WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Організація виконання видаткової частини бюджетів - Курсова робота

Організація виконання видаткової частини бюджетів - Курсова робота

діяльності підприємств спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області.
На охорону навколишнього природного середовища передбачається спрямувати - 527,5 тис.грн. за рахунок 50 відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища, з яких на охорону та раціональне використання природних ресурсів 278 тис.грн., на утилізацію відходів 182 тис.грн та на іншу діяльність у сфері охорони навколишнього природного середовища - 67,5 тис.гривень.
На здійснення видатків, пов'язаних з проведенням заходів із рятування на водах, пошуком і підняттям з води потерпілих людей та затонулої техніки і плавзасобів, обстеженням гідроспоруд, з обласного бюджету у 2004 році передбачається спрямувати 188,0 тис.грн. за рахунок доходів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Цей обсяг видатків в 1,2 раза перевищує відповідний показник 2003 року і забезпечує повноцінне функціонування обласної пошуково-рятувальної служби, зміцнення її матеріально-технічної бази.
Для здійснення заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та інших непередбачених видатків в обласному бюджеті сформовано резервний фонд, який становить 400,0 тис.грн. і не перевищує одного відсотка від обсягу видатків загального фонду обласного бюджету.
Із обласного бюджету розвитку на будівництво у Волинській області передбачається спрямувати 1304,4 тис.грн., з яких на капітальні вкладення - 1014,4 тис.грн., на реставрацію пам'яток архітектури місцевого значення 100,0 тис.грн., на розробку схем та проектних рішень масового застосування 70,0 тис.грн., на надання пільгового кредиту індивідуальним сільським забудовникам - 60,0 тис.грн. та молодим сім'ям - 60,0 тис.грн, що дасть змогу вирішити важливі соціальні питання щодо будівництва об'єктів соціально-культурного призначення та житла, охорони навколишнього природного середовища та реалізувати інші важливі для області програми.
5. Адаптація окремих аспектів світового досвіду щодо розмежування видатків між бюджетами
У країнах з федеральним устроєм на субнаціональному рівні діють як регіональні, так і місцеві органи влади, тоді як у країнах з унітарною системою на субнаціональному рівні існують лише місцеві органи влади різних рівнів. У таблиці, що в додатку Р наведено інформацію про основні структурні особливості трансфертних програм, що застосовуються в дев'яти країнах світу. Проаналізувавши табличні дані , можна зробити висновок, що частка видатків місцевих бюджетів у загальнонаціональному обсязі бюджетних видатків зазвичай перебуває в діапазоні 35 - 45 відсотків. Цей показник зменшується в унітарній Великій Британії, де функціонує централізована модель державного устрою, але зростає в Канаді, де ступінь децентралізації дуже високий.
Дані таблиці показують також, що країни цієї групи по-різному розв'язують стандартне коло питань міжбюджетної політики: хто що робить, хто і які податки запроваджує, яким чином врегульовується фіскальний дисбаланс, який виникає в результаті відповідей на перші два запитання? Як видно з таблиці, простої відповіді на ці фіскальні питання немає.
Ознайомившись із наведеними в таблиці даними, можна зробити цікавий висновок: у всіх цих країнах місцеві бюджети у виконанні своїх видаткових повноважень залежать від трансфертів із центру. Як правило, частка трансфертів у сукупних місцевих видатках перебуває в діапазоні від 25 до 50 відсотків. Залежність від трансфертів спостерігається не тільки в дев'яти країнах, представлених у таблиці, а й у решті країн світу. Чим можна пояснити таке повсюдне поширення практики застосування трансфертів? Відповідь скрізь буде однаковою: виявляється, що для центрального уряду децентралізувати відповідальність за видатки завжди набагато легше та ефективніше, ніж децентралізувати джерела оподаткування.
Окрім власних доходів бюджетних установ, найкращими видами надходжень для місцевих бюджетів є ті, що збираються з відносно менш мобільних податкових баз і сплачуються громадянами, котрі мешкають саме на тій території, орган влади якої стягує податок. У багатьох країнах Заходу цим вимогам найбільше відповідає податок на нерухомість, хоч, наприклад, у Скандинавії, зокрема в Швеції та Норвегії, як альтернативу податку на нерухомість було вирішено запровадити додатковий податок на доходи фізичних осіб на місцевому рівні. Але хоч би який інструмент для забезпечення доходів місцевих бюджетів вибрали, кожна з країн стикається при цьому з проблемою вертикального та горизонтального фіскального дисбалансу місцевих бюджетів. Вертикальний дисбаланс - це ситуація, що виникає, коли навіть у найзаможнішому місцевому бюджеті країни розмір видаткових потреб на душу населення перевищує середньодушовий показник доходів. Горизонтальний дисбаланс виникає там, де існує значна різниця в доходній спроможності місцевих органів влади внаслідок відмінностей у обсягах податкових баз місцевих бюджетів.
З метою виправлення цих невідповідностей центральний уряд та органи управління вищих рівнів у країнах світу розробляють трансфертні програми для передачі бюджетних коштів місцевим органам влади. Трансферти вирівнювання створюються для пом'якшення небажаних зовнішніх фіскальних умов. Іншими словами, їх завдання полягає в тому, щоб "дозволити місцевим органам влади застосовувати при бажанні приблизно однакові ставки місцевих податків і при цьому мати можливість надавати населенню своїх територій приблизно однаковий обсяг бюджетних послуг".
Розробляючи програми трансфертів, різні країни використовують у цілому однакову методологію. Відмінності лежать у площині таких питань: що саме вирівнюється, ступінь вирівнювання, вибір фінансових інструментів, за допомогою яких сподіваються досягти вирівнювання, та способи визначення фіскальних розбіжностей.
Будь-яка доцільна система трансфертів вирівнювання, по-перше, спирається на формульний підхід, а, по-друге, повинна відповідатитаким вимогам:
Справедливість розподілу. Принцип справедливості передбачає однакове ставлення до бюджетів з аналогічними бюджетними потребами. Бюджетні потреби визначаються як різниця між видатковими потребами бюджету та його доходною спроможністю. Два місцеві бюджети з аналогічним рівнем видаткових потреб, але з різними за обсягом податковими базами, повинні отримувати такі трансферти, що допоможуть їм надавати приблизно однакові послуги при однакових ставках податків. Досягненню справедливості сприятиме застосування об'єктивних критеріїв при оцінці видаткових потреб і доходної спроможності.
Передбачуваність. Місцеві органи влади повинні мати змогу складати бюджет та плани на майбутні періоди, а це можливо лише за умови, якщо трансферти забезпечуватимуть стабільні притоки ресурсів протягом достатньо тривалого часу. Більш якісне планування бюджету дає змогу досягти ефективніших результатів бюджетних програм. За недосконалого бюджетного планування обсяги трансфертів з року в рік зазнають значних коливань.
Жорсткі бюджетні обмеження. Показники, що визначають обсяг трансфертів, повинні перебувати поза впливом з боку місцевих органів влади. Ці органи не повинні мати змоги збільшувати обсяг отримуваних
Loading...

 
 

Цікаве