WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Управління міжбюджетними відносинами та шляхи їх удосконалення - Курсова робота

Управління міжбюджетними відносинами та шляхи їх удосконалення - Курсова робота

всіма органами місцевого самоврядування податків вони складуть 5-8 відсотків їх доходів; що суттєво не зміцнить фінансову базу. На наш погляд, вирішення цього питання можливе шляхом корінної реформи системи доходів місцевих бюджетів.
У більшості розвинутих країн зміцнення фінансової бази місцевих бюджетів досягалось не за рахунок розширення місцевих податків і зборів. В західноєвропейських країнах, а також у США і Канаді існує, як правило, не більше трьох-п'яти основних місцевих податків, в тому числі тільки один, у крайньому випадку два, які забезпечують переважну частку надходжень місцевих бюджетів. Місцеві органи влади встановлюють їх розміри, порядок сплати, базу оподаткування та пільги. На практиці основними місцевими податками в Україні можуть стати податок на майно юридичних осіб та податок на нерухоме майно фізичних осіб.
У порівнянні з іншими формами місцевих податків ці податки мають ряд переваг. Все майно фізичних і юридичних осіб розміщене на території, що знаходиться у підпорядкуванні місцевих органів влади. За своєю суттю ці податки фіксовані, їх легко вирахувати та зібрати.
Досвід країн з розвинутою економікою засвідчує, що поступово податок на майно стає основним дохідним джерелом місцевих бюджетів, незважаючи на різні підходи до визначення розміру цього податку, об'єкта оподаткування, а також надання пільг. Найбільш характерним щодо цього є приклад США. До 30-х років податок на майно юридичних і фізичних осіб був найважливішим джерелом доходів штатів. Пізніше він, став надходити до місцевих бюджетів. Необхідно зауважити, що на різних територіях країни є значні відмінності в обчисленні і справлянні податку на майно.
Від сплати податку, як правило, звільняються освітні, благодійні організації та некомерційні установи. Майно, що належить офіційним владним структурам, також не обкладається податком.
Податок на майно стягується виходячи з економічного стану власності, а не від величини одержуваного доходу. Податок на майно сплачується у грошовій формі, тому можуть виникнути ускладнення у тих платників, які володіють значним майном, але не мають достатніх поточних доходів. До таких платників належать пенсіонери та інші особи окремих соціальних груп з метою їх захисту від податкового перевантаження. Система податкових привілеїв звичайно називається системою запобіжників, що бувають в основному двох типів. Суть одного з типів полягає в "шротовому" підході, при якому податковий тягар визначається у вигляді фіксованого відсотка доходу сім'ї. При цьому будь-який податок, що перевищує вказану частину доходу, вважається "надлишковим" і служить основою для надання пільг. Та частина доходу, яка вважається прийнятим податковим тягарем, і є пороговим рівнем.
Інший підхід пов'язаний із застосуванням "плаваючої шкали". При цьому ніякий поріг не визначається. Замість цього фіксований відсоток податку на майно зменшується у відношенні до кожного платника податку в межах будь-якої дохідної категорії. Процент знижки зменшується із зростанням доходів. [47, с.20]
Викладені вище принципи вирахування і стягнення податку на майно необхідно враховувати при впровадженні податку на майно в Україні. Сьогодні можна стверджувати, що вирішення питання стійкості фінансової бази місцевого самоврядування можна досягти шляхом розширення місцевих податків за рахунок введення податку на майно юридичних осіб і податку на нерухоме майно фізичних осіб. При введенні вказаних податків поряд з названими виїде їх перевагами слід також зазначити, що ці податки певною мірою покращили б всю систему оподаткування в Україні в напрямі досягнення оптимального співвідношення між прямими і непрямими податками, а також відповідальності податкової системи платоспроможності населення.
Не можна не враховувати і негативних боків, що притаманні податкам на майно. Ці податки не користуються популярністю серед населення, хоча їм властива прозорість, що є бажаною для будь-якого податку. Виникають певні ускладнення також з оцінкою майна. Податки на майно мають тверду ставку, а це свідчить про їх регресивність, тобто величина податку не залежить від величини доходу. Разом з тим, ці податки мають менше, негативних боків у порівнянні з іншими, як прямими, так і непрямими, податками.
В країнах з ринковою економікою регіональні бюджети мають досить значну дохідну частину, але не достатню для забезпечення регіону. Тому з вищестоящих бюджетів виділяються дотації, субвенції та надаються субсидії. Дані вище визначення бюджетних трансфертів за змістом покладені нами в основу класифікації прямих бюджетних трансфертів у зарубіжних країнах. Обмовка " за змістом " має тут принципове значення, оскільки в різних країнах один і той же вид прямих бюджетних трансфертів може називатися по-різному. Так, у деяких країнах бюджетні дотації складаються з кількох різних трансфертів, що надаються за певних умов місцевим колективам: у Росії - це бюджетна дотація, федеральний трансферт; у Франції - глобальна дотація на функціонування, дотація на компенсацію податкових пільг та зниження ставок оподаткування, фонд компенсації ПДВ. У деяких країнах - це один трансферт, який правда, може називатися по-різному: у ФРН - додаткові дотації для земель та ключові дотації для комун; у Польщі - генеральна субвенція; у Швеції -незв'язана субсидія; у Латвії - бюджетна субсидія; був лише один термін -бюджетні субвенції", яким(за змістом) називали бюджетні дотації; з 1996 р. він був замінений на більш адекватний, на наш погляд, термін - бюджетна дотація.
Таке ж розмаїття характерне і для субсидій: у ФРН їх називають "допомога ", "дотація "; у Франції - спеціальні субвенції, глобальна дотація на устаткування; в Польщі - спеціальні дотації (на самостійно розроблені програми видатків); у Швеції - цільові субсидії. Бюджетні субвенції виступають у Росії під цією назвою; у ФРН - цільові дотації для комун; у Франції - глобальна дотація на децентралізацію; у Польщі - спеціальні дотації (згідно із законодавством та переданими від держави завданнями); у Латвії - бюджетні гранти; у Литві - спеціальні субсидії. Класифікація за містом основних видів прямих бюджетних трансфертів, що практикуються у різних країнах, подана в таблиці табл. 4.1 . Яким вимогам має відповідати оптимальна система прямих бюджетних трансфертів (ПБТ)? На нашу думку, вона повинна:
Таблиця 4.1
Термінологічне оформлення ПБТ у різних країнах,
Країна
Бюджетна
дотація Бюджетна субсидія
Бюджетна
субвенція
Росія
Бюджетна дотація
Федеральний
Трансферт Чисті взасморозрахунки
Бюджетна
Субвенція
ФРН
землі
комуни
Додаткові дотації
Ключові дотації
Допомога на інвестиції
Дотації на виконання спільних завдань
Структурний фонд
Допомога на інвестиції
Дотації на обслуговування боргу
Структурний фонд
Цільові дотації
Франція
Глобальна дотація на функціонування
Дотація на
компенсацію
податкових пільг
та знижок податків
Фонд компенсації ПДВ Глобальна дотація на
Устаткування
Спеціальні субвенції
Глобальна дотація
на
децентралізацію
Польща
Субвенція
генеральна
Дотації на самостійно розроблені
програми
Loading...

 
 

Цікаве