WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Золотарство - Реферат

Золотарство - Реферат

грушовидними намистинами та шестипелюстковими піддонами. Декор тут переважно карбований іпобудований на використанні рослинної орнаментики. Сюжетні зображення на потирах другої половини XVII століття зустрічаються мало, а наприкінці і зовсім щезають. В подальшому вони знову посідають належне місце в декорі потирів у вигляді карбованих або фініфтових медальйонів з набором різноманітних сюжетів.
Щодо орнаментики речей, то на перший погляд у XVII столітті ще домінують ренесансні візерунки - виткий пагінець, акант, "ж"-подібні жмутки рослин, картуші з во-лют у формі серця, пальмети. Але ці елементи ми вже не зустрічаємо у чистому вигляді, вони трансформуються з плином часу, набуваючи дедалі більше барокових рис: пагінці примхливо вигинаються, акант згинається навпіл та розпушує свої зубчики, жмутки рослин сміливо розтікаються по поверхні, охоплюючи вусиками медальйони з зо-браженнями.
Обмежене коло датованих пам'яток не дає повної картини проникнення в декор речей саме орнаментики бароко, одначе вона існує вже на творах середини століття: "кнорпель" - візерунки, голівки ангелів - "путті", зв'язки плодів та квітів є на деяких пам'ятках цього часу. Особливого поширення у другій половині століття набувають "кнорпель" - візерунки. Вигнуті тягучі лінії кнорпеля чудово узгоджуються з хвилястими контурами предметів, м'яко лягають на форми з мінливими ввігнутими або випуклими поверхнями. Але примхливий розпливчастий кнорпель в українських виробах набуває більш реалістичного трактування, швидше нагадуючи невиразне плетиво рослинних пагінців, ніж абстрактні форми його німецького прообразу. Він зустрічається на багатьох українських речах з колекцій музеїв.
Протягом XVII століття ми бачимо ніби дві тенденції проникнення барокової орнаментики в золотарство - поступову трансформацію старих ренесансних візерунків і майже одночасну з'яву барокових візерунків у цілком готовому вигляді. А наприкінці століття обидві ці хвилі ніби втрачають сили, поступаючись іншій течії, де за основу правлять монументально трактовані народні орнаменти з великими стилізованими квітами на соковитих стеблах - мак, ромашка, волошка, гвоздика. Це виразно народна течія, яка була обумовлена тим, що українське мистецтво завжди було пов'язане з національною народною традицією.
Підсумовуючи, зауважимо, що українське золотарство в XVII столітті, безумовно, базувалося на основі народного мистецтва і давньоруських традицій, одначе протягом сто-літь зазнавало поступового, але сильного впливу Заходу. Про це свідчать досить вагомі ремінісценції готики в ювелірних речах, які ми зустрічаємо протягом майже всього століття, та наявність елементів ренесансного стилю, який не зміг повною мірою розкритись і трансформуватись у місцеве середовище, тому що був відчутно витіснений впливом ідей бароко. Але Ренесанс відіграв свою роль в розвитку ювелірного мистецтва, він обумовив перехід до нової художньо-образної системи, до реалізму, без чого немож-ливим було утвердження культури бароко в золотарстві. Цей імпульс ішов насамперед через образотворче мистецтво, знайомство майстрів з репродукційною гравюрою, що видно з появи барокових тенденцій саме в сюжетних композиціях нового гатунку, але окремі елементи декору свідчать і про знайомство майстрів з пам'ятками панівної на той час у Європі німецької ювелірної справи.
В золотарстві XVII століття помітно відчуваються явища, характерні для перехідної доби - речі не мають чітко вираженої стильової спрямованості, в них можуть бути присутні елементи всіх стильових напрямків, причому в елементах готики проступають риси занепаду стилю - шаблонність та ремісничість, а в ренесансових пам'ятках - його слабка розвиненість, риси стилю бароко часто зустрічаються в зрілому закінченому вигляді, але виглядають чужорідними на речах, що за своєю формою та частиною декору тяжіють до попередніх часів. Елементи барокового стилю майже зовсім щезають наприкінці століття, поступаючись місцем народній течії в декорі виробів, але на початку XVIII століття знов відроджуються в новому трансформованому вигляді, при-стосувавшись до вимог місцевого середовища. Це й обумовило оригінальність та самобутність українських ювелірних виробів доби бароко.
Смаль, або фініфть, як її називали в давнину, була знана на Україні ще з часів Київської Русі. Жіночі прикраси, оправи книг, культові речі з золота та срібла оздоблюва-ли орнаментальними візерунками з різнокольорової емалі.
Емаль - це особливий скляний сплав, з домішками барвників, який наноситься на поверхню виробу і після випалювання перетворюється в тверду блискучу масу з стійкими яскравими фарбами. Існує багато різновидів емалі - перегородчаста, виїмчаста, по рельєфу тощо.
У XVII ст. в Україні поширюється техніка живописної емалі. Металеву пластину покривають з обох боків однотонною емалевою масою, після чого вона випалюється в горні. На одержаному фоні майстер робить пензлем різнокольоровими вогнетривкими фарбами потрібний малюнок, і пластина випалюється вдруге, потім шліфується і закріплюється на предметі. Мистецтво живописної емалі виникло у Західній Європі, його поширення на українських землях пов'язане насамперед з проникненням в українське мистецтво ідей загальноєвропейського стилю бароко. Естетика стилю бароко з його потягом до реалізму дії, символічністю та алегоричністю зображень потребувала змістовних багатопланових сюжетних композицій, а пластика карбування, яку так полюбляли майстри-ювеліри доби бароко, найкраще проявлялася в орнаментиці творів, а не в сюжетних зображеннях, де відсутність можливості використати гру кольорів та світлотінь обмежує внутрішній зміст картини, бажання передати напруженість дії, її динаміку. Фініфті, з усім набором рис, властивих живописові, і водночас як яскравий різнокольоровий елемент декору предмета, надавали виробам золотарів особливої художньої виразності. Вони стають невід'ємною частиною предметів церковного побуту. Овальні або круглі медальйони з зображенням святих чи біблійних сцен оздоблюють потири, дарохранильниці, оправи богослужбових книг, хрести тощо.
Українська живописна емаль розвивається під безпосереднім впливом станкового та монументального живопису і графіки, де у другій половині XVII століття набувають поширення барокові форми, з'являються нові та переосмислюються традиційні сюжети, композиційне вирішення яких частково оперто на зразки західноєвропейського мистецтва, зокрема на графічні альбоми, присвячені темам Старого та Нового Заповіту типу Біблії Йогана Піскатора, яка вийшла в Амстердамі у першій половині XVII ст. Не дивно, що фініфтярне мистецтво особливо процвітає у тих містах України, де були сильні художні осередки, насамперед у Києві, де в друкарні Києво-Печерської Лаври працювали знані ілюстратори богослужбових книг, а у XVIII столітті існувала фініфтярня, хоча окремої майстерні з виготовлення ювелірних виробів монастир не мав. З архівних документів, написів на деяких речах нам відомі імена майстрів-фініфтярів -
Loading...

 
 

Цікаве