WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансові ринки: зовнішні та внутрішні - Реферат

Фінансові ринки: зовнішні та внутрішні - Реферат

коли їх приплив нівелює наявні зовнішньоторговельні проблеми.
Така ситуація характерна для багатьох ринків, що розвиваються, в т.ч. і для України. У передкризовий період занижений курс твердої іноземної валюти викликає підвищений попит на неї і збільшує обсяги імпорту. Торговий баланс погіршується і може стати (чи вже є) від'ємним. Урівноваження попиту і пропозиції на валюту досягається за рахунок термінових іноземних валютних ін'єкцій (більшою мірою це кредитні транші міжнародних фінансових організацій і комерційні позики, меншою - прямі і портфельні іноземні інвестиції) та інтервенцій з валютних резервів центрального банку. Наступне використання іноземного капіталу не завжди є продуктивним, тобто часто превалюють міркування не перспективного, а поточного характеру. Погашаються борги, поповнюються резерви центральних банків для підтримки національної валюти, а розвиток виробництва, в т.ч. експортоорієнтованого, залишається пригніченим. Збільшення імпорту при сповільненні експорту логічно потребує постійних додаткових валютних ресурсів. За таких обставин міжнародний рух капіталу спекулятивно прискорюється і поглиблює негативні тенденції в реальній економіці. Спекулятивний цикл "іноземний капітал - збільшений імпорт - додаткові валютні потреби - додатковий іноземний капітал" самовідтворюється у зростаючих масштабах. Припиняється така фінансова "гонка" шляхом девальвації національної валюти, чого і домагались міжнародні спекулянти. В Україні подібна ситуація виразилась у зниженні після серпня 1998 р. курсу гривні відносно долара США більш ніж у три рази. Підтвердженням на користь можливості здійснення намірів спекулятивної лібералізації стала відмова від нормативного курсоутворення в рамках валютного "коридору" і запровадження практики плаваючих курсів. За відсутності (чи недостатності) зовнішнього фінансування і слабкості внутрішніх джерел відтворення очікується подальше падіння гривні.
Виділимо і проаналізуємо наступні чотири основні форми прояву спекулятивної діяльності на фінансових ринках:
- ажіотажний розвиток і відокремлене (без базових активів) застосування строкових похідних фінансових інструментів - опціонів, ф'ючерсів, форвардів, варантів;
- невиправдана, фіктивна капіталізація акцій і вартості капіталу за умов переважання нерелевантної (тобто нетотожної дійсній вартості активів) інформації;
- генерація потоків євровалют і "доларизація " регіональних фінансових систем;
- боргове перевантаження структури капіталу корпоративних учасників на мікрорівні і надмірні державні позичання на макрорівні.
Масштаби ринку строкових похідних фінансових інструментів досить значні. Зустрічаються різні оцінки вартості деривативів у глобальному економічному середовищі: від 103,5 трлн дол. США до 150 трлн дол. [6, 17]. У статті "До нового Бреттон-Вуду" Л.Ларуш наводить дані про існуючий у світових масштабах вражаючий розрив між вартістю реальних активів і оцінкою деривативів як фіктивного капіталу напередодні кризи 1997-1998 років [7, 30-31]. Загальний обсяг деривативних угод у 1997 р. сягнув позначки 130 трлн дол. США, в тому числі у банківській сфері Сполучених Штатів Америки - 30 трлн дол. Це значно перевищує ВВП не тільки США (на 2000 р. орієнтовно 9,3 трлн дол. США), а й всіх країн світу (на 2000 р. орієнтовно 31 трлн дол.) [8, 86].
На розвинутих ринках досить значною є капіталізація активів корпорацій у високотехно логічних сферах бізнесу. Так, наприклад, на кінець 1996 р. корпорація ІВМ, ринкова вартість якої становила 70,7 млрд дол.США, мала основні фонди на суму 16,6 млрд дол. Для компанії Microsoft на той час дані показники знаходились на рівні відповідно 85,5 млрд дол. США та близько 1 млрд дол. У перший післякризовий 1999 р. капіталізація акцій Microsoft становила 500 млрд дол. США - 1 місце в світі, згідно з минулорічним рейтингом "World Top - 500" [9, 62; 10]. Різницю між ринковою капіталізацією акцій і вартістю основних фондів бізнесових структур можна пояснити як розмір завищеного інвестиційного очікування, "фінансовий міраж-пастка" для наївних інвесторів.
Рис.1. Обсяги ВВП і банківських деривативів у США в 1997 р. (трлн дол.)
Рис.1 свідчить, що сумарні банківські деривативи в американській економіці більш ніж у три рази переважають ВВП країни. Рис. 2 дає порівняльну характеристику обсягів реальних активів і деривативних спекуляцій компанії J.P.Morgan у 1997 році. Двадцятитрьох кратний дисбаланс - 270 млрд дол. США активів компанії і 6,2 трлн дол. деривативів - є яскравим прикладом "мильної бульбашки" на фінансових ринках.
Звичайно, що в основі дисбалансу між реальною і фіктивно капіталізованою оцінкою активів є нерелевантна інформація про стан і перспективи фінансових уподобань ринкових контракторів. Відомо, що фінансові ринки базуються на далеко не досконалій інформації. Асиметричність попиту і пропозиції в інформаційному просторі є характерною ознакою розвитку фінансових ринків взагалі. Зацікавлені учасники можуть зменшувати цю асиметрію, поповнюючи необхідну інформацію та оцінюючи останню з точки зору нетто-вигідної позиції. Але така оцінка часто є інтуїтивною та обмежується жадобою збагачення під час фази росту ринків. Роль психологічного фактора в спекулятивній орієнтації є незапереч ною. [При цьому доречно згадати Дж.М.Кейнса і сформульований ним основний психологічний закон споживання (нагромадження), зміст якого полягає в тому, що люди схильні збільшувати споживання з ростом доходу, але не пропорційно останньому. В результаті частка інвестиції в сукупному доході зростає].
Рис.2. Обсяги активів і деривативів компанії J.Р.Morgan (вересень 1997 р.)
Підтвердженням цього є так званий "ефект багатства", суть якого полягає в тому, що значна частина вільних коштів населення розвинутих країн вкладається в акції і кількісна оцінка таких пайових здобутків коливається разом зі змінами капіталізації (чи рекапіталі зації) вартості акцій. За сприятливих умов відзначається зростання схильності до фондового інвестування при одночасному зменшенні обсягів заощаджень. Так, середній пакет акцій американської сім'ї є порівнянним з її річним доходом, в Англії аналогічне співвідно шення становить 65%, в Німеччині та Франції - 20% [12, 87]. Звісно, що збитки при кон'юнктурних змінах можуть бути досить відчутними. Тільки у 1995-1998 рр. збільшення капіталізації американських фірм підвищило загальну вартість активів, що належать фізичним особам США, більш ніж на 10 трлн дол. США[13, 5].
Значний тиск на регіональні фінансові системи чинить емісія євро загальною ємністю 8 трлн дол. США [8, 87]. Утворюючи на цьому ринку частку 2/3 і таким чином домінуючи на ньому, американський долар фактично перетворився на міжнародний генератор позичкового капіталу поза юрисдикцією Федеральної резервної системи США. Безперешкод ний андерайтинг (тобто розміщення) євродоларів забезпечується функціонуванням американської валюти в якості резервних світових грошей. Тому зростання цін на нафту в 1973, 1979 і в 2000 рр. обумовило значне доларове поповнення валютних рахунків країн-членів ОПЕК та інших експортерів "чорного золота". [Підвищення цін на нафту восени 1973 р. у чотири рази збільшило доходи країн-експор терів цього продукту, які мали надлишок активів платіжного балансу. Але, з іншого боку, імпортери нафти зіткнулися з різними формами дефіциту, пов'язаними з дорожнечею енергоресурсів]. Згодом ці нафтодолари безперешкодно розміщувались на глобальних фінансових ринках, забезпечуючи кредитні потреби менш
Loading...

 
 

Цікаве