WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Народні вироби з бісеру: силянки, гердани - Реферат

Народні вироби з бісеру: силянки, гердани - Реферат

бісеру нескладний, не потребує особливих пристроїв, вимагає тільки точного розрахунку пацьорок та переплетень ниток. Відповідно до обраної ширини силянки беруть 6-8-10 ниток або волосінь і зв'язуютьїх на одному кінці. На кожну пару ниток нанизують відповідну кількість пацьорок певних кольорів та з'єднують їх третьою пацьоркою, переплітаючи нитки й утворюючи очко - ажур - рідкий та більш ущільнений. А далі продовжують силяння таким способам, щоб утворювались різноманітні композиції. Силянки плели неширокими смужками (до 4 см, ширини), святкові були ширшими, ажурнішими, завершувалися петельками (кутасики", "дармовисики", "вузлики",, "верше", "бомблики", "цьомблики", "Френзлики").
Другий спосіб виготовлення прикрас з бісеру - ткання, подібне до виготовлення полотна, простим переплетінням. Таким способом виготовляють ґердани. Вони відрізняються від силянок тим, що не мають ажуру, фактура їхня щільна. Для ткання ґердана використовується невелика дерев'яна дошка - підставка, розміром 40-50х8-10 см з двома дерев'яними порогами, заввишки 5 см на кінцях. Відповідно до ширини ґердана на порогах, вздовж дошки намотується міцна нитка - основа, на одну більше, ніж буде пацьорок, на якій голкою тчуть візерунки. Силянки і ґердани об'єднуються інколи спільною назвою "ґердани", хоч вони відрізняються технікою виконання, характером декору. В деяких селах селянки і ґердани називають ґерданами, якщо вони нашиті на стрічку ("ґарасівку"), яка зміцнює прикрасу.
Загалом гуцульським силянкам і ґерданам характерні композиції з дрібними елементами орнаменту, що зумовлюється також дрібним бісером.
Найпоширенішим мотивом прикрас з бісеру ромб з видовженими сторонами та контурами, гладенькими або розробленими виступами - "Ріжками", малими ромбиками - "головками". Площа ромбів заповнюється перехрестям, ромбиками, цяточками. Мотивом прикрас з бісеру є також трикутник з ріжками на вершинах, звернений поперемінно то вгору, то вниз, видовжений прямокутник (скриньковий") та ін. Основні мотиви - ромби - відмежовуються розділовими елементами у вигляді перехресть та трикутників. Узори компонуються з фоном або без нього. Іноді збагачується з двох сторін по довжині або тільки внизу ламаною лінією - "кривулькою", обводяться білою або ж чорною смужкою. Внизу завершуються тороками різної довжини.
Характерно те, що за наявності етнографічної стильової спільності в кожному селі, сформувались свої гармонії барв. Спостерігаються своєрідні місцеві художні особливості окремих сіл - улюблені кольори, мотиви, форми, техніки.
Кольорова гама силянок та ґерданів основана переважно на насичених, дзвінких кольорах. Гуцули віддають перевагу яскравим, насиченим барвам, мов перенесеним з лісів, полонин, потоків та водограїв. В орнаментах бісерних прикрас називають різні відтінки червоного кольору, який колись був оберегом. Майже в кожному селі в малюнки додають сині та фіолетові відтінки.
Часто використовується білий колір, як тло, або світлий акцент в орнаменті, щоб підкреслили свіжість колориту. Важливе значення має фон, який визначає характер узору, його кольорове звучання, Він різний у різних селах. У Верхньому Березові ґердани темніші ("чорнобривці"). Блакитні кольори трапляються в прикрасах с. Шешори, яке славиться своїми водоспадами -"гуками".
Широкі, багаті силянки з рідким ажуром, де переважають темні кольори, фіолетово-сині, які нагадують красу карпатської ночі, характерні особливо для сіл Верховинського району. Чіткістю композицій досить великих мотивів, розміщених на відповідному фоні, відзначаються бісерні прикраси сіл. Річка, Вербовець, Косівського району. Косівщина - тло старовинних ґерданів нанизували з білого бісеру, який підкреслював барвистість окремих елементів узору - ромбів, ружок, очок, хрестиків, тощо.
Прикраси Снятинського району характеризуються поєднанням білого, жовтого, зеленого та блакитного кольорів. Буковина - буяння зеленого рослинного орнаменту.
Дещо відмінний характер прикрас с. Космач Косівського району. Вони відзначаються ювелірним виконанням, візерунки компонуються з малих ромбів, дрібненьких цяточок, які закривають все тло. В кольоровій гамі переважають відтінки жовтого, в які вплітаються білі акценти та зелені, червоні ясні темні, блакитні - усі барви золотої осені.
Вузькі силянки або коротенькі ґердани щільно пов'язують на шию. Носили їх і в будень не лише молодь, а й літні жінки. На свято вдягали силянки ширші, багатші, часом по дві-три. В селах Річка, Яворів, Соколівка, Брустури, Прокурава, Шешори, під вузеньку силянку на шию одягали широку "решітку", торочки якої звисали на груди.
Дівчата іноді пов'язували ґерданом голову замість стрічки. Силянка на шиї, короткий вузький ґердан на чолі, а іноді навіть дві смужки оперізували чоло, ніби притримували волосся на скронях.
Вироби з бісеру використовували і в чоловічому одязі. У с. Космач ґердани ("висьорки") і зараз прикрашають чоловічі весільні капелюхи. В селах Брустури та Річка невеликі "висьорки" прямокутні або круглої форми пришивали з лівого боку на кептарі. Виготовляли також висьорки до кишенькових годинників, чоловічі краватки, прикраси до чоловічих капелюхів - "трісунки", нанизували їх на дротик або на кінське волосся.
Типовим декором сорочок є бісерні зав'язки ("вущінки", китички", "кутасики") де шнурок з бісеру завершується однією великою або двома - чотирма меншими кульками, обшитими лелітками і пацьорками.
Прикраси з бісеру споконвіку й тепер мають призначення оберегів. Навіть зле око зупиниться насамперед на майстерно виготовленій речі.
Яскраві бісерні мережива вважаються носіями магічних сил, які роблять і найневибагливішу прикрасу амулетом. Тож і не дивно, що за цю роботу беруться тільки люди з чистими намірами й "легкою рукою".
За силяння не сідають у поганому настрої, щоб не передати своїх клопотів на чутливе бісерне зерно, а через нього на інших людей.
Краса творить людину. А одночасно й сама людина творить красу навколо себе. Прикраси з бісеру Гуцульщини є цінним надбанням народної культури і мистецтва, тому потребує скрупульозного вивчення. Мої дослідження сприяють більш глибокому розумінню суті національної традиції цього етнічного регіону і їх практичному використанню та інтерпретації при створені сучасних зразків прикрас.
На даний час, це мистецтво в Україні розвивається досить швидко. Відрадним є те, що молодь захоплюється ним. Кожна майстриня народних традицій робить свій вклад у скарбницю цих чудових витворів.
Сучасні вироби з бісеру різноманітні за формою, мають спрощені візерунки та кольорові поєднання, але як і старовинні, вони чудово пасують до сучасного одягу: півкола намиста з різноманітних за формою чи кольором ланцюжків, ажурні, мов мереживо силянки, довгі смуги ґерданів, чільця.
Loading...

 
 

Цікаве