WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Художня кераміка Коломийщини - Курсова робота

Художня кераміка Коломийщини - Курсова робота

гончарної школи було нагородженодипломом (фонди Коломийського музею Гуцульщини та Покуття).
З 1900 року в мистецтво Галичини увійшов новий європейський стиль, відомий під назвою "сецесія". Дуже відчутні ці впливи у 1900-07 роках - так звана гуцульська сецесія.
У 90-х роках XIX століття в Галичині для архітектурної оздоби будинків використовували плитки з орнаментальними народними мотивами. Важливими осередками виготовлення облицювальної плитки та панно була Коломийська гончарна школа, що орієнтувалася в основному на гуцульські орнаментальні традиції та керамічна станція при Львівській політехніці.
Одним із перших, хто використав національний колорит в орнаментиці облицювальної плитки, був Ю. Лебіщак (1873 1927). За основу рисункових композицій ним взято елементи народних українських Орнаментів - ромби, хрести, стилізоване колосся пшениці, соняшник, мотиви вишивки, виконані в коричневих, жовтих, зелених та білих кольорах.
1901 року Товариство керамічних закладів "Дзевульський і Ланге" у Варшаві оголосило міжнародний конкурс для художників Російської імперії та інших словенських країв на створення візерунків для керамічних плиток.
У Варшаву було надіслано 129 праць з Польщі. Росії, Галичині, Австрії. Жюрі відзначило працю, виконану за українськими мотивами, під назвою "Коломия".
1904 року на виставці мод у Відні виставкові зали було прикрашено виробами гончарної школи в Коломиї.
На початку XX століття в Зноймі (Німеччина) було відкрито cпеціальну фабрику, що займалася виготовленням продукції "під Коломийщину".
Родина Кахнікевичів.
Тернистий шлях пройшло коломийське гончарство протягом своєї історії - то занепадало, то відраджувалося знову.
Вагоме місце у продовженні та розвитку традицій народної КОЛОА.ИЙСЬКОЇ кераміки займає творчість родини Кахнікевичів - батька Василя і двох його дочок - Надії та Марії.
Майже сім десятиліть Василь Кахнікевич присвятив улюбленій спразі. Його творча біографія нерозривно пов'язана з періодом відновлення коломийського гончарства.
Народився Василь Кахнікевич, січня 1917 року в Коломиї, Е добре знаній гончарській р< дині Марії Білоскурської та Федopa Кахнікевича. Це їх ужиткові вироби продавалися на всіх базарах Станіславщини і за її режами. З-поміж сорока трьох коломийських гончарів Білоруські та Кахнікевичі виділялися високою майстерністю випалювання. У їх майстернях з цим мистецтвом знайомилися відомі гончарі, зокрема Григорій Цвілик і Михайло Рощиб'юк.
Кахнікевичам, як власне й усім народним майстрам, нелегко було жити й творити. Вироби збували на базарах за безцінь, лише б заробити на прожиток. Василь Кахнікевич пройшов складний життєвий шлях. Уже з п'яти років призвичаївся до гончарства - допомагав батькам місити глину, а десятирічним хлопчиком став за гончарний круг, тоді з-під його рук вийшли перші мисочки те горнятка.
Лише 1948 року він повернувся 3 Сибіру до Коломиї і продовжив займатися улюбленою справою.
Увесь творчий процес проходить в основному в майстерні. Старовиною віє від гончарної печі власної конструкції майстра, від гончарного круга, який у сім'ї Кахнікевичів є символом, фамільним набутком, бо дочки продовжують традицію родинного гончарного ремесла. Вони за короткий час зуміли перейняти у батька навики цієї роботи.
Одні з небагатьох, Кяхнікевичі створюють свої вироби від початку до кінця самі, зберігаючи традиційну технологію, яка починається від власноручного приготування матеріалу.
Кожен виріб має спочатку обсохнути, потім до нього приробляють деталі: ручки, вушка. Після першого випалу вироби покривають поливою і знову випалюють, тоді вони отримують свій золотаво-коричневий колір з багатьма відтінками: від темно-коричневого до червоного. Деякі вироби не поливані, а виконані в теракоті. Різниця у тонах залежить не від поливи, а від часу перебування в печі - ефект досягається лише вогнем.
Кахнікевичі володіють багатим арсеналом прийомів народного декорування. Вони зберігають не лише традиційні для стародавньої коломийської кераміки декор, процес виробництва, але й асортимент, який існував у Коломиї з давніх-давен. Це різних розмірів миски, баньки, друшляки, бабники, кулешники, макітри, тарілки, горнятка - словом усе, в чому варили їжу, з чого їли і пили в кожній домівці.
З перших днів існування (1981) Коломийської філії Івано-Франківських художньо-виробничих майстерень Спілки художників України, гончарні/ вироби Кахнікевичів репрезентували місто як осередок гончарсва а Республіканській виставці в Києві. 1983 року Кахнікевичам були присвоєні звання Народних майстрів.
Деякий час майстри працювали у художньо-виробничих майстернях агрофірми "Прут".
У Кахнікевичів немає творів, спеціально зроблених для музеїв, - усі вони вжиткового призначення і саме тим цінні. Важливою їх особливістю є відчуття форми, яке йде від діда-прадіда. Вони несуть красу, в якій в єдине ціле органічно поєднані форма, декор і функція. Це привернуло увагу широкого кола спеціалістів та наукових працівників.
Твори родини Кахнікевичів зберігаються в Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини і Покуття, Львівському та Київському музеях народної архітектури та побуту Полтавському музеї кераміки.
Випускники Косовського технікуму народних художніх промислів.
Відрадним є те, що у наи/б-ЛФ-9ЯІСТІ з багатими, культурними, зокрема гончарними традиціями, при заводоуправлінні будівельних матеріалів відкрито цех майоліки. Його очолюють здібні фахівці, випускники Косівського технікуму народних художніх промислів, які продовжують традиції коломийського гончарства в сучасних творах, що знаходять використання в побуті і сучасному інтер'єрі
Одним із відомих професійних майстрів був уродженець Коломиї, член Спілки художників Тарас Матейчук, який працював в Івано-Франківському художньому фонді України.
Творчість Тараса Матейчука формувалася під впливом гуцульських народних майстрів, мистецтво і слава яких розійшлася далеко за межі Гуцульщини і Покуття.
Під час навчання у Косівському технікумі народних художніх промислів Тарас Матейчук особливо захоплювався декоративною скульптурою і керамікою, котрі згодом стали домінуючими в його творчості.
Гостросюжетні, динамічні і пластичні скульптури художника пов'язуються з психологічним трактуванням образів. Творча фантазія митця полягає в розкритті народної теми в невеликих за розміром скульптурних композиціях, виконаних в теракоті. Вони розкривають життя народу, важливі історичні події, часто пов'язані з літературними героями та фолькло-ром.
Художниця Лариса Цибульська, також випускниця Косівського технікуму, після деякої перерви знову повернулася до кераміки. Тепер вона виготовляє невеликі сувернірні форми та жіночі прикраси. Творчість Ла-риси Цибульської характерна цікавим підходом до відродження традицій коломийської кераміки: нові форми, інтерпретації орнаменту - основна риса майстрині.
Loading...

 
 

Цікаве