WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Теорія етногенезу Льва Гумільова - Реферат

Теорія етногенезу Льва Гумільова - Реферат

інших пристрастей. Отже, ми можемо розглядати пасіонарність як антиінстинкт, або як інстинкт зі зворотним знаком.
Люди розділяються по ступені пасіонарності на 3 основних типи:
" пасіонаріїв, у яких імпульс пасіонарності більше імпульсу інстинкту,
" гармонічних людей, у яких імпульс інстинкту дорівнює імпульсу пасіонарності,
" субпасіонаріїв, у яких пасіонарність менше, ніж імпульс інстинкту.
Пасіонарність має ще одну якість, яка надзвичайно важлива: вона заразлива. Пасіонарій у юрбі кричить "Ура!" і рветься вперед, своїм прикладом придушуючи інстинкт у малопасіонарних оточуючих. Ця якість називається пасіонарною індукцією за аналогією з електромагнітною індукцією. Тому Гумільов вводить поняття пасіонарного поля. За визначенням, пасіонарне поле - поле, обумовлене наявністю біохімічної енергії - пасіонарності.
3. Етногенез. Крива етногенезу.
Незважаючи на те, що етногенези відбуваються в зовсім різних умовах, у різний час і в різних точках земної поверхні, проте, шляхом емпіричних узагальнень вдалося встановити криву етногенезу. Це інерційна, виникаюча час від часу внаслідок "поштовхів" крива.
Можна ввести функцію стану етнічної системи - пасіонарна напруженість (частка пасіонаріїв в етносі), відкладена по осі ординат в 3 шкалах, що порівняно однозначно із частотою подій етнічної історії (розривом системних зв'язків в етносі). Суцільна лінія показує зміну кількості цих подій в одиницю часу. Також напруга сумірна із числом підсистем в етносі (субетносів), що на графіку позначаються індексами n, n+1, n+3 і т.д., де n - кількість субетносів у початковий момент розвитку етносу. Ці величини сумірні тому що пасіонарії, прагнучи досягти своїх цілей, поєднуються для цього у відособлені колективи й рвуть системні зв'язки.
Пасіонарна напруженість й напрямок її зміни визначають фазу етногенезу. Етнос у своєму розвитку проходить 5 фаз: підйом, акматичну, надлом, інерційна, обскурація, релікт. По осі абсцис відкладений час у літах, де вихідна точка кривої відповідає моменту пасіонарного поштовху, що послужив причиною появи етносу.
Мал. 1. Зміни пасіонарного напруження етнічної системи
Кожна фаза етногенезу характеризується відмінним від інших фаз імперативом поведінки - принципом відношення етносу до людини. Цей імператив - найбільш зручна поведінка для етносу в даній ситуації, тобто при даному рівні пасіонарної напруженості й напрямку її зміни.
Оскільки ситуації повторюються для різних етносів, то й імперативи поведінки теж різняться мало.
Відповідно до спостережень, нові етноси виникають не в монотонних ландшафтах, а на межах ландшафтних регіонів і в зонах етнічних контактів, де відбувається інтенсивна метисація.
Чи є сполучення ландшафтів причиною етногенезу або тільки сприяє йому? Якби причина виникнення нових народів лежала в географічних умовах, то вони, що як постійно діючі, викликали б постійне народоутворення, а цього немає. Більше того, штучні ландшафти поводяться так само, як природні - у контексті впливу на етнос. Так, іноді колектив робить титанічну роботу з перебудови природи згідно тим вимогам, які він до неї пред'являє. Після виконання даної місії етнос живе за рахунок звичного ландшафту й лише підтримує його. Однак у випадку невдалих соціальних перетворень або воєн етнос занепадає, як і створений їм ландшафт. Так було в Стародавньому Єгипті, у Північному Китаї, Месопотамії. В іншому випадку вплив етносу на ландшафт буває малопомітним, тому що зводиться до експлуатації природних багатств - прикладом може служити переселення європейських колоністів в Америку й наступне знищення ними бізонів. Безсумнівно, що етногенез у певній мері обумовлений географічними умовами, хоча відбувається в більшій мірі завдяки іншим причинам.
Так само сприяють пусковим моментам етногенезу сполучення різних культурних рівнів, типів господарства, несхожих традицій. Загальним моментом тут є принцип розмаїтості, адже простіше утворювати етнос у розколотому оточенні, воно не буде так пручатися, як монолітне.
Більша система може створитися й існувати тільки за рахунок енергетичного імпульсу, що робить роботу. Це - пасіонарні поштовхи. Очевидно поштовхи - це мутації, вірніше мікромутації, що відбиваються на стереотипі поведінки, але не впливають на основну генетичну інформацію.
Пасіонарії в результаті мутації з'являються не випадково й не в одиничних випадках, а як популяції. Перелічимо особливості таких поштовхів.
1. Поштовхи короткочасні (приблизно 1-5 років, але не менше року).
2. Поштовхи відбуваються на поверхні Землі, на вузькій, шириною 200-300 км, і витягнутій смузі поверхні Землі (смуги від поштовху до поштовху не збігаються). Ця смуга має геометрію, близьку до геодезичної лінії.
3. Пасіонарна ознака передається у спадок статевим шляхом.
4. У певний момент часу, виникає група пасіонарних популяцій, усередині яких починаються бурхливі процеси етногенезу, що приводять через 130-160 років до появи групи нових етнічних систем.
5. За останні три тисячі років вірогідно зафіксовано поки дев'ять пасіонарних поштовхів: чотири до рубежу нашої ери й п'ять після. Середній проміжок між поміченими поштовхами близько 380 років.
Найбільше імовірно, що явище пасіонарного поштовху має космічний характер. За гіпотезою Л.Н. Гумільова синхронність і короткочасність початків процесів етногенезу по всій довжині смуги, її вузькість і довжина, близькість ліній поштовхів до геодезичного вказує на те, що центрально-симетричні поля Землі мають відношення до цього явища. Воно, найімовірніше, обумовлено взаємодією цих полів із зовнішнім космічним джерелом мутацій.
Час від часу гомеостаз переривається ексцесом - виникненням пасіонарних особин. Спочатку їх небагато, але вони дуже активні. Вони поєднуються по інтересах, чим ускладнюють систему, створюючи в ній багато підсистем (субетносів) і блоків. Ускладнена система підсилюється й розширює ареал. Але пасіонарні особини поступово гинуть, чим знижують пасіонарність системи, що вертається до постійного рівня. Наприкінці етногенезу залишається система, що складається з гармонічних людей - реліктовий етнос, що перебуває в гомеостазі.
Майже всі відомі нам етноси згруповані у своєрідні конструкції - "культури", або "суперетнічні цілісності". Спочатку етнос займає район, у якому він з'явився й сусідить, не завжди мирно, зі своїми "однолітками". Потім, набравши силу, він мігрує, залишивши на батьківщині частину свого складу. При цьому він обов'язково втрачає неабияку частку первісного запасу енергії. Деякі етнічні групи гинуть, а інші, потрапивши в ізоляцію від могутніх сусідів, перетворюються в ізольовані, реліктові етноси, у яких немає ніприросту населення, ні саморозвитку суспільного буття, а модифікації відбуваються тільки за впливу сусідів.
Отже, етногенез можна зрозуміти як безліч процесів етногенезів у тих або інших регіонах. Ритмічності в описаному феномені немає. Це вказує, що тут спостерігається не явище саморозвитку, а вплив екзогенних факторів, свого роду поштовхів, після яких інерція поступово загасає. Для спонтанного суспільного розвитку
Loading...

 
 

Цікаве