WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Художні особливості тобівок на Гуцульщині ХІХ – ХХІ ст..(Курсова) - Реферат

Художні особливості тобівок на Гуцульщині ХІХ – ХХІ ст..(Курсова) - Реферат

металом. Широкі пояси-череси на чотири, п'ять і більше пряжок робили переважно з грубої шкіри і прикрашали тисненням, візерунками - "поясками", "дужками", а по краях - плетінкою з кольорових шкіряних поясочків. Пояси пізнішого часу, так звані букурійки, оздоблені бакунтовими ґудзиками - бобриками і тонко гравірованими пряжками.
Відомими майстрами виготовлення таких поясів були Ілько Дмитрович Кіщук (1874-І945) з села Річки, Микола Федорович Медвідчуй (1880-1946) з села Снідавки, Лукин Петрович Миклащук (1911- 1960) з села Брустурова Косівського району. Згадані пояси можна оглянути у вітрині.
Художньо оздоблені металеві деталі використовувалися для прикра-шування чоловічих шкіряних торбин - тобівок і ташок. Зразки їх експонуються в залі.
Відомим майстром шкіряних виробів був Федір Васильович Якіб'юй (1879-1957) з села Снідавки Косівського району. З його неповторним мистецтвом можна ознайомитись в музеї. В Коломийському музеї народного
мистецтва Гуцульщини та Покуття ім.. Й Кобринського зберігається тобівка цього майстра. (Рис. 20)
Форми тобівок XVIII ст. квадратні (Рис. 21), в XIX і на початку XX ст.- півкруглі і багатше оздоблені. (Рис. 22)
Тобівки і ташки прикрашували металевими капсулами - бобриками та металевими фігурними бляшками з гравірованим або тисненим орна-ментом. [14]
У збірці Косівського музею народного мистецтва і побуту Гуцульщини колекція, що зберігається у фондах музеїв, надзвичайно цінна. Тут зібрано речовий матеріал, пов'язаний безпосередньо з історією сіл та міст Гуцульщини. Більшість фондових експонатів розкривають життя і творчість народних майстрів Гуцульщини. (Рис. 23, 24)
Неоціненним є внесок у збереженні народних мистецьких традицій та впровадженні їх у сучасність є доробок Косівського інституту декоративного та прикладного мистецтва та Львівської академії мистецтв, які впродовж багатьох років бережуть давні традиції художніх особливостей та технологій всіх видів декоративно-прикладного мистецтва західних областей України.
У музеї Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва також є зібрання ташок і тобівок народних майстрів Гуцульщини, різних по формі,технологій виготовлення та декоруванням. (Рис. 5а, б, в, 7, 15, 17а,б)
Художня обробка шкіри розвивається і в наш час. У фондах та експозиції представлені твори народних майстрів П.Ф. Харінчук, М.М. Медвідчука, М.В. Вінтоняка, В.М. Петрича, І.Л. Миклащука, які, зберігаючи і розвиваючи традиції минулого, виготовляли різні предмети побутового та декоративного призначення, співзвучні з сучасними новаторськими тенденціями розвитку мистецтва.Багаті фонди дають можливість організовувати різні виставки в музеї та поза його межами. [15]
Висновок
Естетична цінність народних шкіряних виробів зумовлена гармонійним поєднанням матеріалу, форми, конструктивних прийомів та художньо-технічних засобів
Систематизація музейних збірок дає можливість зробити висновок про особливості художньої обробки шкіряних виробів, простежити характер і динаміку їх розвитку. Ті зміни, які відбувались у способах і засобах декорування, свідчать про їх постійне збагачення й удосконалення. В їх орнаментації навіть за окреслений період відбулись значні зміни. Поступово за рахунок нових матеріалів та способів їх використання зростала система виражальних засобів, змінилась форма, ускладнювався декор. Як бачимо, початково орнамент на тобівках був простий. В розробці орнаменту майстри йшли від найпростіших геометричних форм до складних композицій.
Аналізуючи художні особливості гуцульських тобівок, ми з великої варіантності у трактуванні орнаментальних мотивів їх композицї назвали лише ті, які були найбільш поширені в ХІХ- перших десятиліттях ХХ ст. Поруч з ними по окремих селах у вжитку було ще багато інших.
У тому чи іншому осередку певні зміни в декоруванні тобівок виникали часом під впливом, що хтось, одружившись, чи повернувшись із заробітків, приніс свій уподобаний там зразок. Проте вони не витісняли традиційних.
За давніми зразками, що зберігаються в музеях, приватних колекціях до певної міри можна прослідкувати розвиток техніки оздоблення тобівок.
Найпростіший спосіб - холодне чи гаряче тиснення металевими або дерев'яними штампами. Подібний спосіб зберігся до кінця ХІХ ст. Пізніше повсюдно застосовувався інший спосіб: набивання симетрично бобриків, капслів, акцентуючи увагу на центр.
Художня обробка шкіри в Україні ще в стані відродження, та все ж помітні великі якісні зрушення. Вони виявляються у кількісному зростанні професійних художників. Найуспішнішою виєвляється творчість тих майстрів, які за основу беруть народні традиції. Саме з витоків народного мистецтва черпають натхнення провідні майстри художньої обробки шкіри.
Література
1. Наулко В.І. , Артюх Л.Ф.,Горленко В.Ф. та ін.Культура і побут населення України.-вид.3-е доповн.і перер., К.: Либідь,1993.-С.5.
2. Шухевич В.Гуцульщина. Перша і друга частини. В 5-ти т. Репринтне видання.- Верховина:Журнал Гуцульщина,1997.- 352 с.: іл.
3. Домашевський М. Історія Гуцульщини. З історії розвитку ткацтва на Гуцульщині кінця ХІХ -початку ХХст.-Л.:Логос,2001.-280с.
4. Гошко Ю.Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження -К.Наукова думка,1987.-470с.
5. Соломченко О. Г. Сучасні художні промисли Прикарпаття. - К.: Знання, 1979. - С. 28.
6. Стельмах Т.Ю. Одяг.Історико-етнографічна монографія.-К.:1959.
7. Горинь Г. Й. Шкіряні промисли західних областей України (друга пол. ХІХ - ХХ ст.) - К.: Наук. думка, 1986. - С. 63.
8. Чіх В.В. Вплив творчості М. Вінтоняка на розвиток художньої обробки шкіри. Вісник ЛАМ, -2002, №13. - С.339.
9. Чайковська Л. Вироби зі шкіри. Музей етнографії та художнього промислу інституту народознавства НАН України. - Л.: путівник, 1996. - С. 26.
10. Гоберман Д. Н. Искуство гуцулов. - М.: Советский художник, 1980. - С. 35.
11. Велігоцька Н. І. Сучасне українське народне мистецтво. Альбом. - К.: Мистецтво, 1976.
12. Качкал В. Барви веселки. - К.: Молодь, 1981. - С. 121.
13. Кратюк О. А., Каркадим Е. Г., Степанко В. М. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини. Альбом. - К. : Мистецтво, 1991.
14. Музей народного мистецтва Гуцульщини. Путівник по музею в місті Коломия. - Ужгород: Карпати, 1970. - С. 28.
15. Пелипейко І. А. Косів: путівник. - Ужгород: Карпати, 1983
Loading...

 
 

Цікаве