WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Теорія етногенезу Льва Гумільова - Реферат

Теорія етногенезу Льва Гумільова - Реферат

по спіралі етносфера й етногенез є фоном. Причину ж, що викликає утворення етносів, можна виявити, тільки проаналізувавши історію людства в етнічному аспекті.
4. Фази етногенезу
Історія будь-якого етносу укладається в схему поштовх - підйом - перегрів - занепад - загасання. Виявилося, що будь-яка жива система, будь це етнос або організм, розвивається одноманітно.
4.1. Фаза підйому
Фаза підйому - фаза інтенсивного зростання пасіонарної напруги в етнічній системі внаслідок пасіонарного поштовху, привівшого до появи цієї системи. Характеризується енергійною експансією знову виниклого етносу, різким ростом всіх видів його активності, демографічним вибухом, швидким підвищенням числа підсистем етнічної системи. У фазі підйому формуються нова етнічна домінанта й соціальні інститути. Для даної фази характерно пасеістичне відчуття часу, а також суспільний імператив "Будь тим, ким ти повинен бути". Ця формула відбиває високу дисципліну в знову виниклій системі, де твердої регламентації піддається поводження членів колективу, шлюбні відносини, використання ландшафту. Однак завдяки новому стереотипу, що формується у фазі підйому, всі ці обмеження сприймаються людьми не як тяжкий тягар, а як необхідна умова гідного способу життя. Фаза підйому починається з інкубаційного періоду, спочатку прихованого, а потім явного. Навколишні етноси сприймають фазу підйому як утворення спільноти вкрай активних людей, що відстоюють незвичні ідеали й завойовують собі місце під сонцем, часто за рахунок сусідів. Після фази підйому наступає акматична фаза. Характерні приклади фази підйому - ріст чисельності й впливи християнських громад в I - III ст. н.е., призвівший до створення Візантійського суперетносу: Древній Рим періоду перших царів і завоювання Італії (VIII - VI ст. до н.е.); араби-мусульмани періоду створення Халіфату й поширення ісламу (VI - VIII ст. н.е., включаючи інкубаційний період); монголи XI - XIII ст. н.е., чия агресія поширилася майже на весь простір Євразії.
4.2. Акматична фаза
Фаза акматична - фаза етногенезу, у якій пасіонарна напруга досягає найвищих для даної системи рівнів. Настає після фази підйому. Етнічна система в даній фазі характеризується пануванням пасіонаріїв жертовного типу, найвищим числом підсистем (субетносів), граничною частотою подій етнічної історії. Жертовні пасіонарії зустрічаються й у фазі підйому, але в акматичній фазі в них з'являється новий настрой - прагнення до максимального утвердження себе як особистості, а не тільки до перемоги свого етнічного колективу в цілому. Це означає, що в акматичній фазі починає змінюватися відчуття часу - з'являються актуалісти. Все це визначає суспільний імператив акматичноїй фази - "Будь самим собою". Ріст індивідуалізму в сполученні з надлишком пасіонарності часто приводить етнос у стан, іменований пасіонарним перегрівом. При пасіонарному перегріві надлишкова енергія, що у фазі підйому витрачалася на бурхливий ріст і експансію, починає погашатися на внутрішні конфлікти. Так, акматична фаза в Європейському суперетносі ознаменувалася війною гвельфів з гібелінами й провалом політики хрестових походів через звади між вождями хрестоносців; у Візантії (IV - VII ст.) - внутрішніми розбратами на релігійному ґрунті. Акматична фаза в Росії - "смутний час", у монголів - розпад єдиного улусу, створеного Чингисханом; у середньовічному Китаї акматична фаза - епоха Тан (658 - 907 р. н.е.), ознаменована, повстанням Ань Лушаія (756 - 763 р.), за час якого населення Китаю скоротилося втроє.
4.3. Фаза надлому
Фаза надлому - фаза різкого зниження пасіонарної напруги після акматичної фази, що супроводжується розколом етнічного поля, ростом числа субпасіонаріїв, гострими конфліктами всередині етнічної системи. Все це призводить до істотного зниження резистентності системи в цілому й підвищенню ймовірності її розпаду й загибелі в результаті зсуву (негативного етнічного контакту й дії антисистем), Так, важко проходила фаза надламу в арабо-мусульманському суперетносі, де владу в 945 р. захопив Ахмед Буід - вождь етносу дейлемитів, виникли антисистеми (кармати) і Арабський халіфат розпався. Кризовою фазою з'явився надлом і для інших відомих нам суперетносів: у Римі це період громадянських воєн 100 - 30 р. до н.е. і повстань Спартака й Катіліни; у Візантії - іконоборство (типовий приклад розколу єдиної ментальності) і антисистема павлікіан (630 - 843 р. н.е.). У Древньому Китаї Фаза надламу. - епоха семи "Воюючих царств" (IV в. до н.е.), а в середньовічному Китаї аналогічна фаза наступила після повалення імперії Тан (907 р. н.е.) з початком періоду, відомого як час "п'яти династій і десяти царств". У Західноєвропейському суперетносі надлам пов'язаний насамперед з Реформацією й Контрреформацією, що розкололи Західний світ на дві частини - протестантську й католицьку. Зростання числа субпасіонаріїв дозволяв кондотьєрам створювати цілі армії, що призвело до величезних жертв серед населення. Так, Тридцятирічна війна віднесла в Німеччині до трьох чвертей населення. Надлам тривав до XVII ст., коли почався перехід в інерційну фазу. У Росії надлам почався в XIX ст. - найяскравішим його проявом стали криваві катаклізми початку XX в. (особливо громадянська війна). Таким чином, можна констатувати, що надлом - дуже характерний етап у будь-якому етногенезі, що настає приблизно через 600 років після його початку. Його можна розглядати як "вікову хворобу" етнічної системи.
4.4. Фаза інерційна
Фаза інерційна (фаза інерції) - фаза етногенезу, у якій після фази надлому настає деяке підвищення й потім плавне зниження рівня пaсіoнарної напруги. Характеризується зміцненням державної влади й соціальних інститутів, інтенсивним нагромадженням матеріальних і культурних цінностей, активним перетворенням ландшафту. Панує суспільний імператив "Будь таким, як я", що означає орієнтацію на загальноприйнятий еталон для наслідування (часто це узагальнений образ, відхилення від якого засуджується суспільною думкою, - подібно образу "джентльмена" в XVII - XIX століттях в Англії; іноді ж цей імператив виливається в обожнювання правителя, преклоніння перед яким - нехай навіть чисто зовнішнє - обов'язкова умова входження індивіда в систему). Перехід до інерційної фази звичайно виглядає як заспокоєння й початок творчої діяльності після катаклізмів фази надламу. Відповідно, пануючим в інерційній фазі стає характерний тип "золотої посередності" - законослухняна, працездатна людина. Це означає домінування в етносі людей гармонійних і з низькими ступенями пасіонарності. Однак у силу наявності потужногоцентралізованого керівництва, що втихомирює внутрішні конфлікти, етнос в інерційній фазі робить грандіозну роботу, що буває корисно для культури, але згубно для природи. Приклади інерційної фази: Рим епохи принципату (від Августа, що встановив в імперії дуже характерний для інерційної фази порядок, до Комода, при якому вже почалося вповзання в обскурацію}: об'єднання Великого степу Тюркським каганатом (545 - 747 р. н.е.); в Ірані інерційна фаза - це Сасанидська імперія (224 - 499 р. н.е.), у середньовічному Китаї - імперія Сун (960 - 1127 рр.). У
Loading...

 
 

Цікаве