WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Ткацтво - один із традиційних видів творчост на Україні (ліжники, сукно, килими, гобелени) - Реферат

Ткацтво - один із традиційних видів творчост на Україні (ліжники, сукно, килими, гобелени) - Реферат

пісні, колядки.
Так, у Лаврентьєвському літописі відзначено,, що вбито Олега (977 р.) "винесома и положима на ковре", на килим клали і князя Володимира (1015 р.), Василька (1097 р.), Андрія Боголюбського (1175 р.). Символічно звучить записане у літопису звернення ВолодимираМономаха на з'їзді князів у 1100 р.: "Да єси пришел и седити с братьєю своєю на єдином ковре".
Килимам надавали виняткового значення в проведенні святкових ритуалів. Про це свідчать і фольклорні матеріали, зокрема: "застеляйте столи та все килимами…".
У церковних описах йдеться про різнокольорові смугасті, "проткані квітами", "на червоному тлі різнокольорові смуги", "смуги", "смуги, впоперек хрести великі різних кольорів" килими.
Килими з квітковим орнаментом набули особливого поширення на Сумщині, Полтавщині, Київщині, Херсонщині, Волині і Поділлі.
Завдяки гребінковій техніці на вертикальних і горизонтальних верстатах ткали кожен мотив, елемент окремо, відходили від симетричності, доцільно передавали форму цвітіння на переливних топах чорного, золотистого, блакитного, сірого тла.
З датованих ХVІІІ ст - цікаві килими 1734 р. гетьмана Данила Апостола, 1760 р. - з Лівобережної, 1787 р. - з Правобережної України; 1787 р. - з Могильного на Волині. Переважають килими з рослинним орнаментом на Лівобережній і Центральній Україні. Часто зустрічається назва - "квіткові килими", багатство квіткового орнаменту полягає у різних варіантах зображення квітів, їх розміщення, доповнення іншими елементами: листочками, пуп'янками, кружальцями, "пташками". З заокругленими різнокольоровими пелюсточками, багатопелюсткові, невпізнанно стилізовані квіти. Форми килимових квітів настільки узагальнені, що в них не проглядається подібності до троянд, тюльпанів, гвоздик, маків. Довільне, заокруглене, м'яке обрамування надає зображенню квітів живості, динамічності. Цікаві варіанти подачі квітів у галузках, букетах, деревцях.
Оригінальними квітковими композиціями відрізняються полтавські килими. Типовим явищем у килимах України ХVІІІ ст. є зображення квіткових деревець, що виростають з основи круга, ромба, або посаджені у вазони. Так, у датованому 1801 р., черкаському килимі на центральному полі в горизонтальному плані виткані три деревця з великими квітами, що виростають із вазонів прямокутної форми.
У рослинних килимах Лівобережжя характерним стало зменшення центрального поля килима за величиною, і навпаки, збільшення за шириною. Рослинні мотиви центрального поля розташовані у чіткішому, симетричному рядовому або шахматному плані. Тло килима ткали одним із кольорів: сірим, темно-коричневим, золотасто-жовтим, світло-блакитним, чорним.
На Поділлі, ХІХ - початок ХХ ст., переважали рослинні килими. Численні збереження зразків килимів усіх районів Поділля дають змогу усвідомити осягнення народних майстрів килимового мистецтва, прослідкувати еволюцію орнаментальних схем, з'ясувати питання взаємозв'язків і взаємовпливів з килимовим мистецтвом сусідніх районів, зокрема Буковини і Молдови.
В першій половині ХІ ст у буковинському селі вироблялась така кількість пряжі, яка майже повністю задовольняла потреби особистого господарства. З другої половини ХІХ ст. ручний спосіб виготовлення пряжі у буковинських селах почав занепадати. Подібне спостерігалось в цей час і в інших регіонах України, Білорусії, Молдови, що зумовлено насамперед розвитком фабричної текстильної промисловості.
Килими Буковини характеризуються чіткістю орнаментально-композиційної побудови. Вони відмінні від килимів інших районів. Тут було поширене виготовлення невеликих за розміром настінних килимів, оббиванців, так званих скорців. У них переважало суцільне чорне поле, на якому виткані багатоколірні зелені, рожеві, білі вазони, гільця, дерева життя. Їм підпорядковані менші геометричні мотиви, качечки та ін. Композиційна будова буковинських килимових виробів з рослинним орнаментом близька до подільських, але за колоритом вона контрастніша, навіть пересичена.
Незважаючи на розвиток фабричної промисловості, наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. домашнє ткацтво на Україні являло собою усталений комплекс технічних прийомів та знарядь праці, які склалися протягом століть.
На початку ХХ ст. стали застосувати і нетрадиційні види сировини: бавовняну та паперову пряжу, а в західних регіонах - металеву сріблясту нитку - сухозлітку.
Народні майстри розробили численні варіанти виготовлення килимів високохудожніх творів, в яких відбилась висока культура технічного, орнаментально-композиційного, колористичного вирішення. Килими України ХІХ - поч. ХХ ст. - яскрава сторінка народної культури.
На Україні льон, коноплі, а також вовну здавна використовували як ткацьку сировину. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. домашнє ткацтво українців, незважаючи на розвиток фабричної промисловості, являло собою усталений комплекс технічних прийомів та знарядь праці, які склалися протягом століть. На початку ХХ ст. стали застосовувати й іншу пряжу.
Використування тих чи інших прядильних культур залежало від природно - кліматичних умов. Так, на півночі (Волинське Полісся), а також в Карпатах сіяли переважно льон. Але в цілому на Україні були більш сприятливі умови для конопель. В деяких районах (Поділля, Подніпров'я) вирощували обидві культури.
Терміном сівби волокнуватих рослин згідно з народним календарем вважався досить тривалий період - від Благовіщення (25 березня до ст.ст.) до середини червня. Сіяти бажано було на повний місяць, після, після теплого рясного дощу.
Льон та чоловічі стебла конопель (плоскінь) збирали у серпні, жіночі стебла (матірку) залишали дозрівати на сім'я. Достиглі рослини в'язали у горстки та сушили на сонці. Сім'я із головок льону та матірку били праником, льон частіше - цепом. Після биття рослини вимочували у воді, м'яли й тіпали, аби позбавити волокно від тертя. Останнє робили на бетельні, тернищі, трапачці, використовували рубель, тіпали об стовп або будь-що.
Наступним етапом було розчісування кожної прядки волокна (микання мичок). Для цього призначалися дерев'яний гребінь, який встромлявся в спеціальний отвір в ослоні чи припічку, або кругла залізна щітка з набитими цвяхами (дергальна), котру прив'язували до лави. Остаточне очищення волокна робили за допомогою чесальної (пасічної) щітки зі свинячої щетини, кінського волосіння або тонких цвяхів. Одночасно проводили сортування волокна за якістю. Для ткання високоякісного полотна призначалося найтонше і найдовше волокно-кукла, для основи, ткання буденних тканин - миканка, тобто залишки, тобто залишки, які вибирали з чесальної щітки. Останок на дергальній щітці-вал- ішов на виготовлення мішків, тканин сута господарського
Loading...

 
 

Цікаве