WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Художня кераміка Коломийщини - Курсова робота

Художня кераміка Коломийщини - Курсова робота


Курсова робота
на тему:
Художня кераміка Коломийщини
ПЛАН
І. Вступ
1. Кераміка як вид ДПМ.
2. Художні особливості, матеріал і техніка виконання.
ІІ. Коломия - центр гончарства.
ІІІ. Школа гончарна (ШГ)
1. Заснування ШГ.
2. Учні та випускники школи.
3. Участь ШГ у всесвітніх виставках.
ІV. Майстри сучасності Коломийщини.
1. Родина Кахнікевичів.
2. Випускники Косівскього техніку народних художніх промислів.
V. Використана література.
VІ. Додатки.
1. Кераміка як вид ДПМ.
Народна кераміка - старовинний здобуток культури, який був одним з поширених способів використання природних багатств. Багатовіковий досвід перетворення сирого матеріалу у вжиткові і художні речі передавався з покоління в покоління. В гончарних виробах, створених руками окремих майстрів, втілені і відображені уподобання народу. Професійні навики ху-дожні прийоми поколінь майстрів стали традицією.
Розвиток народної кераміки був тісно зв'язаний з суспільно-економічними умовами життя населення. Виготовлення керамічних виробів зосереджувалось в районах, багатих на поклади високоякісних гончарських глин. Розвинувшись в процесі примітивного виробництва побутових речей, народна кераміка в умовах натурального господарства у своїх кращих зразках відобразила важливі сторони життя, культури і побуту народу, його творчі здібності та естетичні уподобання. Характерно, що у формах і орнаменті народної кераміки поєднувались форми і орнамент суміжних галузей мистецтва - художнього скла, дерева, металу тощо. Кожному художньому виробу народні майстри надавали таких форм, які відбивали народне розуміння доцільності і краси, в яких проявились національні традиції, що склались і існували протягом століть.
Справжнім творцем мистецтва завжди був народ. Основоположником всякого мистецтва, за висловом О. М. Горького, були "гончарі, ковалі, ткачі, каменярі, теслярі, зброярі, малярі, кравці, взагалі ремісники, люди, чиї художньо виконані речі радують наші очі і прикрашають музеї".
Українська народна кераміка розвивалася в тісному взаємозв'язку з керамікою інших слов'янських народів. У кращих її формах і орнаментах знайшла відображення боротьба народу за своє соціальне і національне визволення. Українська народна кераміка є цінною культурною спадщиною, яку треба вивчити і кращі прогресивні елементи і традиції якої повинні бути використані в радянському декоративно-прикладному мистецтві. Розглядати та оцінювати традиції необхідно з точки зору того, інтересам якого класу вони служили, бо в класовому суспільстві національні традиції мають класовий характер.
2. Художні особливості, матеріал і техніка виконання.
Обробка глини почалася в неоліті, про що свідчать фрагменти виробів, що зустрічаються на стоянках, поселеннях, городищах та могильниках того часу. Пам'ятки керамічних виробів столітньої, а то й тисячолітньої давності, що збереглися в З'Шлі, у комплексі інших археологічних пам'яток є важли-вим історичним джерелом для пізнання і вивчення культури і побуту населення. Вони становлять важливий матеріал для обгрунтування різних наукових висновків і є показником культурного рівня племен і народів, показником піднесення і занепаду їх культури в певних суспільно-еконо-мічних формаціях.
Виготовлення глиняного посуду виникло з обмазування плетених або дерев'яних посудин глиною, щоб зробити їх вогнетривкими. При цьому скоро знайшли, що формована глина служить для цієї мети і без внутрішньої посудини.
Основним видом декорування посуду є підполивний розпис, для якого вживаються підполивні керамічні фарби або розчини солей і барвних оксидів металів. Спосіб підполивного розпису полягає в тому, що після першого випалювання сирівки (разівки) посуд розписують, після чого вкривають його поливою і випалюють вдруге.
Керамічні підполивні фарби - це неорганічні фарби, змішані з вогне-тривкими оксидами або солями деяких металів. Найчастіше народні гончарі вживають для цього різноколірні земляні глини: лімонітову глинку ("червень", "охра", "охра"), каолін ("побілка", "побіл", "фаянсова глина"), болотну руду ("рудка", "чорна земля"), а також дві фарби з металу- "ко-вальську циндру" (відходи при куванні заліза) і "мідянку", "зелень" (мідь). Червень дає червоний колір, побілка - білий, рудка - чорний, ковальська циндра - чорний, мідянка - зелений. Земляні фарби мололи на жорнах.
Найдавнішою фарбою для розпису глиняних виробів є охра. її вживали гончарі вже в часи трипільської культури. В повідомленнях про розкопки так званих трипільських площадок не раз згадується про знахідки охри, якою трипільці розмальовували свій посуд і. мабуть, житло.
Простий посуд гончарі розписують за допомогою квачика (пензлика) в курячого пір'я або ганчірки, дерев'яним ножем, краєм якого роблять граві-рований ("ритий") орнамент.
Фон розпису майже скрізь народні гончарі покривали коричневою або білою, рідше зеленою фарбою. Розпис найчастіше виконували білою, корич-невою, зеленою, рідше чорною (східні області України) фарбами.
Розписаний і поливаний посуд випалюють двічі, після чого розсортовують його. Після охолодження при легкому постукуванні посуд повинен давати чистий дзвінкий звук, якщо він "хрипить", то в ньому є тріщини. Гончарі лічили свої вироби на сотні, десятки, копи та штуки.
ІІ. Коломия - центр гончарства.
Гончарство на Коломийщині розвивалося з давніх давен. Його розвиткові сприяла наявність багатих покладів високоякісних гончарських глин. Уже в XVI столітті Коломия вважалася визначним гончарським центром. 1627 року в Коломиї працювало 7 майстрів, а в 1661 році - королівським указом було затверджено цех генчарів. Коломийські гончарі того часу виготовляли посуд, кахлі для облицювання печей,; котрі збували на буковинських! на молдавських ринках. Уже в XVIII столітті коломийські гончарі застосовували підполивний розпис.
Незважаючи на подібність до косівської, коломийська кераміка мала свої чітко виражені: особливості: тут частіше застосовувався ріжковий розпис, своєрідним було трактування орнаментальних мотивів і сюжетних сценок.
Художнім виробам характерні стилізовані рослинні та геометричні мотиви: листочки, галузки, крапки, кривульки, колові та спіральні лінії, розписані зеленими та темно-коричневими фарбами на тонованому ясному тлі, або біло-зеленими фарбами на темному тлі. Композиція творів проста, складалася з невеликої кількості мотивів, легко розташованих на поверхні виробу.
У другій половині XIX століття коломийське генчарство сягнуло високого рівня розвитку, вироби гончарів продавалися далеко за межами краю, користувалися великим успіхом на різних виставках.
У кінці XIX століття коломийське гончарство занепало. Якщо 1875 року було 200 гончарів,
1897-47, а 1901 року - лише 30 і то приневолених перекупниками.
ІІІ. Школа гончарна (ШГ)
Державна (від!886
Loading...

 
 

Цікаве