WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Пласт на Коломийщині 1911-1939 - Реферат

Пласт на Коломийщині 1911-1939 - Реферат

було намагання вищих структур позитивно, хоча й з багатьма обмеженнями, визначити правовий статус, з одного боку, а з другого - постійна гостра протидія з боку місцевої адміністрації. Воєводства, староства та поліція, шляхом переслідувань і репресій намагались його знищити. При цьому, як перші, так і другі у поглядах на Пласт не змогли позбутись комплексу, що це є організація "мілітарного характеру", бо, зрештою, самі польські гарцежі значною мірою були такими.
1-ші значні репресії та заборони на Пласт впали вже у 1922р. Усталений стосовно нього погляд як на "нове українське військо" з палицями замість рушниць давав можливість польській адміністрації використовувати будь який привід. Великого удару зазнав Пласт у середньошкільних закладах. Вже у березні 1922р. Львівська шкільна кураторія заборонила учням Коломиї (та Сокаля) належали до Пласту (а до польських гарцежів будь ласка).У травні за проведення нічного маршу знову терплять репресії коломийські пластуни. Ці факти викликали велике обурення серед громадськості. Проте у вересні та жовтні такі рішення прийняла шкільна влада вже щодо учнів Перемишля та Стрия, що потягнуло за собою арешти їх провідників.
У серпні-жовтні за наказом трьох галицьких воєвод, староства почали збирати інформацію про існування та діяльність на території своїх повітів українських ("руських", як зазначалось у відповідних документах) скаутських організацій. Безпосередньо цю роботу виконували органи поліції. Звіти останніх до староств, а тих у свою чергу до воєводств до того подібні, що може видатись, ніби вони писані однією рукою. Для них усіх характерна гостра антиукраїнська спрямованість. Так пластові осередки називались не інакше, як "таємні", "підпільні", "конспіративні", або навіть "терористичні" організації, які обов'язково мають "військовий" та "антидержавний" характер і навіть "можуть провести" або вже "готують збройні виступи". Мета їх діяльності визначалась як "залучення молоді до вишколу кадрів української революційної молоді". Такий характер донесень збігався і наступними роками, тому у їх правому кутку (там зазначалось у якій справі інформація), звичайно ставився такий "епіграф": "Пласт - українська військова молодіжна організація", або "Пласт - прикриття для підривної діяльності українців". У зв'язку з цим у 1921р. розпочалась еміграція українських пластунів, які вступали до Пласту, в країни в яких жили, утворюючи свої автономні одиниці.
Велика хвиля арештів прокотилася серед української молоді у жовтні-листопаді 1922р. Вона була викликана протестаційною акцією, пов'язаною із виборами до польського сейму. Тоді пластуни зазнали усієї гостроти репресій щодо нації, яка опинилась у меншості. Масові переслідування проводились у Коломиї (також у Львові, Сокалі, Станіславові, Стрию). Вони часто проводились жорстоким побиттям. Причини цьому були безглуздими. Так, наприклад, посвідчення різних пластових іспитів поліція сприймала як свідчення якихось підпільних ви шкільних курсів (особливо небезпечними були свідоцтва про іспити з пожежництва, з чого незмінно випливав висновок про підготовку до підпалів). Заарештовували і за проведення "підозрілих", тобто пластових, вправ тощо.
Гострий удар репресій спрямувався проти пластового проводу. Вони мали на меті позбавити організацію інтелектуального потенціалу та залякати загал її членів.
"…І поки громада цеголок була маленька, ніхто на неї не звертав уваги. Коли ж вона збільшилась, коли такі цеголки почали сипатись з усіх боків, з усіх навіть тих найглухіших кутків української землі, тоді чорні ворони почали на неї задивлятись з ненавистю, почали планувати знищення цієї мурованої праці. Захотілось їм показати свою силу, захотілось показати світові як от одним махом пера потрафлять знищити все те добре, що ті слабші власними руками здобули…" (Козацький Д. 1911-1939р.)
Багато пластунів, перебуваючи в різних сотнях та полках, стали для маси вояцтва взірцем моральних чеснот із своєю незламною вірою в здобуття Української держави. Особливо багато їх було в 2,4,5 та 21 бригадах, в яких окремі відділи складались виключно з пластунів. Багато пластунів з Коломиї (ще із Станіславова, Самбора) були прийняті у старшинські школи… Багато пластунів було у тилових частинах та сотнях кінноти. Петро Франко відіграв велику роль в організації української військової авіації. За його пропозицією було створено Летунський Відділ УГА, який він спочатку і очолив… Надзвичайно важко, якщо взагалі можливо назвати реальну цифру щодо кількості пластунів в УГА. Дуже наближено, з урахуванням загального стану Пласту у ті роки, можемо сказати, що їх було на той час 450-600. Багато з них не повернулось. І гинули не лише від куль чи гарматного заліза, але також від тифу.
Як пише Дмитро Кузик у своїх спогадах про шкільні роки у Коломийській гімназії за директора Мостовича: "По якомусь часі в гімназії заснована була пластова організація - цілий полк під проводом Мартинкова як сотника. Полк ділився на чотири сотні, сотні на чоти, а чоти на гуртки. Спочатку я був гуртковим , а пізніше мене призначили чотарем. Відповідні військові вправи робили ми не тільки на шкільному подвір`ї, але й у воскресінецьких лісах. Записували ми свої добрі діла, які треба було робити. Не вільно було нам не курити, ні пити алкогольні напої. То була дуже добра виховна організація. А що наш господар кляси Михайло Роздольський, найповажніший і найвпливовіший виховник у гімназії, своїм виховним хистом, часто може занадто холодним і стриманим, умів нашу клясу зробити найкращою в гімназії. Розв'язання Пласту. Не треба було довго чекати розв'язання Пласту, саме в тих часах і обставинах, зараз по війні з Польщею. Тоді небагато з нас створили тайний гурток, який відбував таємні сходини в гімназійній бурсі. Місце не було відповідне, бо по якомусь часі покликав мене директор Мостович як гурткового до канцелярії, де заявив , що поліція його повідомила , що ми заложили таємний пластовий гурток і відбуваємо сходини , де я є провідником гуртка і за це в першій мірі відповідальний. Директор порадив перестати і не наражувати нашої гімназії. Це перший раз, що я говорив з директором особисто.
Я розказував йому, що пластові ідеї й напрямки потрібні й корисні для співжиття, для респекту до старших, для відданості Богу й Україні. По дальшій розмові він погодився робити старання в кураторії для відновлення Пласту при умові, що ми знайдемо іншого професора на опікуна Пласту, бо вчитель руханки Петро Франко, мовляв, ненадавався на цей пост, бо був опікуном розв`язного Пласту. Я цього не оспорював, тільки обіцяв просити когось із поданих мені директором професорів на опікуна Пласту й подати йому до апробати. Та це не була легка справа й не пішло. Професори пам'ятали, що всіх їх колег, господарів кляси, де були скинені орли, кураторія звільнила зі служби, а також знали, що деякі хлопці люблять робити професорам прикрості, навіть своїм колегам. Жоден з них не погодився на цей почесний пост". Деякі свідчення про зміни настроїв у Шкільній Кураторії після заборони Пласту дозволяють зробити припущення, що якби ця справа вирішилась позитивно, вона могла б стати прецендентом для таких рішень і в
Loading...

 
 

Цікаве