WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансові ресурси інвестування та інструменти залучення капіталу. Типи і способи фінансування інвестиційного процесу - Контрольна робота

Фінансові ресурси інвестування та інструменти залучення капіталу. Типи і способи фінансування інвестиційного процесу - Контрольна робота

(відстрочка платежу), а також кошти, що надаються міжнародними фінансовими інституціями чи державами одна одній.
Спонсори - це юридичні та фізичні особи, що надають підтримку в інвестуванні проектів. Спонсорство, як правило, підтримується державою. Цей фінансовий ресурс не підлягає оподаткуванню. Спонсори, беручи участь в інвестуванні, звичайно не отримують прямих доходів, але вони мають непрямі доходи завдяки рекламі, розширюючи свої ринки збуту, підвищуючи свій імідж та рейтинг.
З метою залучення капіталу для інвестування суб'єкт інвестиційної діяльності використовує різноманітні фінансові інструменти. Фінансові інструменти - це контракти, результатом яких є поява певної статті в активах одного суб'єкта і статті у пасивах іншого суб'єкта фінансування (Таблиця 2.3).
За рішенням Ради з стандартів фінансового обліку (FASB - США) до фінансових інструментів, в першу чергу, відносяться:
- фінансові заборгованості - закладні, облігації та інші форми (засоби) фінансування шляхом одержання позичок;
- фінансовий капітал - акції та інші інструменти, що є свідченням власності.
Фінансовий інжиніринг - це об'єднання або розділення (подрібнення) існуючих фінансових інструментів з метою створення нових фінансових інструментів.
Існуючі (традиційні) фінансові інструменти розподіляються на дві групи: комерційні та фондові. Комерційні інструменти обслуговують товарообіг і певні майнові угоди. Фондові - це ті, що обертаються на фондових біржах.
Розглянемо головні види фінансових інструментів (рис. 28).
Фінансові заборгованості - це пасиви, які визначають сумарний розмір фінансових вимог (домагань) на активи компанії. Можуть визначатися як сумарні активи за мінусом власного капіталу компанії.
Застава - це борговий фінансовий інструмент, забезпечений правом на нерухомість. Якщо борг своєчасно не сплачується, закладна дає право кредитору на продаж закладеного майна. Застава засвідчується у нотаріальній конторі, реєструється у поземельній книзі (іпотеці)[32, c. 94].
Облігація - це борговий цінний папір, який свідчить про внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язаність відшкодувати йому у певний строк номінальну вартість цього паперу та фіксований процент. Облігації являють собою фінансові інструменти державних позик, позик місцевих органів влади або компаній та підприємств. Облігації внутрішніх державних і місцевих позик випускаються тільки на пред'явника, а облігації підприємств бувають як іменні, так і на пред'явника. На облігаціях вказується розмір фіксованого процента та строк його виплати. Іноді випускаються безпроцентні (цільові) облігації, на яких вказується товар або послуга, під які вони випущені.
Скарбницькі зобов'язання держави - це державні цінні папери, що розміщуються добровільно серед населення, які затверджують внесення їх власниками грошових коштів в бюджет і дають право на одержання фіксованого доходу впродовж всього часу володіння цими цінними паперами. Скарбницькі зобов'язання звичайно випускаються терміном від 5 до 25 років. Доход від них сплачується у році, наступному після року їх придбання. Виплата доходів здійснюється щорічно за купонами або при відшкодуванні зобов'язань шляхом нарахування процентів до номіналу без щорічних виплат. Звичайно середньострокові скарбницькі зобов'язання випускаються терміном від 1 до 5 років, а короткострокові - на строк 3, 6 та 12 місяців. Середньо- та короткострокові зобов'язання не мають купонів, тобто повернення боргу здійснюється разом з нарахованими процентами одночасно [8, c. 6].
Вексель - боргове зобов'язання, що затверджує безумовну сплату власнику (векселеодержувачу) певної суми боргу і в певний строк векселедавцем. Розрізняють прості та переказні векселі.
Простий вексель (соло-вексель) має просте (нічим не зумовлене) зобов'язання сплатити кредитору (власнику векселя) векселедавцем певну суму, у певний строк і в певному місці.
Переказний вексель (тратта) випускається і підписується кредитором (трассантом) як наказ боржнику (трассату) сплатити в зумовлений строк певну суму третій особі (ремітенту) або пред'явнику. В першому випадку вексель підписує векселедавець (боржник), у другому - кредитор. У першому випадку власником векселя є кредитор, у другому - третя сторона або пред'явник, що купив тратту. Безумовність зобов'язання означає, що відмова від платежу приведе до примусової сплати боргу за простим векселем.
Векселедавцем може бути держава (центральні та місцеві органи влади, банки, комерційні структури).
Скарбницькі (державні) векселі - це короткострокові зобов'язання держави зі строком (терміном) відшкодування 3, 6 та 12 місяців.
Для інвестора скарбницький вексель має перевагу, скажімо, перед іншим державним цінним папером - облігацією через те, що він наперед знає суму, яку він одержить за векселем, бо вона зумовлена в документі. Крім того, прибутковість скарбницьких векселів завжди трохи вища за облігаційну.
Банківські векселі випускаються фінансово-кредитними установами або емісійними синдикатами (об'єднаннями банків). Банківський вексель - це короткострокове боргове зобов'язання, що надає його власникові право одержати вкладену у векселі суму в період погашення (відшкодування). Дохід інвестора визначається як різниця між ціною номіналу і ціною продажу банківського векселя.
Найбільш ліквідні векселі, що мають гарантію першокласних банків (аваль). Аваль - це запис на обрізі векселя стосовно цієї гарантії. Звичайно такі векселі видаються покупцю під заставу товаросупроводжувальних документів для подальшої передачі продавцю [11., с. 169].
Заощаджувальні сертифікати банків - це письмові свідоцтва кредитної установи про депонування грошових коштів, які затверджують право вкладника на одержання через певний період часу цього внеску і процентів за ним. Заощаджувальні сертифікати видаються фізичним особам на певний строк із зумовленим в угоді процентом або до запитання. Якщо власник сертифіката знімає внесок раніше зумовленого строку, йому сплачується знижений процент.
Депозитні сертифікати банків видаються, головним чином, юридичним особам. Це строкові сертифікати з кредитними номіналами і з зумовленими процентами. Як боргові зобов'язання банків, вони можуть бути іменними та на пред'явника, що дає їм змогу вільно обертатися на вторинному ринку. Ринкова ціна сертифіката на пред'явника залежить від кон'юнктури ринку цінних паперів та поточної ставки для інструментів цього класу.
Ф'ючерс - це фінансовий інструмент (цінний папір), що обертається на організованих біржах. Це контракт, який зобов'язує поставити певний товар (товари) у призначений строк за зумовленою ціною. До призначеного строкуф'ючерс може обертатися на біржі багато разів, змінюючи власника. Розрахунки проводяться через клірингову палату, що обслуговує біржу.
В таблиці 2.4 наведено механізм біржової торгівлі ф'ючерсами.
Форвардні контракти Це позабіржові строкові валютні операції, які здійснюються банками та корпораціями по телефону чи телексу на договорних засадах. В останні роки форвардні контракти дедалі частіше застосовуються для обслуговування товарно-сировинних постачань у майбутньому за обговореними цінами. У цьому випадку форвард виступає як
Loading...

 
 

Цікаве