WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Килимарство Гуцульщини кінця ХІХ-ХХ ст. (історія, традиція, сучасність) - Курсова робота

Килимарство Гуцульщини кінця ХІХ-ХХ ст. (історія, традиція, сучасність) - Курсова робота

масового і малосерійного тиражування".1
Якщо для килимів 50-х років характерна певна перевантаженість різноманітними мотивами та багатоколірністю, то в кінці 60-х років помітною сталатенденція до полегшення композицій шляхом розрідженого розташування окремих мотивів, укрупнення і узагальнення їх форм.
1. Никорак О. Сучасні тканини Українських Карпат. - К.: Наукова думка 1979, ст. 137
В кінці 60-х - в 70-х роках дедалі більшого значення набуває фон, який починає відігравати роль організуючої площини, кількість кольорів зменшується до трьох-чотирьох, вони гармонійніше узгоджені в тональному відношенні.
"Важливі здобутки у справі розвитку гуцульського килимарства творчого колективу Косівського художньо-виробничого комбінату Худфонду УРСР"1, зберігаючи мотиви орнаменту і схеми композицій, творчі майстри розвивали їх відповідно до естетичних смаків того часу.
Незважаючи на відносну стабільність традиційних схем розташування мотивів, провідні майстри оранжували їх форми, велася велика експерементальна робота над розробкою найбільш пропорційних співвідношень гладких і узорних прощин та кольорових поєднань. Творче переосмислення отримували найбільш виразні та характерні для Гуцульщини мотиви.
1. Никорак О. Сучасні тканини Українських Карпат.- К.: Наукова думка 1979, ст. 205
Зразки килимових виробів розроблені творчим майстром Й. М. Джуранюком, майстрами-виконавцями ??? Гавриш, П. Т. Павлюк, О. М. Червінко. Підприємство розширило асортимент виробів масового та малосерійного тиражування. Шороко впроваджувалися у виробництво нові види сировини, що зумовило й дещо відмінні способи декорування килимових виробів.
Традиції народного гуцульського ткацтва розвивав також колектив фабрики художніх виробів ім. 17-го Вересня (м. Коломия). Підприємство спеціалізувалося на виготовленні різноманітних за розмірами і характером декорування килимів, килимових доріжок, накидок на крісла, комплектів килимових виробів. У 50-60-ті роки художники І. Глушко та В. Лахнюк створили традиційні для Прикарпаття поперечно-смугасті килими, візерунки яких отримали велику популярність в наступні 70-ті роки. Колективом фабрики розроблялись також композиції із спільним для всіх мотивів фоном.1 У 60-70-ті роки найбільш типові риси килимів даного осередку килимарства отримали розвиток у творчості художників фабрики І. М. Гулика та О. В. Ларіної Паламарчук. Їхні композиції відрізнялися чіткістю і лаконічністю візерунків, з дещо узагальненими мотивами. Вони компонувалися вільніше, розрідженіше на сусідньому фоні різних відтінків коричневого, сірого, кольору "хакі" тощо.
1. Жук А. К. Сучасні українські художні тканини. - К., 1985, ст. 3
Колорит - переважно теплий, базувався на поєднанні вишуканих за тональними нюансами пастельних, охристо-золотистих, оранжевих, зеленуватих, сірих та коричневих кольорів. Характерною стилевою особливістю килимів даного підприємства було поділ всієї площини виробу на три, рідше п'ять частин. Форми орнаментальних мотивів характеризуються узагальненим, дещо збільшені. За основу візерунка брався традиційний ромб, розташований посередині кожної з широких площин. У цю центральну фігуру дуже часто вписувалася невелика ромбічна фігура з виступаючими скісними, зубчастими або прямокутними східчастими контурами.
Крім оранментальних художники фабрики створювали чимало і сюжетно-тематичних килимів.
Для килимів, створених творчим колективом коломийської фабрики, характерне як використання традицій, так і пошуки нових форм виражальних засобів, що виявлялися в більшій вишуканості кольорових поєднань, відході від багатоколірності.
Незважаючи на генетичну спорідненість з косівськими килимами, композиційні прийоми, орнаментальний стрий і колористичні особливості гуцульських килимів на фабриці художніх виробів ім. 17-го Вересня отримали нову інтерпритацію.
Матеріали, обладнання
Основною сировиною для ткання килимових виробів на території Українських Карпат здавна була овеча вовна та волокна луб'яних культур - льону і конопель.
Обробка ткацької сиросини завжди займала одне з найважливіших місць серед домашніх занять кожної селянської сім'ї гуцульського краю. Методи обробки передавалися з покоління в покоління, збереглися вони і до нашого часу. Народні майстри знали, що від якості сировини, належної її обробки значною мірою залежать художні особливості майбутніх виробів. Тому всім етапам обробки кожного виду тканин, навіть з однієї ж сировини, потрібна своя, специфічна обробка для надання необхідних фізичних і технологічних, а отже, й відповідних художніх якостей.
Вовну з овець стригли весною в теплі дні. Це відбиває й народна приказка, яка застерігає від раптових приморозків: "До Миколи (9 травня) не сій гречки й не стрижи овечки".
Перед стрижкою овець мили річковою водою, потім стригли металавими вівчарськими ножицями. Настрижену вовну знежирювали, добре промивали, сушили і перебирали руками - скубли, били і вичісували на дерев'яних гребнях - гремплях (драчках). Кращу більшу м'яку вовну пряли. З відчосу, що лишався після вичісування, виготовляли грубі тканини, або повсть. Пряли вовну і з кружеля, і з дерев'яного гребня, на які накладалася мичка, веретеном, накручуючи його пальцями.1 Загалом прийоми прядіння тонкорунної вовни і рослинного волокна були ті ж самі, тобто пряли веретеном і прядкою.
1. Наулко В. І., Артюх Л. Ф., Горленко В. Ф. та ін. Культура і побут населення України - К., Либідь, 1991
Прядіння - це був заключний етап підготовки вовни до ткання, оскільки щільність скручування ниток, рівномірність їхньої товщини зумовлювали структуру майбутньої нитки. Майстерність прядіння виявляється в умінні прясти нитки рівні, тонкі і міцні. Для основи майже всіх виробів прядуть щільніше скручені нитки, ніж на піткання, щоб забезпечити їм належну міцність.
Наступною стадією підготовки ниток до ткання є перемотування: нитки майбутньої основи змотуються з веретен в мітки, а нитки піткання в клубки. У мітки перемотують також ті нитки, які підлягають вибілюванню і фарбуванню.
Відповідальним етапом підготовки пряжі до ткання було фарбування ниток. "На території Гуцульщини майже до середини ХХ ст. побутували найрізноманітніші методи фарбування пряжі місцевими рослинними, тваринними та мінеральними барвниками".1
1. Шухевич В. Гуцульщина - Т. 1 - с. 152
Закріплювали кольори природніми квасами (овечими розсолами, сироваткою - "дзером") сіллю. В кінці ХІХ ст. з розвитком капіталізму в гірських селах поширилися барвники промислового виробництва, зокрема анілінові яскраві, насичені, але менш світлостійкі, які майже цілковито витіснили натуральні у всіх галузях їх використання.
"Проте останнім часом значно зріс інтерес до натуральних барвників і попит на них з кожним роком підвищується".1 Натуральні барвники дають красиві стійкі
Loading...

 
 

Цікаве