WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Податкові надходження до бюджетів, їхня характеристика, роль і місце у доходах бюджетах - Курсова робота

Податкові надходження до бюджетів, їхня характеристика, роль і місце у доходах бюджетах - Курсова робота

податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи щодо запровадження податкових ставок - універсальний та диференційований. Універсальний підхід передбачає запровадження єдиної для усіх платниківставки, диференційований - декількох. За способом побудови ставки податку поділяються у грошовому вимірі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні.
Проценті ставки встановлюються щодо об'єкта оподаткування, який має грошовий вимір і показує, яку відсоткову частку певного об'єкта треба сплатити як податок.
Податкова квота - частка податку у доході платника. Вона може бути як в абсолютному, так і відносному вимірах. У податковій справі податкові квоти законодавчо не встановлюються.
Податкові пільги - повне або часткове звільнення від сплати податків і пониження загальної норми оподаткування. Усі податкові пільги можна згрупувати у такі чотири підгрупи: звільнення (повне або часткове) від сплати податку окремих осіб або категорій платників; повне або часткове звільнення об'єкта або податкової бази від оподаткування і використання неоподатковуваного мінімуму; зменшення належної до сплати за розрахунковий період суми податку і використання податкового кредиту; зменшення ставки податку.
У зв'язку з різним соціально-економічним призначенням податків у світовій фіскальній термінології існують різновиді таких обов'язкових платежів. Але усі податки поєднуються у відповідні групи, що класифікуються за певними ознаками: за економічним змістом об'єкта оподаткування; за формою взаємовідносин платника і держави; за рівнем запровадження; за способом справляння; за місцем зарахування.
За економічним змістом об'єкта оподаткування податки бувають: податки на доходи; податки на споживання; податки на майно.
Податки на доходи (прибутки) - це обов'язкові платежі, об'єктом оподаткування яких є доход або прибуток певного платника, який отримано протягом певного проміжку часу. Причому, податки на доходи передбачають оподаткування безпосередніх доходів у процесі їх отримання.
Податки на споживача - це обов'язкові платежі, що сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі споживання конкретних видів товарів чи інших вартостей.
Специфічною рисою податків на споживання є те, що вони справляються не в момент отримання доходу, а в процесі його використання. Такі податки запроваджуються для оподаткування податків фізичних та юридичних осіб з метою поповнення доходів бюджетів та регулювання співвідношення між споживанням і нагромадженням.
Податки на майно - обов'язкові платежі, які справляються із конкретних власників рухомого чи нерухомого майна, або в процесі передачі на них власності. Оцінка податкової бази може провадитися як у грошовому, так і в абсолютному вимірах (метрах квадратних, метрах кубічних, кіловаттах потужності тощо).
За формою взаємовідносин між платником і державою податки поділяються на прямі і непрямі. Цей поділ умовний і оправданий лише з теоретичних міркувань. Адже універсальні форми непрямих податків при перенесенні їх справляння із сфери реалізації у сферу виробництва мають багато ознак прямого оподаткування.
Прямі податки - це податки, що встановлюються безпосередньо щодо платника, який сплачує їх до бюджету держави, і обсяги таких податків залежать від податкової бази.
Непрямі податки - це податки, які справляються до бюджету за допомогою цінових механізмів, причому конкретні платники податків не завжди є їхніми носіями. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів, робіт та послуг і їхній обсяг для окремого платника - носія податку визначається обсягом споживання та не залежить від його доходів.
Залежно від органу влади, який встановлює податки, тобто за рівнем запровадження, податки бувають загальнодержавними та місцевими.
Загальнодержавні податки - це обов'язкові платежі, що встановлюються найвищими органами влади, а іноді й управління, в державі і є обов'язковими для справляння на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються.
Місцеві податки - це обов'язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади й управління базового рівня і їхнє справляння є обов'язковим лише на певній території. Встановлення місцевих податків можливе за трьома варіантами:
1. Встановлення місцевих податків згідно з обов'язковим переліком, який затверджується найвищим у державі органом влади.
2. Встановлення місцевих податків як надбавок до загальнодержавних.
3. Автономне запровадження місцевих податків місцевими органами влади чи управління без будь-яких обмежень з боку центральних загальнодержавних органів влади.
За способом справляння податки бувають розкладні та квотарні, або окладні. Розкладні податки - це історична форма справляння податків. Вона відповідала низькій податковій техніці.
Механізм оподаткування був наступним: спочатку уряд визначав загальну суму податкових надходжень, яка необхідна була для фінансового забезпечення функціонування держави, потім ця сума розподілялась між адміністративними одиницями залежно від обраного масштабу.
Пізніше уряд адміністративної одиниці доводив до кожного платника відповідну суму нарахованого податку.
За квотарних, або окладних податків для кожного платника нарахована до сплати сума податку визначається залежно від обсягу податкової бази або об'єкта оподаткування і ставок (квот) податку.
Залежно від порядку зарахування податки поділяються на регульовані та закріплені (директивні). Регульовані податки - це податки, які можуть зараховуватися до різних бюджетів, тобто держава розподіляє їх між рівнями бюджетної системи.
В основному в якості регульованих виступають загальнодержавні податки. Закріплені або директивні податки - це податки, які повною мірою надходять до певного, причому тільки одного, бюджету. В якості директивних можуть бути як загальнодержавні, так і місцеві податки.
Завдяки з'ясуванню сутності та єдності податків можна дійти важливого висновку щодо необхідності чіткого розмежування об'єктивного існування податків з притаманними їм функціями та процесу їхнього використання державою в проведенні податкової політики.
При цьому не менш важливою проблемою є з'ясування принципів оподаткування, орієнтирів організації податкової системи, критеріїв взаємин між фіском і платниками.
Вже кілька століть поспіль проводиться невчухаюча дискусія стосовно цих проблем. В тій чи іншій мірі зусилля авторів спрямовані на перетворення системи оподаткування в інструмент соціально-економічної політики - розвиток продуктивності господарювання, покращення становища платників, економічний ріст взагалі.
В середині ХVІІ ст. Уільямом Петті сформульовані основні способи послаблення незадоволення платників податків. Він стверджував, що людей дратує податок вищий ніж на сусідів, тому податок повинен бути пропорційним:
ў Платники ремствують, коли
Loading...

 
 

Цікаве