WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Художня обробка дерева на Гуцульщині - Курсова робота

Художня обробка дерева на Гуцульщині - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
Художня обробка дерева
на Гуцульщині
ПЛАН
Вступ
1. Обробка деревини на Гуцульщині
1.1. Історія розвитку різьби по дереву
1.2. Регіональні особливості різьби.
1.3. Композиційна структура художнього різьблення даного регіону. Образність їх орнаменту.
2. Ознайомлення з основами різьблення по дереву.
2.1. Техніка різьблення.
2.2. Матеріали та обладнання.
3. Художнє різьблення декоративно-ужиткового призначення Гуцульщини
Висновки
Список літератури
Вступ
Декоративно-ужиткове мистецтво - це один із видів художньої діяльності, втори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає "прикрашувальне". Що ж до терміна "ужиткове мистецтво", то його ввів В.Січинський. "Ця назва, - зазначав він, - починає загально прийматися у всіх європейських мовах для означення тих галузей мистецтва, що залишаються поза архітектурою і малярством... Досі у мистецтвознавчій термінології для означення усіх цих галузей не було якогось одного терміна... Говорилося "артистичний промисел", "прикладне мистецтво", також "мистецтво декоративне", "промислове", "виробниче". Всі ці терміни... не відповідають сучасному розумінню мистецької праці та не означають у належній мірі властивостей усіх галузей мистецького виробництва".
Основне завдання декоративно-ужиткового мистецтва - зробити гарним предметне середовище людини.
Краса творів ужиткового мистецтва досягається завдяки декоративності. Декоративність є єдино можливим засобом вираження змісту та художньої образності. Поділ декоративно-ужиткового мистецтва на жанри здійснюється за призначенням предмета (меблі, посуд тощо), за технікою виконання (різьблянка, ткацтво, розпис), за матеріалом (дерево, кераміка, текстиль).
Спільною рисою роботи художніх промислів і підприємств художньої промисловості в сучасних умовах є їх звернення до народного мистецтва, збереження і розвиток його традицій, національної своєрідності.
Народне мистецтво - це творча, історична, художня система, що розвивається через спадкоємність традицій і колективність, яка визначається родовою сутністю. Суть родового містить духовно цінне для народу. Відомі три аспекти родової сутності: 1) природний, 2) національний і 3) досвід шкіл народної майстерності.
Перший аспект зумовлюється первісним зв'язком людини з природою. Поетизація природного опирається на міфопоетичні образи й на місцеві природні матеріали (дерево, глина тощо).
Другий аспект відображає національний життєвий досвід народу. Національний аспект підтримується стійкістю образів народного мистецтва, які набувають типізованого характеру.
В цьому виявляється тісний зв'язок національного аспекту з етнічним.
Третій аспект відображає колективну основу і водночас виявляє індивідуалізацію до загального. Народне мистецтво індивідуалізується у спільностях шкіл - національних, регіональних, краєвид, шкіл окремих промислів.
Народні художні промисли - це товарне виробництво художніх речей, де переважає висококваліфікована ручна творча праця у поєднанні з назначеним використанням механізмів і пристосувань. Вони розвиваються, як на основі традиційних ремесел (гуцульське різьблення, інкрустація, петриківський розпис) і на основі нових матеріалів і технологій.
Дерево відіграє не останню рол в інтер'єрі житла, громадських будівель.
Історія художніх робіт по дереву не менше давня, ніж історія кераміки. Сліди стародавніх виробів губляться в часі. В Стародавній Русі слово "тесляр" означало "майстер з'єднувати й обробляти окремі частини дерева". Тесляр, він же й будівельник, і художник. Одвічна краса природи втілювалася в народному мистецтві дерев'яних справ майстрів. Тонкі берізки, корабельні стовбури твердих порід, могутні дубові стовбури так чи інакше знаходили відгук і в різьбі по дереву, зливалися в єдиний поетичний образ мистецтва - справи.
Вершина народної майстерності - дерев'яна архітектура. Мистецтво тесляра охоплювало величезний цикл - від будинків, обробки фасадів, інтер'єрів, начиння до дрібної пластики з дерева. Невипадково у побуті великого поширення набув посуд з дерева - гігієнічно і красиво. Серед предметів селянського побуту виділяються як особливий світ мистецтва і ремесла дерев'яної справи, прялки і обробні дошки. І зараз вони радують погляд городянина, але вже як предмети етнографічної спадщини й національних гордощів.
1. Обробка деревини на Гуцульщині
1.1. Історія розвитку різьби по дереву
Різьбленням по дереву у нас займалися з найдавніших часів.
Деревина - красивий і приємний загальнодоступний матеріал, який досить легко обробляється найпростішими інструментами. Вона тверда, міцна і пружна. Протягом багатьох віків людина, широко використовуючи для своїх потреб цей природний матеріал, поступово вивчила різноманітні породи дерев, їх властивості, набувала практичних навичок, відточувала майстерність. Прикладом глибокого знання властивостей деревини й засобів її обробки є українська народна архітектура, побутові та декоративні предмети з дерева. У музеях республіки зберігаються численні речі хатнього вжитку, оздоблені геометричними або рослинними орнаментами: скрині, столи, миски, різноманітний дерев'яний посуд, дошки для вибійки, форми для пряників, прачі, рубелі, частини ткацького верстака, а також сільськогосподарський реманент - ярма, візки тощо.
Ці пам'ятки народного мистецтва засвідчують тривалий історичний шлях розвитку народного різьблення протягом якого вироблялися специфічні риси творчості різьбярів України.
Твори українських народних різьбарів дореволюційного часу свідчать про те, що в окремих регіонах України побутували свої уставлені форми художнього різьблення, характерні тільки для усієї місцевості. Вироблені часом традиції народного різьблення з його локальними особливостями нині продовжують майстри Радянської України, твори яких відомі далеко за межами нашої країни.
З кожним роком на різних виставках народної творчості збільшується кількість експонованих творів тих, хто любить займатися у вільний час різьбленням по дереву. Більшість таких виробів привертає увагу красою форм, багатством орнаменту, вдало підібраною деревиною.
Перша зарубка, перший жолобок, зроблені людиною колись на дереві ножем чи сокирою, поклали початок практичному використанню деревини, розвитку художньої обробки дерева. Скісні, горизонтальні або перехресні лінії - позначки на дереві стали основою майбутнього орнаментального багатства в оздобленні дерев'яних виробів.
1.2. Регіональні особливості різьби
Твори різьбярів Гуцульщини завжди вражають високою майстерністю виконання, дивовижним багатством художнього вирішення. Протягом тривалого часу майстри виробили свої принципи, традиційні методи різьблення по дереву.
Засвоївши у процесі виконання початкових вправ техніку різьблення, можна приступати до вивчення особливостей техніки гуцульського різьблення. Для початківців краще починати з предметівпростої форми: скриньки, прямокутної таці, рамочки, обкладинки або футляра для альбома, дошки для нарізування хліба, овочів тощо. Тим, хто тільки починає, потрібно підібрати орнамент для різьблення, ретельно виконуючи рисунок на міліметровому папері.
Спочатку треба знайти центр площини, наприклад скриньки, від якого краще розміщати (у центрі, по боках та кутах) основні зображення орнаменту. Після цього основні контури орнаменту наносять на поверхню виробу шилом або ніжкою циркуля за
Loading...

 
 

Цікаве