WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Еволюція світової валютної системи - Реферат

Еволюція світової валютної системи - Реферат

д. При цьому вони тісно переплітаються, а вирішальними стають певні фактори:
темп інфляції;
стан платіжного балансу;
різниця процентних ставок у різних країнах;
діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції;
ступінь використання визначеної валюти на євроринку та в міжнародних розрахунках;
прискорення чи затримка міжнародних платежів;
ступінь довіри до валюти на національному та світових ринках;
валютна політика.
Є такі основні теорії регулювання валютного курсу: теорія паритету купівельної здатності, теорія регульованої валюти, теорія ключових валют, теорія фіксованих паритетів та курсів, теорія плаваючих валютних курсів, нормативна теорія валютного курсу. Загальними рисами цих теорій є заперечення теорії трудової вартості, вартісної основи валютного курсу, товарної природи грошей.
Теорії регулювання валютного курсу виконують дві функції: ідеологічну (спрямована на обґрунтування життєздатності ринкової економіки) і практичну (розроблення методів регулювання валютного курсу як складової валютної політики).
Криза валютної системи: поняття, види
Поняття кризи світової валютної системи виникло з кризою першої світової валютної системи. Під кризою світової валютної системи розуміють загострення валютних протиріч, різке порушення її функціонування, що проявляється в невідповідності структурних принципів організації світового валютного механізму зміненим умовам виробництва.
Періодичні кризи світової валютної системи займають відносно довгі історичні періоди: криза золотомонетного стандарту тривала близько 10 років (1913-1922), Генуезької валютної системи - 8 років (1929-1936), Бреттонвудської - 10 років (1967-1976). Криза світової валютної системи веде до знищення старої системи та заміни її новою, що забезпечує відносну валютну стабілізацію.
Основні етапи створення світової валютної системи:
Становлення, формування передумов, визначення принципів нової системи; при цьому зберігається її спадкоємний зв'язок з попередньою системою.
Формування структурної єдності, завершення побудови, поступова активізація принципів нової системи.
Створення повноцінно функціонуючої нової світової валютної системи на базі закінченої й органічної цілісності її елементів.
Услід за цим настає період, коли валютно-економічний стан окремих країн покращується, а світова валютна система відповідає у визначених межах умовам та вимогам економіки та функціонує відносно ефективно в інтересах провідних країн.
Розрізняють локальні валютні кризи, що вражають окремі країни чи групу країн навіть за відносної стабільності світової валютної системи, циклічні валютні кризи - прояви економічних криз, спеціальні валютні кризи, що зумовлені різними факторами: криза платіжного балансу, криза, викликана надзвичайними обставинами і т. д.
Паризька валютна система
Перша валютна система. Стихійно сформувалася в ХІХ ст. після промислової революції на базі золотого монометалізму у формі золотомонетного стандарту. Юридично оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції в 1867 р., яка визнала золото єдиною формою світових грошей. За цих умов не існувало відмінностей між національною та світовою валютними системами (тільки монети приймались до платежу за своєю вагою).
Структурні принципи:
Основа - золотомонетний стандарт.
Кожна валюта мала свій золотий вміст (Великобританія - з 1816 р., США - з 1937 р., Німеччини - з 1875 р., Франція - з 1878 р., Росія - 1895-1897 рр.). Відповідно до золотого змісту валют установлювалися їхні золоті паритети. Валюти вільно конвертувалися в золото.
Склався режим вільно плаваючих курсів валют з урахуванням ринкового попиту та пропозиції, але в межах золотих крапок.
У 1913 р. провідну роль у міжнародних розрахунках відігравав фунт стерлінгів - 80 %.
З кінця ХІХ ст. простежується тенденція до зменшення долі золота в грошовій масі (у США, Франції, Великобританії з 28 % у 1972 р. до 10 % у 1913 р.). Міжнародні розрахунки здійснювались, головним чином, з використанням тратт (переказних векселів), виписаних у національній валюті, переважно в англійській.
Регулюючий механізм золотомонетного стандарту припиняв діяти під час економічних криз (1825 р., 1836-1839 рр., 1847 р., 1855 р. та ін.).
Генуезька світова валютна система
Друга світова валютна система. Юридично оформлена міждержавною угодою на Генуезькій міжнародній економічній конференції в 1922 р.
Принципи:
Основа - золото й девізи (іноземні валюти для міжнародних розрахунків). Грошові системи 30-ти країн базувались на золото-девізному стандарті.
Збережені золоті паритети. Конверсія валют у золото почала здійснюватись не тільки безпосередньо (США, Франція, Великобританія), а й побічно, через іноземні валюти (Німеччина та ще 30 країн).
Відновлений режим вільно змінних валютних курсів.
Валютне регулювання проводилось у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій та нарад.
У 1922-1928 рр. настала відносна валютна стабілізація. Її ненадійність полягала в тому, що замість золотомонетного стандарту було введено урізані форми золотого монометалізму. Процес стабілізації валют розтягнувся на кілька років, що створило умови для валютних війн. Методи валютної стабілізації визначили її хиткість. Стабілізацію валют було проведено за рахунок іноземних кредитів. США, Великобританія та Франція використовували важкий валютно-економічний стан низки країн для нав'язування їм обтяжливих умов міжурядових позик.
Під впливом закону нерівномірності розвитку після Першої світової війни валютно-фінансовий центр перемістився з Західної Європи до США.
Валютна стабілізація закінчилася кризою.
Головні особливості світової валютної кризи (1929-1936 рр.):
циклічний характер;
структурний;
великий термін;
виключна глибина та гострота;
надзвичайна нерівномірність розвитку.
У цей період почали формуватися регіональні валютні угрупування - валютні блоки: стерлінговий, доларовий та золотий. Характерним було те, яка курс залежних валют прикріплювався до валюти країни, що керувала угрупованням; забезпеченням залежних валют були її казначейські векселі й облігації державних позик; міжнародні розрахунки країн, що входили до блоку, здійснювалися у валюті країни - гегемона, їхні валютні резерви зберігалися в цій країні.
Під час Другої світової війни на базі валютних блоків створили валютні зони, що були вищою формою регіональних валютних об'єднань (британського фунта стерлінгів, долара США,французького франка, португальського ескудо, іспанської песети, голландського гульдена).
Друга світова війна привела до поглиблення кризи Генуезької валютної системи. Розроблення проекту нової світової валютної системи почалося ще в роки війни (у квітні 1943 р.). У результаті довгих дискусій щодо планів Г. Д. Уайта (США) і Дж. М. Кейнса (Великобританія) формально переміг американський проект, хоча кейнсіанські ідеї міждержавного валютного регулювання також було покладено в основу Бреттонвудської системи. Загальні принципи обох проектів такі: вільна торгівля та рух капіталів, рів-новага платіжних балансів, стабільні валютні курси та світова валютна система в цілому, золото-девізний стандарт, створення міжнародної організації для спостереження за функціонуванням світової валютної системи, для взаємного співробітництва та
Loading...

 
 

Цікаве