WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → «Чорні дірки» у державних фінансах - Реферат

«Чорні дірки» у державних фінансах - Реферат

підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи" перед Кабінетом Міністрів України було поставлено завдання прискорити підготовку законів "Про фінансовий контроль в Україні" і "Про державний контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб". Проте цей указ передбачав, передусім, наділити широкими повноваженнями внутрішній урядовий орган фінансового контролю - ГоловКРУ. Свідомо було поставлено мету не реформувати державний фінансовий контроль (зі строгим виділенням повноважень зовнішнього і внутрішнього державного контролю), а надати урядовому контролю роль головного органу в системі державного фінансового контролю. Такий підхід був унормований згодом у Стратегії розвитку системи державного фінансового контролю, що здійснюється органами виконавчої влади [4] та Концепції розвитку внутрішнього державного фінансового контролю [5].
Нині накопичується досвід взаємодії контрольних органів з інститутами державної влади. Відпрацьовуються контрольні механізми, які дають змогу ефективно впливати на процеси управління державними фінансами і державною власністю. Так, Бюджетним кодексом України визначено, що на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль і оцінка ефективності використання бюджетних коштів Рахунковою палатою та ГоловКРУ (відповідно до його повноважень, визначених законом). Стаття 113 Бюджетного кодексу України зараховує здійснення контролю за ефективним використанням коштів державного та місцевих бюджетів до компетенції ГоловКРУ. Але ГоловКРУ не може внаслідок специфіки своєї діяльності оцінювати прийняті управлінські рішення щодо ефективності використання держаних коштів центральними органами виконавчої влади, зокрема Кабінетом Міністрів України. Тобто можна стверджувати, що оцінка ефективності цим органом контролю здійснюється "усічено", без урахування якості управлінських рішень, їх впливу на ефективне використання коштів.
Слід зазначити, що механізм здійснення контролю в кодексі не розкрито, а його зміст не визначено. Передбачали, що ці питання будуть деталізовані в Законі України "Про державний фінансовий контроль в Україні". Але дотепер не виконано вимоги п. 5 "Прикінцевих положень" кодексу щодо розробки Закону України про державний фінансовий контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальності за бюджетні правопорушення.
По суті сьогодні державний контроль є звичайним набором міністерств, відомств і установ, які виконують неузгоджені, роз'єднані і невпорядковані контрольні функції. Ці функції, статус і сфери контрольної діяльності визначають різні закони, укази Президента України, постанови уряду та інші нормативно-правові акти, які найчастіше не лише не забезпечують системності державного фінансового контролю, а навпаки, призводять до дублювання і паралелізму в його здійсненні. Усе це свідчить про те, що назріла гостра необхідність навести лад у цій важливій сфері державного управління.
Нині в країні склалася, з одного боку, надмірно розгалужена, а з іншого - недостатньо мобільна та дієздатна система органів державного фінансового контролю.
На думку багатьох дослідників, найвищим органом фінансового контролю є Рахункова палата України, її регіональні управління. Доти доки не буде досягнуто взаєморозуміння між парламентом, урядом та Президентом України щодо рішення цього питання, не буде і реального результату. Сьогодні навіть не робляться спроби створити узгоджувальну комісію або робочий орган з розробки загальної Концепції. Що ж потрібно зробити щоб сформувати єдине трактування принципів Концепції, її опорних положень?
Для цього парламенту слід сформувати робочу групу або якийсь інший орган з відповідними функціями і компетенцією (таку пропозицію давно внесено Рахунковою палатою на розгляд парламенту). Потім, спираючись на Концепцію, створювати законодавчу базу регулювання державного фінансового контролю.
Для прикладу, в Росії висловлюють думки про необхідністьо сформувати під головуванням Президента РФ Раду із координації органів державного контролю. Заступником або секретарем ради міг би бути начальник Контрольного управління Президента РФ або Голова Рахункової палати РФ [6]. А. А. Ахпалов вважає, що "для координації діяльності органів державного фінансового контролю може бути створена Координаційна рада при Президентові РФ. Головою Координаційної ради повинен бути голова Рахункової палати Росії" [7]. Можливо, Україні варто перейняти такий досвід?
Актуальним і виправданим є створення при Рахунковій палаті спеціалізованого науково-дослідного інституту (до речі такий інститут функціонує вже не один рік при Рахунковій палаті Російської Федерації), який повинен здійснювати методологічне (і програмне) забезпечення єдиної системи державного фінансового контролю в Україні, розробку й упровадження в практику державного фінансового контролю єдиних стандартів і методик проведення експертиз проектів бюджетів, методик оцінювання ефективності національних і державних соціально-економічних проектів і програм з урахуванням фінансових ризиків; створювати інформаційну й аналітичну бази для наступного формування й діяльності регіональних управлінь Рахункової палати.
Проблема визначення місця та ролі будь-якого органу контролю досить складна та багатоаспектна. Її начала не тільки у змістовній суті державного фінансового контролю, а й конституційному устрої України.
Очевидно, доцільно конституційні установлення про Рахункову палату України, Голову Рахункової палати, устрій Рахункової палати в регіонах України об'єднати в окрему статтю Основного закону України, аналогічно до положень про Конституційний Суд і Прокуратуру України. Ці установчі норми могли б міститися в розділі Конституції України, присвяченому органам державного контролю і нагляду.
Результативність діяльності Рахункової палати залежить від установлення конституційної відповідальності органів і організацій, державних службовців, які не забезпечили виконання нормативно встановлених параметрів (показників) бюджетів різних рівнів і соціально-економічних програм і, отже, спричинили чи могли спричинити збитки для прав, свобод і законних інтересів громадян, а також інтересів суспільства і держави загалом. Водночас, як справедливо зазначають Ю. Дмитрієв і Ф. Ізмайлова, в оцінюванні порушень самих конституційних норм виникають істотні труднощі, особливо це стосується так званих норм принципів, що мають програмно цільовий, декларативний характер [8].
Найважливішою функцією Рахункової палати має бутирозробка пропозицій із вдосконалення фінансового, бюджетного, податкового і митного законодавств. Для цього її доцільно було б наділити правом законодавчої ініціативи.
Саме тому аудиторська діяльність Рахункової палати повинна мати важливу відмінність, а саме: предметом перевірки Рахункової палати є не тільки дані фінансового контролю, а й управлінського обліку, без чого неможливо оцінити ефективність та раціональність використання державних фінансів.
Крім законодавчої, серед провідних функцій Парламенту України, як і будь-якої держави, є контрольна функція. По-перше, державний фінансовий контроль, здійснюваний у формі зовнішнього контролю, як ми зазначали вище, дає змогу оцінити об'єктивність та достовірність зроблених прогнозів і виконання макроекономічних параметрів соціально-економічного розвитку країни виконавчою владою, перебіг реалізації державних програм та проектів, своєчасність та повноту виконання бюджетних призначень, інформацію про виконання
Loading...

 
 

Цікаве