WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Ткацтво - один із традиційних видів творчост на Україні (ліжники, сукно, килими, гобелени) - Реферат

Ткацтво - один із традиційних видів творчост на Україні (ліжники, сукно, килими, гобелени) - Реферат

нитками - ворсові, комбіновані і гобеленні.
Безворсові килими ручного виготовлення тчуть так званим килимовим закладним і гребінчастим тканням. Килимове закладне ткання поширене в усіх районах України і має локальні назви: "збирання", "обивання", "рахункове" і т.д. Воно здійснюється переплетенням двох систем ниток: основи переважно лляних або бавовняних ниток, пофарбованих у різні кольори або природного кольору. При цьому нитки основи переплітають кольорові нитки піткання не за всією шириною виробу, а відповідні частини задуманого візерунку і поля. Нитки піткання щільно або рідко (у "віконце") перешивають на спільній литевій нитці основи, що з'єднує дві кольорові площини - візерунок і поле. Таке килимове ткання називають "за межевою ниткою".
Воно буває суцільним, щільним і розрідженим ажурним, у ньому сполучення фону з орнаментом має прямолінійні контури - "напряму нитку". "На спільну нитку" - характеризується тим, що на вертикальній нитці основи чергуютьая петлі двох колорів. Для того, щоб килим був із скісно спрямованими зубчатими мотивами, кольорову нитку піткання перевиваютиь не строго за вертикаллю, а діагонально, на відстані двох-трьох ниток основи. Таке закладне ткання називають "на косу нитку".
Часто нитки піткання не щільно перевиваються з нитками основи, а після того, як човником зроблено два-три ряди (ходи) поля. Тоді на литі сполучення різного кольору площин утворюються наскрізні щілини - це вічка (ткання "у вічка").
У виготовленні двобічних безворсових килимів особливого поширення набула техніка гребінчатого ткання ("круглення" або "вільної нитки"). Спочатку тчуть орнаментальні мотиви, а потім поле. Нитки піткання збивають для щільності молочком "гребінкою". Цією технікою вільно заокруглюють задумані рослинні мотиви, а на тлі довільно округляють хвилясті лінії.
"Зачіпками" - техніка, при якій між нитками основи зачіпляються петлями уточні нитки двох кольорів, котрі йдуть у протилежні сторони.
"Пласна" - для цієї техніки характерне те, що на межі двох кольорів створюються зустрічні петлі на відстані одного-двох сантиметрів. Внаслідок чого створюються прорізі - "паласи".
Крім безворсових одношарових двобічних килимів на Україні здавна виготовляли ворсові килимові вироби це багатошарова тканина з основою полотняного переплетіння ниток і ворсових, що виступають над нею. Використовуються три системи ниток: основи, піткання і ворсової нитки. Переплетінням ниток основи і піткання утворюють каркасне полотно. Ворсові кольорові нитки різної довжини спеціальними вузлами щільно прив'язують до ниток основи, прибивають нитки піткання, окреслюючи відповідний малюнок або об'ємно-рельєфний акценти. Є різні варіанти в'язання вузлів: густих, туго збитих, розріджених, зрізання ворсу над основою, його розпушення тощо.
Ворсові килимові вироби є трьохмірною тканиною, оскільки в них крім довжини і ширини, є і висота. Висота ворсу може коливатися від одного до шести сантиметрів. Якщо малюнок вимагає точності, то висота ворсу повинна бути невеликою.
До ворсових виробів належить унікальний вид художніх тканин - ліжники (локальні назви: джерги, коци, наліжники, присідки тощо). Це грубі вовняні вироби з рельєфною поверхнею, двостороннім ворстом довжиною 5-7 см. Техніка їхнього виготовлення: просте полотняне переплетіння. Для основи підготовляли міцні, дещо тонші вовняні нитки, ніж для поробку. Нитки для поробку - легко, нерівномірно скручені пучки вовни діаметром до 1 см. Це сприяє розпушенню поробкової нитки, утворенню двостороннього ворсу на поверхні тканини. Карпатські ліжники спеціально звалюють у валимі. Під дією води ліжники, подібно до сукна, щільно збиваються, а на поверхні утворюється ворс.
Окрему, оригінальну групу утворюють так звані петельчасті тканини. Човником роблять два ходи ниток піткання і прибивають їх. За третім ходом вводять грубіші кольорові нитки візерункового піткання, їх пропускають вільно, не прибиваючи до основи. За задуманим візерунком в певних місця х витягнуті петлі до 2-8 мм над рівнем основи. Таким чином чергування рядків грунтовного і візерункового піткання утворює рельєфний петельний орнамент.
На Україні популярні килимові вироби, виткані комбінованою технікою: полотняним переплетінням, закладним ворсовим тканням, ??? тощо. Наприклад, у відомому килимі ХVІІІ ст з гербом П.Полуботка візерунок витканий ворсом, а поле - двобічним килимовим перебоором. Часто в поперечно смугастих килимах окремі орнаментальні смуги виткані технікою закладного ткання "у вічка". Техніки виконання килимових виробів - важливий критерій їхньої класифікації.
Виготовлення шпалер і гобеленів - складний вид ткацького мистецтва. З точки зору текстильного ткання, гобелен представляє собою полотно , в якому піткання повністю закриває основу, тобто представляє собою пітканий репс. В функціональному відношенні, гобелен являє собою стінну шпалеру з фігурними та орнаментальними композиціями, яка правила не тільки тепловою та акустичною ізоляцією світських та церковних приміщень, але одночасно їх прикрашала і розділяла.
Світ, переданий засобами ткацтва, здавна хвилював творчу уяву. Гобеленове мистецтво було відоме ще у Греції і Римі. Копти (перші століття н.є., Єгипет) прикрашали свій одяг невеликими гобеленовими вставками з реалістично по трактованими зображеннями людей, тварин, квіток тощо.
Великого поширення набув гобелен у західній Європі, особливо у Франції. Власне, назва "Гобелен" походить із ХVII ст., і пов'язана з розміщенням новоствореної паризької мануфактури в готелі Гобелен, котрий був куплений у нащадків відомого фарбаря Жана Гобелена. Невдовзі ця назва закріпилась за усією продукцією мануфактури Гобеленів, а згодом, з поширенням цих килимів у Європі, стала загальновживаною.
На Україні давні гобелени мали назви - дивани, опони, шпалери, коберці, перистромати, тапетії; але не одне з них не є найбільш точне, використовуючись по - різному, в залежності від місця і часу. На Першому міжнародному вернісажі художнього текстилю ( Лозана, 1962 р.) Ле Корбюзьє висунув нове поняття "мюральпомад", яке відноситься до двух основних функцій гобелену, до того, що він повинен висіти і легко переноситись з місця на місце (відношення до стіни - mural, до переносимості - nomad).
Мистецтво українського гобелена, що особливо розквітло в теперішній час, мої давні традиції. Розвиваючись паралельно з народним килимом, гобелен увібрав його стилістику, образність, мотиви. Своєю чергою поява гобеленового мистецтва вплинула на народне килимарство, викликавши появу творів, що поєднують характерні риси народного килима і гобелена.
Часом гобелени називають килимами - картинами. І справедливо,
Loading...

 
 

Цікаве