WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Народні вироби з бісеру: силянки, гердани - Реферат

Народні вироби з бісеру: силянки, гердани - Реферат


Реферат на тему:
Народні вироби з бісеру: силянки, гердани
У легенді про виникнення скловиробництва розповідається, що одного разу, в дуже далекі часи, фінікійські купці везли по Середземному морю вантаж видобутої в Африці (у долині Нілу) природного мінералу селітри. На ночівлю вони висадилися на піщаному березі й почали готувати собі їжу. Не маючи під руками каміння, обклали багаття великими шматками селітри. Вранці, розгрібаючи золу, купці виявили чудовий злиток, який був твердим, як камінь, горів вогнем на сонці й був чистим і прозорим, як вода. То дуло скло. Так майже шість тисячоліть тому виникло скловиробництво.
Батьківщина бісеру - Стародавній Єгипет, де з непрозорого скла виготовляли штучні перлини, які по-арабському називалися "бусра" (у множині "бусер"), звідси й пішла його назва. Ще в Стародавньому Єгипті були відомі прикраси з бісеру, вони прикрашали одяг фараонів. З Візантії прикраси з бісеру передавались до Європи. Тут бісерне гаптування розквітло в ХІІІ столітті. А згодом бісер почала виробляти Венеція, яка й донині зберегла почесний титул "столиці скла".
Носили прикраси в різних країнах по-різному. Вибори з бісеру, вважались прикрасами вищого ґатунку. В італійських, німецький князівствах гаптування з бісеру розквітло в ХV ст. А в ХVІ-ХVІІ статтях бісер потрапив до Чехії, котра й досі відома, як країна виробництва бісеру. Найбільшого розквіту виробництво бісу ре досягло в першій половині ХІХ ст., коли завдяки конкуренції Венеції та Чехії ринок наповнився бісером найрізноманітніших форм, кольорів, розмів (0,5-5мм) та прозорості.
На території нашої країни бісер був відомий ще за часів Київської Русі, про що свідчать археологічні дані і письмові джерела. Наші предки знали скляне намисто й бісер не тільки завдяки торговими відносинам з країнами Близького Сходу та Візантії. Численні вироби й прикраси, знайдені в похованнях VІІІ-ХІІ ст., свідчать про широкий розвиток склоробної справи на Русі.
Час найширшого застосування бісері на Україні - це кінець ХVІІІ - перша половина ХІХ ст. Вишивали, в'язали, ткали, плели, оздоблювали найрізноманітніші предмети побуту - панно, подушки, гаманці, кисети, підв'язки, шнурки, нитки бісеру вплітали в пряжу.
До Західної України бісерне мистецтво потрапило через Чехію, де й проросло на ґрунті поетичної вдачі народу.
Прикраси бісеру найпоширеніші в Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях. На Гуцульщині бісер дістав своє широке застосування для оздоблення одягу та виготовлення нашивних прикрас: селянок, ґерданів, підвісок і т.д.
Мистецтво компонування бісерних прикрас - "Силяння" - живе у Карпатах здавна. Це мистецтв стало органічним і традиційним надбанням народу, невід'ємною часткою поетики й колориту краю. Серед прекрасних гір, гомону водограїв і різнобарв'я квітучих полонин, різьблених ґанків, чепурних розписаних будинків, дерев'яного посуду. Витинанок і вишиванок - пролягла бісерна веселка. Карпатські бісерні прикраси - це весь спектр кольорів. Чудовим рукоділлям захоплювалися не тільки жінки, а й чоловіки. На Гуцульщині побутувало чимало жіночих прикрас: натуральні, та штучні коралі, скляне намисто, дукачі, згарди, силянки та ґердани.
Ґердан, силянка або драбинка, стяжка, нашита або насиляна пацьорками в різні взори, носиться залюбки карпатськими українками на шиї, рідше - на голові.
У гуцулів і на Покутті ґердани носять також парубки на капелюхах.
На початку ХХ ст. було створено вишивальні майстерні на території Галичини й Буковини, де поряд з тканням та вишиванням виготовляли прикраси з бісеру.
Особливо були розвинені художні ремесла на Поділлі, Покутті, Гуцульщині; в Тернополі, Чорткові, Борщеві, Коломиї, Косові, Чернівцях, Хусті та ін.
Вироби українських майстринь мали великий попит на Лейпцігських Ярмарках, були модними у Варшаві, Лондоні, Парижі.
Виготовлені з бісеру вироби мали притаманні лише їм орнамент, колорит, місцеві назви. Найпоширенішими були шийні та нагрудні жіночі прикраси з різнокольорового бісеру у вигляді вузеньких смужок, плесканих ланцюжків та заокруглених ажурних комірців. У назвах цих прикрас немає чіткого розмежування: одну й ту саму прикрасу в різних областях, районах і навіть селах називають неоднаково. Так, заокруглений комірець з різнобарвного бісеру в селі Космач називають "силєнка", у селах Брустури, Шепіт, Вербоцець - "ґердан", у селі Яворів - "решітка", у селі В. Ключів - "лапка" та інші.
Найбільш поширена назва "ґердан" означає плетений шнурок чи тасьма, а також прикраса у вигляді плесканого ланцюжка або ажурного комірця з різнокольорового бісеру, якими жінки прикрашали шию або голову а чоловіки - капелюхи.
Від техніки виготовлення прикрас походять назви: силянка, силєнка, силюванка, (від "силити", "насилювати", тобто "низати", "нанизувати"); плетінка, плетінка, тканий гердан, від форми вічок - решітка, ліхтарик.
Ґердан - нагрудна прикраса у вигляді петлі з суцільної або ажурної смужки різної ширини, яка одягається через голову на шию, з'єднані спереду медальйоном кінці прикрашають груди.
Смужка ґерданів низами завширшки 1-4 см. і завдовжки 1 м й більше, кінці ланцюжка з'єднували медальйоном. Прикрашеним торочками з бісеру.
Силянка - рівна суцільна чи ажурна смужка. Плели її з різнобарвного бісеру на волосяній або нитяній основі, завширшки від 0,5 до 4 см, геометричним орнаментом. Коротка силянка, яка щільно прилягає до шиї, а ззаду зав'язується або застібається на гачок, належить до шийних прикрас. Силянки носили на шиї по одній смужці або зразу по дві-три вузеньких смужки різних кольорів і узорів, поєднували їх з кількома разками скляного намиста, коралів, зґардами.
Геометричний орнамент, що виник в давнину - це своєрідні умовні знаки, за допомогою яких майстриня виражала своє світосприйняття. Так, горизонтальна лінія означала землю; хвиляста - воду, вогонь - у вигляді хреста; ромб, коло або квадрат символізували сонце і т.д. Деякі орнаментальні знаки відігравали роль оберега, їх носили на одежу і предмети вжитку. Геометричний орнамент найлегший, композиційно він складається з простого чергування фігур, та рядів, розміщених по горизонталі, вертикалі або діагоналі. Тут можуть переважати ромби, квадрати, прямі і ламані лінії, зигзаги, хрестики.
Для виготовлення прикрас із бісеру використовували прозорий і темний, фарфоровий і скляний, дрібний круглий бісер. На основі найстаріших зразків першої половини ХІХ ст. (Музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Йосафата Бобринського - м. Коломия) можна припускати, що найдавнішим способом їх виготовлення було плетіння - нанизування силяння бісеру на волосінь (волос із кінського хвоста) або міцну нитку, кінчик якої замочували у віск (звідси й походить - "силянка".
Спосіб силяння
Loading...

 
 

Цікаве