WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Про специфіку інтегрування в загальноукраїнський контекст меншинських народів-етносів - Реферат

Про специфіку інтегрування в загальноукраїнський контекст меншинських народів-етносів - Реферат

національностей та міграції, діє понад 785 громадських організацій національних меншин, 32 з яких є загальнодержавними, а решта - регіональними. Майже всі національні меншини мають свої громадські організації та науково-культурні товариства, які діють на території України і сприяють відродженню та пропагуванню національних культур, вивченню різних мов (наприклад, діють школи при посольствах, недільні школи, школи з викладанням предметів національною мовою (азербайджанська, німецька, вірменська, єврейська), виходять газети, журнали ("Єврейські вісті", "Елліни України") і книги мовою національних меншин, працюють театри та художні колективи, фольклорно-етнографічні ансамблі. Найбільше громадських організацій та національно-культурних товариств мають російська, єврейська, німецька, польська, грецька меншини.
Для утвердження норм і цінностей міжнаціонального спілкування утворено Всеукраїнський союз громадських організацій "Міжнаціональний форум України". До нього увійшло понад 100 національно-культурних організацій, також створена Асоціація національно-культурних об'єднань України, яка займається не тільки культурно-просвітницькою діяльністю, а й політичною: розробляє пропозиції до законів "Про національні меншини в Україні", "Про концепцію національної політики в Україні" та інші державні документи. Видається газета національних меншин України - "Моя Родина" [1].
Посилення діяльності громадських організацій етносів сприяє культурному розвитку українського народу, адже дух, здобутки кожного етносу збагачуютькультуру України, закладають підвалини для тіснішого міжетнічного спілкування, взаємодії, співпраці.
Саме лідери громадських організацій і культурних товариств своєю патріотичною діяльністю охоплюють всі сфери життя. Етнічна, побутова, культурна, економічна, освітянська і політична різнобарвність сприяє політичній інтерпретації.
Велике значення в інтеграційному процесі відіграє політична культура титульного народу і національних меншин. Інтеграція відбувається через формування надетнічної політичної культури для нової політичної спільноти, адже, за Гердером, культура - це продукт діяльності людей і одночасно її стимул.
Культура національних меншин може стати надбанням усієї культури держави, оскільки вона свідчить про рівень розвитку етнічної спільноти, її відкритість до інших культур.
Моніторинг міжетнічної ситуації, здійснений у 2002 р. Державним комітетом України у справах національностей та міграції, свідчить, що у нас спостерігається безконфліктний інтегративний тип розвитку міжнаціональної взаємодії. Україна у своєму активі має низку законів: "Закон про національні меншини України", "Про біженців", "Про громадянство країни", "Про правовий статус іноземців", які регулюють діяльність і життя національних меншин. Ними держава намагається підтримати атмосферу толерантності, усунення чинників міжнаціонального напруження і конфліктів.
Зазначимо, що для консолідації етносів необхідно пом'якшити етнічну специфіку регіонів як чинника виникнення регіонального сепаратизму (наприклад, кримська ситуація). За наявності в різних регіонів специфічних інтересів присутність у деяких з них компактних і чисельних політичних етногруп надає етнічним політичним відносинам в Україні виразного регіонального характеру [5].
Про розвиток єдинодержавної політичної нації професор І. М. Варзар зазначає: "Титульний на-родетнос має об'єктивне право рекомендувати всім народам-співвітчизникам... свою форму держави і державного правління, модель громадянського суспільства, свою мову (як інструмент офіційного спілкування), деякі ознаки своєї моделі культурологічного освоєння світу, політичної поведінки, етноісторичної ментальності..." [2, с. 301].
У розвиненому громадянському суспільстві етнічні меншини не відіграють суттєвої ролі у солідаризації суспільства, етнічні питання вирішуються на рівні суспільних інтересів, що дає змогу етносу уникнути політичної мобілізації і зберігатися на рівні суб'єкта історичного процесу. У перехідних суспільствах етнос стає дійовою особою політичних відносин, а етнічність - фактом політичної лояльності [3, с. 12].
Нині Україна ще не має чіткого плану дій щодо здійснення політики міжнаціональних відносин, де були б повністю враховані інтереси і потреби національних меншин, вирішення яких зменшує напруження в міжнаціональних відносинах. Тому розв'язання чисельних проблем і законодавче закріплення прав і свобод сприятимуть майбутньому безконфліктному інтеграційному поступу народів-етносів в український контекст. Як стверджує І. М. Варзар, "перед титульним народом-етносом країни в багатонародному суспільстві стоїть титанічне завдання - створити навколо себе рівноправну атмосферу існування" [2, с. 302].
Література
1. Багмет М. Міжкультурна взаємодія громадських об'єднань етноспільнот України // Політичний менеджмент. - 2004. - № 2. - С. 68-77.
2. Варзар І. М. Із контекстів минулих літ: Вибране в концептуальних і мемуарних вимірах. - Кн. 1: Держава і народ-етнос у політологічному дискурсі. - К.: ФАДА, ЛТД, 2003.
3. Коч С. В. Етнічність у сучасному політичному процесі: Автореф. … канд. політ. наук. - Одеса, 2000.
4. Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького; Ред-кол.: Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін. - К.: Довіра; Ґенеза, 1996.
5. Степико М. Т. Українська нація: проблеми становлення // Політичний менеджмент. - 2004. - № 1.
Loading...

 
 

Цікаве