відсоткові ставки державний борг по відношенню до ВВП зростає значно швидше, аніж про це свідчать показники первинного дефіциту (тобто дефіциту без врахування відсоткових виплат).
За характером утворення й управління державний зовнішній борг України пройшов три етапи. Перший етап охоплює період 1992-1994 років. У 1992 році на підставі постанови Президії Верховної Ради України від 15 липня, уряд почав залучати кредити під державні гарантії. Було залучено 1 млрд. доларів, з яких 104,9 млн. було погашено в першому періоді. Протягом 1993 року державний зовнішній борг становив 3,624 млрд. доларів США, у тому числі борг зріс на 2,7 млрд. доларів за рахунок урегулювання заборгованості перед Російською Федерацією.
Другий етап, розпочався з 1995 року і тривав до початку 1997 року. У 1995 році відбулося значне зростання державного зовнішнього боргу. Порівняно з 1994 роком він зріс на 70%, із яких 46% пов'язано із початком освоєння ресурсів міжнародних фінансових організацій, а 24% припадає на зростання боргу перед країнами СНД.
З метою врегулювання прострочених боргових зобов'язань України перед Російською Федерацією 20 березня 1995 року було укладено міжурядову угоду про реструктуризацію заборгованості України за державними кредитами, наданими Росією в 1993 році. Згідно з цієї угодою було реструктуризовано платежів на загальну суму 1,130 млн. доларів, протягом 1995-1996 років відбувалася сплата лише відсотків за кредит. Термін погашення цього кредиту почався з 1997 року. Планові платежі з погашення основного боргу становили 68 млн. доларів. Сума сплати повинна становити 106,8 млн. доларів щорічно, починаючи з 1998 до 2007 року. Така реструктуризація дала змогу поліпшити структуру заборгованості за кредитами, одержаними від Російської Федерації, за рахунок пролонгації термінів їх повернення і встановлення більш тривалого пільгового періоду.
Протягом другого етапу під державні гарантії в Україну було залучено іноземних кредитів на суму 950 млн. доларів.
Третій етап державного зовнішнього боргу розпочався в 1997 році і триває й досі. Відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 1997 рік" за рахунок надходжень із зовнішніх джерел дефіцит державного бюджету в 1997 році профінансовано на суму 1,260 млрд. доларів. Залучення коштів від міжнародних фінансових організацій для фінансування дефіциту бюджету становило лише 311 млн. доларів США. Баланс державного бюджету 1999 року був зведений із дефіцитом у 1934 млн. гривень, що на 8,5% менше від рівня дефіциту 1998 року. Разом із цим було досягнуто скорочення рівня дефіциту державного бюджету у ВВП із 2,1% за 1998 рік до 1,5% ВВП у 1999 році.
Внаслідок змін, що відбулися на зовнішньому та внутрішньому ринках запозичень, а також усвідомлення урядом наслідків, до яких ведуть значніобсяги зовнішніх залучень через значні курсові ризики, докорінно змінилася структура фінансування дефіциту бюджету. Якщо дефіцит 1998 року на 40% був профінансований за рахунок зовнішніх джерел, то у 1999 році зовнішнє залучення становило - 81 млн. гривень (тобто виплати за зовнішнім боргом на 81 млн. гривень перевищили фактичні запозичення), а чисте залучення із внутрішніх джерел становило 2014,5 млн. гривень. В результаті, зростання державного боргу за 1999 рік становило 1934 млн. гривень, або 156% від обсягу затвердженого Законом про державний бюджет на 1999 рік.
Відносною поміркованістю обсягів зовнішніх платежів до виконання у 2000 році державного бюджету України борг трансформувався завдяки проведеній урядом у січні-квітні цього року реструктуризації державних комерційних боргів. Станом на початок року загальний рівень державної заборгованості перед приватними кредиторами становив близько
Loading...

 
 

Цікаве