WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Лозоплетіння на Коломийщини (с. Кийданч, с.Княждвір) - Курсова робота

Лозоплетіння на Коломийщини (с. Кийданч, с.Княждвір) - Курсова робота


Курсова робота
на тему:
Лозоплетіння на Коломийщини (с. Кийданч, с.Княждвір)
?
Розділ І. Лозоплетіння в житті людини. Історія розвитку лозоплетіння.
1.1. Розвиток лозоплетіння в с. Кийданч, в с.Княждвір.
1.2. Регіональні особливості лозоплетіння.
Розділ ІІ. Ознайомитися з основними технологіями лозоплетіння.
2.1. Техніка лозоплетіння.
2.2. Матеріали та інструменти.
Розділ ІІІ. Художнє лозоплетіння, декоративне, вжиткового призначення.
Розділ IV. Лозоплетіння в школі.
4.1. Розробити тематичний план на виконання практичних робіт.
4.2. План-конспект на одне заняття з лозоплетіння.
Висновок
Література
Ілюстрації
Додатки
Розділ І. Лозоплетіння в житті людини. Історія розвитку лозоплетіння.
1.1. Розвиток лозоплетіння в с. Кийданч, в с.Княждвір.
Плетення - одне з найдавніших ремесел. Воно виникло, як і кераміка, раніше, ніж обробка дерева, металу, які потребували відповідних знарядь виробництва. Розвитку плетення сприяла і наявність у достатній кількості матеріалу. Міцні і гнучкі саджанці горіха використовувались для плетення огорож, лоза - для виготовлення кошиків, бочок, меблів та ін. З соломи виготовляли бочки для зерна, килимки мати) для господарських потреб, головні убори, а з рогозу - плели килимки під ноги та на стіни, полотна (ля решіт, пантофель тощо.
Віками нагромаджувались технічні прийоми обробки матеріалу для плетення, уміння використовувати його практичні можливості та художні особливості.
Залежно від матеріалу художнє плетення поділяють на лозоплетення, рогозоплетення та плетення соломкою. Кожний з цих видів має свої художні особливості.
Лоза - найпоширеніший природний матеріал, який завдяки своїй міцності і зручності в роботі став основою для виготовлення різноманітних побутових виробів великих і малих форм.
1.2. Регіональні особливості лозоплетіння.
Плетіння з природних матеріалів , як припускають чимало дослідників належить до первісних виробів, і мабуть випереджує ткацтво та виготовлення керамічного посуду. Але якщо археологія, поки що не дає матеріалу, щоб підтвердити першість плетіння, то етнографія деяких народів Австралії, Південно -Східної Азії, Африки та Америки засвідчує наявність плетіння при відсутності ткацтва. Логічні міркування над цією гіпотезою приводять до висновку, навивання та плетіння простіші, бо не потребують попередньої обробки сировини й особливого устаткування а тому мали виникнути найшвидше.
Найдовші археологічні пам`ятки плетіння - залишки мішків, кошиків, тарілок для хліба, накривок для кошиків і глиняного посуду знайдено в Єгипті, Месопотамії, Балканах, у Великобританії, Швеції та інших, і датуються V-IV тис. до. н. е. В неоліті практично виникли всі основні техніки плетіння: спіральна, полотняна (пряме христовидне плетіння), каркасна, стрічкова, тощо. Здебільшого для плетіння (спірального, полотняного) використовували м`які матеріали: солома , шувар, папірус, очерет, та інші.
Як вже зазначалося, існують підстави вважати, що керамічний посуд спочатку у деяких країнах виготовляли на плетеній основі, тобто кошики для водонепроникнення обліплювали глиною. Під час випалу плетений каркас згорав, а черепок набував необхідної міцності.
У наступні епохи бронзи та заліза плетіння не набувало принципово нових технічних досягнень. Майже всі техніки були вже відомі, й на долю наступних поколінь залишилося тільки їх відшліфувати, дбаючи про різноманітність і досконалість конструкції виробів. В Античних країнах для плетіння частіше використовували прути дерев та кущів, їх коріння та інші матеріали. Тому тут особливо поширилася каркасна техніка плетіння а кошики різноманітного призначення і форми стали основними типологічними напрямами плетеного виробництва.
Деякі предмети з лози Античних міст Північного Причорномор`я за археологічними даними близькі формою і технікою виготовлення до виробів українського лозоплетіння ХVIII -поч. ХХ ст; що засвідчує традиційність ремесла і вікову спадкоємність культури.
Плетення продовжувалось розвиватись у колишніх ремеслах колоніях. Плетені вироби відносились до предметів першої необхідності і виготовляли їх спеціальні майстри кошикарі, плетільники рибальських споряджень та інші.
З вербової лози плели кошики і дитячі колиски, клітки для птахів і вулики.
Плетені вироби багатьох народів позначені національною своєрідністю, використання місцевих матеріалів, улюблених технік плетіння, виготовлення відповідних типів речей. Однак через слабку тривкість природних матеріалів плетені предмети з цих віддалених часів до нас не дійшли. Існують лише різні опосередкові свідчення їх широкого застосування.
Мода на плетені вироби збереглася у продовж всього середньовіччя.
Найдавніші пам'ятки українського плетіння походять з кінця ХVIII століття і початку ХIХ ст. і зберігаються у музеях Києва, Львова та інших міст. Важливим джерелом пізнання плетених речей початку ХIХ ст., зокрема особливостей їх функціонування на Західному Поділлі та в Карпатах є акварелі львівського художника Ю. Глоговського.
Малюючи людей в народному одязі та побутові сцени він водночас зображав як доповнення плетені кошики, брилі, клітки.
Лозоплетіння таким чином розповсюдилось у місцевостях прилеглих до озер і річок.
У Карпатах і на Поліссі сировиною для плетіння з народних матеріалів були коріння сосни, гілки ліщини тощо.
Найбільші центри плетіння зосереджені у тодішніх Київській, Чернігівській, Полтавській, Волинській губерніях та на Галичині.
Розвитку промислу плетіння з природних матеріалів сприяли засновані у 80-х роках ХIХ ст., школи і навчальні майстерні. Одна з перших таких шкіл виникла у 1879 році у с. Нижнів (тепер село у Тлумацькому районі) у 1891 році в місті Сторожинець на Буковині.
Кошикове ремесло було одним з самих розповсюджених промислів Росії на Україні. Крім Підмосков`я великими центрами кошикового ремесла були Костромська, Ярославська, Іванівська, Казанська, Володимирська, Оренбургська а також Чернігівська, Київська, Харківська, Волинська та інші губернії. Йшли роки, цей промисел поступово втрачав своє значення.
Але все ж таки масштаби в наші дні залишилися значними. Талановиті майстри і тепер не перестають вражати нас багатством фантазії; витонченістю своїх виробів, прикрашаючи інтер`єр сучасних квартир і громадських споруд, а також експозиції наших музеїв.
Розділ ІІ. Ознайомитися з основними технологіями лозоплетіння.
2.1. Техніка лозоплетіння.
Прути лози збирають протягом цілого року. Весняно-літню заготовку проводять у так званий соковий, або вегетаційний, період на початку росту прута, коли розпукуються бруньки, або влітку, в кінці його росту, а осінньо-зимову заготовку - після повного визрівання прута. Прут, зрізаний у весняно-літній період, легко очищається від кори без додаткової обробки. Обкорований прут має красиву молочно-білу поверхню, світлішу, ніж у прута осінньо-зимової заготовки, аледеревина в цей час ще не досягає
Loading...

 
 

Цікаве