WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Урок народознавства«Без верби і калини нема України - Реферат

Урок народознавства«Без верби і калини нема України - Реферат


А дівчина заручена -
Червону калину.
Багато віршів Т.Шевченка стали піснями.
(Дівчата виконують пісню "Зацвіла в долині").
1-а учениця. Калина була символом дівочого кохання, вірності, свідком дівочих радощів і смутків. Дівчата довіряли їй свої найпотаємніші мрії. Не обходиться без калини і такий важливий народний обряд, як весілля. Дівчата прикрашали калиною коровай, у багатьох весільних піснях є слова про калину.
Понад садом стежечка, а в саду доріжечка.
Там Маруся ходила, цвіт калини ламала.
Цвіт калини ламала, та в пучечки в'язала.
Та в пучечки в'язала, до личенька рівняла.
Калиновим цвітом або ягодами вбирали вільце. Під час вбирання молодої дівчата-дружки співали пісні.
Ой у нас в селі новина:
Зацвіла й у лузі калина.
Не так у лузі, як на селі,
А в молодої та Мотрі на столі.
Коли був готовий вінок, співали іншої:
Ой лугова калино,
Ой лугом ішла-шуміла,
А з лугу прийшла - говорила:
- Ой чи дома, дома дружечки? -
Загадала я їм ділечко.
Звийте на Мотрі вілечко!..
2-а учениця. Мені мама розповідала про те, як колись люди шанували калину. Не було, здається, хати, біля якої не кущувала б калина. Як забіліють її квіти, дівчата ними коси прикрашали. А коли кетяги достигали, їх вішали попід стріхою. Йдеш, казала мама, селом, а хати неначе в коронах, червоніють густими намистинами аж до пізніх заморозків.
Учень. У кожній родині, де були дівчата на виданні, накошували як-найбільше калинових пучків. Якщо під стріхою висіли калинові грона - це означало, що можна приходити зі сватами до оселі.
Тому, починаючи з Пречистої (28 серпня), дівчата постійно ходили "по калину" на луги, в урочища. Віднайшовши перший кущ калини, вони водили круг нього хоровод, ігри, співали пісні.
З першої зламаної гілочки кожна брала по дві ягодки до рота, промовляючи: "Поможи, калинонько, бути в парі з миленьким". Потім зривали там само з інших кущів. Нарвавши калини, збігалися в гурт, обмальовували одна одну ягодами, прикрашали коси і верталися додому з піснею.
Біля оселі дівчата віддавали калинові пучки матері, а та говорила: "Будь, доню, і ти червоною, як калина, незайманою та чистою до вінця! А ти, калино, будь готовою на коровай, на здоров'я людям, на добро нашому двору".
Кілька гіллячок вносили до хати і підвішували до образів, а решту - під стріху.
Вчитель. Калина - це і пам'ять про матір, найдорожчу в світі людину.
Мамина калина росте біля хати -
Сюди прилітає зозуля кувати.
(Дівчата виконують пісню "Летіла зозуля").
Летіла зозуля з поля на долину,
Та й сіла кувати на мою калину.
Зозуле, зозуле, десь горе чуєш,
Біля моєї хати на калині куєш?
Зозуля кувала, правдоньку казала,
Що моєї неньки на світі не стало.
Прибігла я в хату, стала на порозі,
Забилось серденько, закапали сльози.
Ой матінко-ненько, де тебе узяти?
Чи піти купити, чи намалювати?
Їхали маляри з далекого села,
Змалювали неньку на білій оселі.
Змалювали очі, змалювали брови,
Та не змалювали щирої розмови.
Учень. Калина - це пам'ять про тих, хто не повернувся з боїв. Не повернувся юнак до рідного порога, разом з рідними сумує й калина.
Опустила кетяги калина,
Вся в зажурі, краще б не цвісти,
Хто її чекав, вже не прилине,
Вже йому до неї не прийти.
1-а учениця. В роки Великої Вітчизняної війни біля села був бій. Воїнам довелося відступати. Двоє поранених не могли рухатись, і люди ховали їх за селом у рівчаку під кущем калини.
Схилила калина свої віти і сховала бійців, як мати діточок. Фашисти по всьому селу шукали воїнів, та так і не знайшли. Поки ворог був у селі, діти непомітно носили бійцям їжу, жінки лікували, а як пішли фашисти з села, забрали поранених до хати.
Коли бійці одужали, всім селом проводжали їх на бій з ворогом. Підійшли солдати до калини і низько вклонилися їй, як рідній матері. Адже вона врятувала їм життя.
А люди посадили в своїх садочках паростки від тієї калини. Розрослися вони і дарують радість старим і малим.
Учень. За традицією на могилах загиблих садили калину. Проводжаючи людину в останню путь, труну обвивали цвітом або кетягами калини. Це відбито і в класичній літературі. У баладі Т.Шевченка "Причинна" слова:
Прийшли попи з корогвами,
Задзвонили дзвони,
Поховали громадою, як слід по закону.
Посадили над козаком явір та калину,
А в головах у дівчини червону калину.
Ця традиція збереглася і до наших днів.
2-а учениця. Багато лиха і горя принесла нам Чорнобильська катастрофа. Немає в Україні людини, родини, якої б не торкнулося атомне лихо. Скільки прекрасних земель та лісів забруднено! Скільки дорослих і дітей поплатилися своїм здоров'ям.
Де джерела й калинове диво,
Де дзвіночків чувся передзвін,
Мчали коні, розметавши гриви,
Сміх луною - на десятки гін.
Починались в хуторі весілля,
Їх відлуння чулось на селі.
Грілось сонце в калиновім гіллі,
І світилось щастя на землі.
Тільки люди з хутора під лісом
Почали цуратись рідних хат.
Чи над ним які гріхи нависли,
Чи наврочив хтось великих втрат.
Заросла дорога лободою,
Лати на покрівлях, як хрести,
Обнялися з чорною бідою
Долею розведені мости.
В сірій млі стоїть осіння днина,
Наче людям кидає докір.
А калина, Господи, калина
Далі палахтить наперекір.
Вчитель. У народі кажуть: любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.
І часто матері колихали своїх маленьких діток, сидячи під калиною, і наспівували колискових пісень.
Осінь знов до нас прийшла
У село і в місто.
І калину одягла
В червоне намисто.
Ми біля калиноньки
В дружнім колі стали.
Пісеньку осіннюю
Ніжно заспівали.
Вже не гріє сонечко,
Спів пташок не лине.
Тільки усміхаються
Ягідки калини.
Мама співала колискову.
Спи, дитино, бо покину,
Сама піду по калину.
Намалюю калиноньки
Та й покладу в головоньки.
А калина буде цвісти,
А дитина буде рости.
1-а учениця. Живе образ калини не тільки в піснях, легендах, а й у прислів'ях та приказках.
Калина хвалилась, що з медом солодка.
Пишна та корисна, мов червона калина.
Убралась в біле плаття, як калина в білий цвіт.
Україна, мов калина.
Який кущ, така й калина,
Яка мати, така й дитина.
У лузі калина з квіточками,
Неначе матуся з діточками.
Учень. Стала червона калина символом отчого краю нашої рідної України, її вишивали на рушниках, сорочках, скатертинах. Коли син чи дочка вирушає в дорогу, мати напуває калиновим чаєм, і дає з собою хліб з калиною, щоб нагадувала домівку,матір, рідну мову.
Як за село виходила ти знову,
А суджений з походу не вертавсь,
Ти вишивала рушники на долю,
Червоний хрестик, чорний - як життя.
Вчитель. Правду каже прислів'я: "Червона калина - символ України". Учні (хором).
Хай ізнов калина
Червоніє, достигає,
Я - країна Україна,
На горбі калина!
Loading...

 
 

Цікаве